КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2011 № 33/172
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Коршун Н.М.
Куксова В.В.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг”
на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р.
у справі №33/172 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг”
про стягнення 451268,04 грн.,
В С Т А Н О В И В :
В червні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 451268,04 грн. штрафу за неналежне виконання умов Договору поставки насіння №5-78 від 05.11.2010р. щодо укладення договору застави майна та договору страхування.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.07.2011р. у справі №33/172 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” штрафу в розмірі 451268,04 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 4512,68 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що він після укладання Договору поставки насіння №5-78 від 05.11.2010р. до 05.12.2010р. відмовився від укладання договору застави майна. Крім того, з моменту укладання Договору поставки та до 05.12.2010р. від позивача не надходив проект договору застави.
Також, апелянт посилається на те, що позивач відповідно до положень ст.33,34 ГПК України не надав доказів його ухилення від укладання договору застави.
16.11.2011р. в судовому засіданні представником відповідача було надано суду доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначає, що уклавши Договір поставки насіння №5-78 від 05.11.2010р. сторони домовились про укладання в майбутньому договору застави, проте вказаним Договором поставки не було визначено зобов’язання відповідача щодо вчинення певних дій, спрямованих на укладання договору застави, зокрема, не було визначено зобов’язань відповідача направити позивачу оферту на укладання договору або підписаний проект договору, здійснити нотаріальне посвідчення цього договору тощо. В свою чергу, позивач також оферту на укладення договору з зазначенням в ній всіх умов, визначених ст.641 Цивільного кодексу України, або підписаний проект договору застави відповідачу не направляв.
Крім того, апелянт стверджує, що зазначений в позовній заяві лист позивача №138-3/2-14/13 від 01.06.2011р. про застосування штрафних санкцій не містить всіх істотних умов договору застави та наміру позивача вважати себе зобов’язаним у разі їх прийняття.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги (доповнення до неї) та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2010 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений Договір поставки насіння (далі – Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця протягом десяти днів після здійснення 100% передоплати в розмірі 58 528,88 грн., насіння озимої пшениці сорту “Ларс” другої репродукції, у кількості 791,7 т., а покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти це насіння та оплатити його вартість, відповідно до умов, вказаних в даному Договорі.
Загальна вартість Договору поставки становить 1 504 226,83 грн., у тому числі ПДВ –250 704,47 грн. (п. 3.1).
Так, на виконання умов Договору поставки, відповідно до видаткової накладної № 5-78 від 05.11.2010 року (а.с.9) позивач поставив, а відповідач прийняв насіння озимої пшениці сорту “Ларс” другої репродукції, у кількості 791,7 т. на суму 1 253 522,36 грн., що підтверджується відтиском печатки підприємства відповідача та довіреністю серії ААВ № 116720 від 05.11.2010 року. (а.с.10).
Сторони пунктом 8.1 Договору поставки погодили, що порядок виконання умов даного Договору забезпечується договором застави посівів озимої пшениці на площі 812 га урожаю 2011 року при валовому зборі 1824 тонн, який повинен бути нотаріально посвідченим та укладеним до 05.12.2010 року. Предмет договору застави має бути застрахованим на користь ДП “Держрезервнасінфонд” не пізніше, ніж через місяць після укладення договору застави.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем в порушення умов Договору поставки та норм чинного законодавства, не виконано зобов’язання за Договором поставки щодо укладення договору застави та договору страхування предмета застави.
У відповідності до ч.1 та 2 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
01.06.2011 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 138-3/2-14/13 від 30.05.2011 року про виконання зобов'язання по Договору поставки насіння від 05.11.2010 року № 5-78 та попередив відповідача про застосування до нього штрафних санкцій. Однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 8.2 Договору поставки сторони передбачили, що покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30% від загальної вартості договору при неукладанні договору застави та договору страхування предмета застави.
Згідно із ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не доведено, що його дії не є порушенням вимог Договору поставки, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору поставки та положень Цивільного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 451 268,04 грн. за невиконання умов Договору поставки насіння № 5-78 від 05.11.2010 року належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачем не спростовані, тому визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримано вимоги ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг” на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 року у справі №33/172 залишити без змін.
3. Матеріали справи №33/172 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Авдеєв П.В.
Судді Коршун Н.М.
Куксов В.В.
22.11.11 (відправлено)