Справа № 22-ц-4019/11 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О. А.
Категорія 45 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Мариняк О.І.,
з участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 –ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 –ОСОБА_6, представника садівничого товариства «Мічуринець»Бабського Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2010 року у справі за позовами ОСОБА_8 та ОСОБА_2 до Сокальської міської рди Львівської області, ОСОБА_9, ОСОБА_5, треті особи –садівниче товариство «Мічуринець»,приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_10, про визнання недійсними правовстановлюючих документів, визнання права власності на земельну ділянку, -
встановила:
рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2010 року вищевказані позови задоволено. Скасовано як незаконне рішення Сокальської міської ради №134 від 23.04.2008 року та виданий на його підставі на ім’я ОСОБА_12 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №227338 площею 0,875 га в садівничому товаристві «Мічурінець»та перереєстрований 18.08.2009 року згідно договору дарування земельної ділянки на ОСОБА_5.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 400 кв. м за №19 у УІ секторі в садівничому товаристві «Мічурінець»та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 400 кв. м за №20 у УІ секторі в садівничому товаристві «Мічурінець».
Рішення суду оскаржила ОСОБА_5, просить його в частині вимог позивачів щодо скасування рішення Сокальської міської ради №134 від 23.04.2008 року та виданого на його підставі на ім’я ОСОБА_9 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №227338 площею 0,875 га в садівничому товаристві «Мічурінець»та перереєстрований 18.08.2009 року згідно договору дарування земельної ділянки на ОСОБА_5 скасувати, а провадження в справі в цій частині закрити, а в решті частині позовних вимог відмовити за безпідставністю. Апелянт посилається на те, що судом порушено правила підвідомчості, оскільки зазначений спір розглянутий в порядку цивільного судочинства, однак такий повинен був розглядатися в порядку адміністративного судочинства, так як мається спір із суб’єктом владних повноважень. Крім того, апелянт посилається на те, що суд розглянув вимоги ОСОБА_2 на підставі заяви про приєднання до позовної заяви ОСОБА_3, що не передбачено цивільно-процесуальним законом та неправомірно визнав право власності за позивачами на земельні ділянки, взявши функцію та повноваження в цьому питанні міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу –представника ОСОБА_5 –ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 –ОСОБА_4, представника садівничого товариства «Мічуринець»Бабського Г. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами садівничого товариства «Мічуринець», відповідно з 1989 року та з 1984 року. В користуванні сторін знаходились земельні ділянки площами по 400 кв. м., відповідно за №20 у УІ секторі (на даний час номер земельної ділянки 40-Б) та №19 (на даний час №40-А) у цьому ж секторі земельної ділянки кооперативу (а.с.21, 22, 45, 119, 126). Зазначені обставини не спростовані сторонами.
Як вбачається з витягу з рішення №359 від 12.11.2008 року Сокальської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок в м. Сокалі»(а.с.26) Сокальська міська рада передала відповідачу ОСОБА_12 у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва в садівничому товаристві «Мічурінець»площею 875 м. кв.
На підставі цього рішення ОСОБА_9 18.03.2009 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0875 га (а.с.24), а 18.08.2009 р., відповідно до договору дарування земельної ділянки, ОСОБА_9 подарував цю земельну ділянку своїй дочці ОСОБА_5 (а.с.25).
Встановлено, що ОСОБА_9 членом товариства «Мічуринець»не був, спірна земельна ділянка йому товариством не виділялась, а була у користуванні позивачів (а.с.57-83, 127, 150)
Відповідно до положень ч.5 ст.116 ЗК надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст.140, 141, 144, 149 ЗК вилучення (викуп) та припинення права користування або права власності на земельну ділянку чи її частину за відсутності на це згоди землекористувача або власника може здійснюватися виключно в судовому порядку.
Таким чином орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Встановлено, що в порушення зазначених норм ЗК та ст.35 ЗК Сокальська міська рада незаконно позбавила позивачів права користування на земельну ділянку та надала її у приватну власність відповідачу ОСОБА_9
Відповідно до ст.152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За таких підстав позивач вправі були звернутись до суду за захистом своїх прав. Посилання апелянта на те що позивачка ОСОБА_2 подала заяву про своє приєднання до позову ОСОБА_3, яку суд розглянув, а не позовну заяву, спростовується матеріалами справи (а.с.13-15), відповідно до яких ОСОБА_2 звернулась із самостійними позовними вимогами, її заява відповідає формі та змісту позовної заяви, що передбачені ст.119 ЦПК. Сама назва «приєднання до позовної заяви»не може свідчити протилежне виходячи із змісту та форми заяви і з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.18, 19).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту прав
Відповідно до ст.13 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до ст.14 Конституції право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з указаних положень Конституції, а також з стст.177 та 181 ЦК, земля та земельні ділянки є об’єктами цивільних прав.
З положень ст.ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції, ст.ст.11, 16, 167, 169, 374 ЦК, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної і комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договору купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв’язку з передачею міською радою у приватну власність земельної ділянки, що належала садівничому кооперативу «Мічуринець», користувачами якої були позивачі, ОСОБА_9 з видачею останньому Державного акта на право власності на спірну земельну ділянку. Предметом спору в цій справі є право користування земельною ділянкою та право власності на цю ж земельну ділянку, тобто між сторонами існує спір про право, що, у свою чергу, виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства. А відтак посилання апелянта на те, що судом порушено правила підвідомчості, є безпідставним.
За правилами ст.118 ЗК, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається в місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до ч.5 ст.35 ЗК приватизація земельної ділянки громадянином –членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
З урахуванням викладеного та того, що позивачі не звертались до міської ради із заявою про передачу земельної ділянки у приватну власність, міською радою не відмовлено позивачам у цьому, відтак, за таких обставин, суд не наділений повноваженнями щодо визнання за позивачами права власності на земельні ділянками без звернення до компетентного органу із зазначеним питання. А тому в цій частині рішення районного суду слід скасувати й ухвалити нове про відмову у задоволенні позові в цій частині.
Згідно ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2010 року в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 400 кв. м за №19 у УІ секторі в садівничому товаристві «Мічурінець»та визнання за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 400 кв. м за №20 у УІ секторі в садівничому товаристві «Мічурінець»скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в садівничому кооперативі «Мічурінець»відмовити.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.