Малиновський районний суд м.Одеси
Справа № 2-а/1519/6199/11
Категорія 99
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2011 суддя Малиновського районного суду м. Одеси Вербицька Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
27 жовтня 2011р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії. Позивач просив нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», за період з 1 січня 2009р. по 1 жовтня 2011р. в розмірі 4 011,6 грн., а також зобовязати відповідача забезпечити цю виплату у 2011 році. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому з 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідними законами «Про державний бюджет»на 2007р. та 2008р. дія цієї норми була призупинена, але рішеннями Конституційного суду № 6-рп від 09.07.2007р. та № 10-рп від 22.05.2008р. такі обмеження в соціальному захисті визнавались неконституційними. Відповідач в добровільному порядку відмовився виплатити щомісячну соціальну допомогу в повному обсязі. На підставі цього позивач звернувся до суду з позовом про виплату йому недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за вищевказаний період та про подальшу виплату такої допомоги у відповідному розмірі.
Ухвалою суду від 14 листопада 2011р. вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з 1 січня 2009р. по 31 березня 2011р. включно у відповідному розмірі були залишені без розгляду, у зв'язку із пропуском строку.
В частині розгляду позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 27 квітня 2011р. позивачем не був пропущений строк позовної давності. Оскільки соціальні виплати носять щомісячний характер, то в даному провадженні суд вважає можливим розглядати вимоги в частині з 1 квітня 2011р.
Представник відповідача отримав позов та додатки до нього і надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі наступного. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, та в який не включені витрати по виплаті зазначеної державної соціальної допомоги, тому в діях управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси порушень законодавства не вбачає. Крім того, з 2008 року відповідачу проводились доплати до пенсії в розмірі 10% на підставі постанови Кабінету Міністрів України, замість 30%, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з вищевикладеними причинами. Більш того, 19 червня 2011р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011р»від 14.06.2011р. № 3491, пунктом 7 якого передбачено застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік. На виконання п. 7 вищезазначеного Закону була прийнята постанова Кабінета Міністрів Укрїани «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745 від 06.07.2011р. Відповідно до п.6 якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальниї допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн., що виконується відповідачем.
Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України, тобто одноособово без проведення судового засідання та виклику сторін.
Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши повідомлені сторонами обставини суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка відноситься до категорії «Діти війни». Це підтверджується наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діти війни –це ті, яким на 2 вересня 1945р. не виповнилось 18 років. Так, згідно паспортних даних ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та вона має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, 14.06.2011 року прийнятий Закон № 3491- VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року.
П.7 зазначеного Закону встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії та з них перевагу слід надавати тій, що прийнята пізніше. Зазначена позиція знайшла своє відображення у листі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2011 року № 1091/11/13-11.
06.07.2011 року Кабінет Міністрів України, якому Законом України від 14.06.2011 року делеговані повноваження визначення нового порядку та розмірів соціальних виплат, постановою № 745 від 06.07.2011 року встановив розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, зокрема п.6 визначений розмір державної соціальної допомоги дітям війни. Зазначена постанова набрала чинності 23.07.2011 року та діє до 01.01.2012 року.
Суд розглядає позовні вимоги позивачки з 1 квітня 2011р. Починаючи з цього періоду та до набрання вищевказаною постановою чинності, дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не припинялась та порядок її виконання не був встановлений, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідач повинний був здійснювати за цей період нарахування та виплату коштів в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведені обставини правомірності дій щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги дітям війни за період з 1 квітня 2011р. по 23 липня 2011р. в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Частково відмовляючи у задоволенні наданих відповідачем заперечень проти позову суд виходить також з положень ст. 8 Конституції України та принципу верховенства права, відповідно до якого закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний підзаконно-правовий акт. А тому, при наявності суперечок між законом та постановою, необхідно керуватись нормами саме закону. Враховуючи це, суд вважає, що при нарахуванні соціальних доплат до 23 липня 2011р., відповідач повинний був керуватись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, в яких вони відмовляються здійснити перерахунок платежів в зв’язку з відсутністю відповідного законодавчого забезпечення, оскільки таке твердження є безпідставним та суперечить вищенаведеному. Крім того, відсутність коштів у бюджеті й відповідно неможливість їхнього виділення на проведення виплат передбачених законом не може виправдати бездіяльність держави, про що зазначив Європейський суд із прав людини (справа «Войтенко проти України») в рішенні від 29 червня 2004 року.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Суд не зазначає конкретні суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного Фонду України. Проте, наголошує, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в виду того, що іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, що винесені в порядку скороченого провадження. Суд допускає негайне виконання постанови в такому випадку, враховуючи особливості виплати, яка підлягає стягненню.
З метою захисту прав позивача, а також враховуючи характер соціальної виплати, суд не зазначає кінцевий термін стягнення недоплаченої соціальної допомоги, оскільки даною постановою вже встановлений обовязок відповідача виплачувати соціальні виплати ОСОБА_1 як «Дитині війни»в розмірі саме 30% на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни до прийняття та набрання чинності нового порядку розрахунку та виплати зазначеної державної соціальної допомоги, відмінного від того, який передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також після закінчення його дії.
Керуючись ст.ст.8, 150,152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-11,70,99, 100, 159-163,167, 183-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2011р. по 23 липня 2011р. протиправною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 березня 2011р. по 23 липня 2011р., з врахуванням вже здійснених виплат та відновити ці виплати з 01.01.2012 року за відсутності прийняття на державному рівні будь-якого іншого порядку нарахування та виплати такої соціальної допомоги.
Допустити негайне виконання постанови.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.В.Вербицька