Справа №22-а-236/06 Рядок 26
Головуючий у І інстанції -Пушкарчук В.П. Доповідач - Здрилюк О. І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лончука В.Г., суддів - Подолюка В.А., Здрилюк О.І., при секретарі Губарик К.А., з участю позивача ОСОБА_1, пр-ка відповідача - Омельчука С.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок, речове майно та матеріальної допомоги за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1;
представник позивача - ОСОБА_3;
відповідач - управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області;
представник відповідача - Омельчук Сергій Васильович.
Колегія суддів -
встановила:
Постановою Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006 року позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок, речове майно та матеріальної допомоги задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо виплати ОСОБА_4 грошової компенсації за речове майно та продовольчий пайок.
Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 1781 грн. 08 коп. грошової компенсації за неотримане форменне обмундирування та 1281 грн. 28 коп. грошової компенсації за продовольчий пайок.
Стягнуто з державного бюджету України в користь ОСОБА_1 3грн. 40 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати цю постанову в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної допомоги та ухвалити нову постанову - про задоволення цих позовних вимог.
Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказує, що суд не взяв до уваги наявності у відповідача позабюджетних коштів, якими можна було погасити заборгованість по невиплаченій матеріальній допомозі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у зв*язку з відсутністю економії фонду заробітної плати і грошового утримання законно не нарахував і не виплатив ОСОБА_4 за 2000-2003 роки матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Заслухавши позивача, яка апеляційну скаргу підтримала, представника відповідача, який апеляційну скаргу заперечив, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність і обгрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Так, згідно ст.2 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівникам внутрішніх справ» від 04.10.1996 року № 926 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ слід було виплачувати матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Як вбачається з матеріалів справи в 2000 - 2003 роках ОСОБА_4, який проходив службу у відповідача з 25.10.1996 р. по 17.10.2003 р. і був виключений з особового складу через смерть, дана матеріальна допомога не виплачувалась.
Відповідно до положень ст.65 Закону України «Про державний бюджет на 2000 рік», ст.57 Закону України «Про державний бюджет на 2001 рік», ст.53 Закону України «Про державний бюджет на 2002 рік», ст.59 ЗаконуІТкраїни «Про державний бюджет на 2003 рік» установлено, що видатки бюджетних установ і організацій на виплату матеріальної допомоги можуть здійснюватись лише за наявності економії фонду заробітної плати та грошового забезпечення.
Покликання позивача на те, що матеріальна допомога могла бути виплачена із коштів спеціального фонду або з позабюджетних коштів не ґрунтується на вимогах закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому для її зміни чи скасування підстав не вбачається.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006 року в даній справі залишити без змін, доповнивши резолютивну частину постанови після цифр 1281 грн. 28 коп. словами «грошової компенсації за продовольчий пайок»-;------------------------------------------------------------
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.