КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2011 № 54/271
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Коршун Н.М.
Куксова В.В.
за участю представників:
від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дитячої клінічної лікарні №9 Подільського району м.Києва
на рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2011 р.
у справі №54/271 (суддя Шкурдової Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Дитячої клінічної лікарні №9 Подільського району м.Києва
про стягнення 71300,55 грн.,
В С Т А Н О В И В :
В червні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 60482,15 грн. – боргу за спожиту активну електроенергію, 12866,48 грн. – інфляційної складової боргу, 3982,59 грн. – 3% річних.
12.07.2011р. позивачем було подано до суду заяву про виправлення допущеної описки у визначенні ціни позову, яка згідно поданого позову складала 71300,55 грн., замість 77331,22 грн. (60482,15 + 12866,48 + 3982,59).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконав свої зобов’язання за укладеним договором про постачання електричної енергії №8056 від 29.09.2003р. та укладеною додатковою угодою до зазначеного договору щодо своєчасної та повної оплати за використану електричну енергію.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2011р. у справі №54/271 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Дитячої клінічної лікарні №9 Подільського району м.Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 19 966,86 грн. основного боргу, 12 866,48 грн. інфляційних втрат, 3 982,59 грн. 3% річних. 523,92 грн. витрат по сплаті державного мита, 159,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинено провадження у справі в частині стягнення 15579,00 грн. боргу.
В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи.
Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2003р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір на постачання електричної енергії № 8056 (далі-Договір), відповідно до предмету якого постачальник продає електричну енергію споживачу за об’єктами останнього згідно з умовами цього Договору та Додатків до нього, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії.
В подальшому, між постачальником та споживачем була укладена Додаткова угода, відповідно умов якої Договір № 8056 викладено в новій редакції, згідно якої постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об’єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємною частиною (п.1); споживач зобов’язується виконувати умови цього договору (п.2.3.1); оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (п. 2.3.3); здійснювати оплату за перетікання електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками “порядок розрахунків” та “порядок розрахунків за перетікання електричної енергії” (п. 2.3.4); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4).
Умовами додатку 1 до Додаткової угоди до Договору № 8056 сторони погодили, зокрема, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”).
Крім того, умовами додатку 2 до Додаткової угоди до Договору № 8056 від 29.09.2003 р. було погоджено порядок розрахунків, де зазначено, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 26 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними.
Відповідно до Додаткової угоди до Договору № 8056 сторони погодили внести зміни в договір про постачання електричної енергії: оплата за перетікання реактивної електроенергії здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника протягом п’яти днів з моменту отримання розрахункового документа.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором не виконував, внаслідок чого за період з 01.04.2009 по 01.04.2010 виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка станом на 01.01.2010 складала 22 188,35 грн.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
З матеріалів справи вбачається, що у період з грудня 2003 року по травень 2011 року позивачем поставлено відповідачу електричної енергії на суму 741 206,49 грн.
Проте, вартість електричної енергії сплачена відповідачем позивачу частково у сумі 680 724,34 грн., в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 60 482,15 грн. – основного боргу.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за Договором № 8056 відповідачем сплачено позивачу 14.06.2011 року - 28 267,83 грн. та 12.07.2011 року - 15 579,00 грн.
Дана обставина сторонами не оспорюється.
Оскільки позов про стягнення заборгованості за Договором № 8056 подано позивачем до суду 21.06.2011 року, що підтверджується видбитком штампу загального відділу Господарського суду м. на першому аркуші позовної заяви, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 8056 28 267,83 грн. відповідачем сплачено позивачу 14.06.2011 року, тобто до подання позову, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 28267,83 грн. - основного боргу слід відмовити, оскільки останнім було сплачено вищезазначену суму до звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом (позовну заяву було подано 21.06.2011, а сплачено 14.06.2011). Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 15579,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем було сплачено заборгованість за спожиту електроенергію після порушення провадження у справі.
Станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 8056 становила 19 966,86 грн.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 19966,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов’язання та приписи вказаних правових норм, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 12866,48 грн. та 3% річних в розмірі 3982,59 грн.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Дитячої клінічної лікарні №9 Подільського району м.Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2011 року у справі №54/271 залишити без змін.
3. Матеріали справи №54/271 направити до Господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Авдеєв П.В.
Судді Коршун Н.М.
Куксов В.В.
22.11.11 (відправлено)