Справа № 1-1246/11

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                   судді    Горбатовської С.А.

при секретарі                               Бурдейній М.П.

за участю прокурора                   Вівдиченко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Морозівка Хмільницького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

20.10.2004 року Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст.190, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі;

03.03.2005 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки,

звільненого 20.12.2007 року умовно достроково;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1, маючи не зняті і непогашені в установленому законом порядку судимості, 11.06.2011 року, приблизно о 02 год., перебуваючи у салоні автомобіля «Газель», д.н.з. НОМЕР_1, неподалік буд. № 41-а по вул. Волгоградській у м. Києві, побачив раніше йому незнайому ОСОБА_2 В ході розмови з ОСОБА_2 підсудний ОСОБА_1 запропонував їй присісти до салону автомобіля, де продовжити розмову і вжити алкогольні напої, на що ОСОБА_2 погодилась. Після, підсудний ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на автомобілі «Газель», д.н.з. НОМЕР_1, поїхали на автомобільну стоянку, що за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 4\14, де продовжили розмову, вживаючи алкогольні напої. Цього ж дня, приблизно о 05 год., ОСОБА_2, перебуваючи в салоні автомобіля, заснула. Підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переконавшись, що ОСОБА_2 спить, інших осіб поряд не має, таємно викрав майно останньої, а саме: ланцюжок із золота, вартістю 1980 грн., з золотим хрестиком, вартістю 660 грн.; ланцюжок із золота, вартістю 2 871 грн.; гроші в сумі 150 грн.; одну ювілейну монету «Свято Різдва Христового», номіналом 5 грн., вартістю 5 грн.; мобільний телефон марки «Самсунг D-900 і»з карткою пам’яті на 2 гб., вартістю 800 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв’язку  «Лайф», вартістю 15 грн., на рахунку якої було 41 грн., всього, на загальну суму 6 522 грн. Після того, як ОСОБА_2 прокинулась, підсудний ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 6 522 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що вночі з 10.06.2011 року по 11.06.2011 року він разом зі своїм колегою по роботі ОСОБА_3 та його дівчиною ОСОБА_4 після роботи розпивали спиртні напої в автомобілі «Газель», д.н.з. НОМЕР_1, біля будинку № 41-а по вул. Волгоградській у м. Києві. Коли знайомі пішли, він побачив, що біля його автомобіля проходить раніше йому не знайома жінка, якою, в подальшому, виявилась ОСОБА_2 Він з нею познайомився і запропонував разом випити алкогольних напоїв, на що ОСОБА_2 погодилась та сіла до його автомобіля. Придбавши в магазині пляшку лікеру, він і ОСОБА_2 поїхали на автостоянку, що по вул. Волгоградська, 4\14 у м. Києві, де в автомобілі продовжили вживати алкоголь. Через деякий час ОСОБА_2 в салоні автомобіля заснула. Він також вирішив поспати. Приблизно о 05 год. 11.06.2011 року він прокинувся та побачив, що ОСОБА_2 ще спить та спробував її розбудити, але вона не прокидалась. В цей момент він побачив на її шиї два золоті ланцюжки, один з яких був з хрестиком, і вирішив їх викрасти. Знявши з шиї золоті ланцюжки, він вирішив перевірити вміст сумочки ОСОБА_2, звідки взяв гроші в сумі 150 грн., ювілейну монету, номіналом 5 грн., мобільний телефон «Самсунг D 900 і». Приблизно о 06 год. ОСОБА_2 прокинулась і пішла додому, а він поїхав. Сім –картку з мобільного телефону він викинув, мобільний телефон і золотий ланцюжок він продав колезі по роботі за 500 грн., гроші витратив на власні потреби. Інший золотий ланцюжок з хрестиком і монету, номіналом 5 грн., він залишив собі. В подальшому, він повернув викрадене ОСОБА_2 та відшкодував інші матеріальні збитки.

Покази підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України при дослідженні доказів по справі  стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вирішив обмежитись допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи, що його характеризують.

З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд вважає докази по справі належними і допустимими, а вину підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведеною, оскільки ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, раніше судимого (а.с.74-75, 77-84, 92, 95), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 100), на обліку у лікарів нарколога (а.с. 96) і  психіатра (а.с. 99) не перебуває.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття, відшкодування завданих збитків.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

Таким чином, суд призначає для підсудного ОСОБА_1 міру покарання у виді позбавлення волі, яке, з урахуванням вищевикладених обставин, вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Питання про речові докази по справі суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

За викладеним, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Самсунг D 900 і»з карткою пам’яті на 2 гб.; ланцюжок з жовтого металу, довжиною 70 см, з хрестиком жовтого кольору; ланцюжок з жовтого металу, довжиною 45 см; ювілейну монету «Свято Різдва Христового», номіналом 5 грн. -  –залишити у власності  ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: