ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2011 р. Справа № 18/1674/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Прокопанич Г.К.
суддівНовікової Р.Г. (доповідач по справі)
Попікової О.В.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1. –за дов. №19 від 22.03.2011р.
від відповідача 1:не з'явились
від відповідача 2:не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від31.08.2011р.
та на рішеннягосподарського суду Полтавської області
від 21.07.2011р.
у справі№18/1674/11
господарського судуПолтавської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю –Підприємства "Ізумруд ЛТД"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд"
простягнення 31092грн. 93коп.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю –Підприємство "Ізумруд ЛТД" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" з позовом про стягнення в солідарному порядку 31092грн. 93коп., з яких: 935грн. 12коп. –сума боргу за отриманий товар, 2343грн. 86коп. –три проценти річних, 9251грн. 22коп. –інфляційні нарахування, 12161грн. 93коп. –пеня за несвоєчасну оплату отриманого товару, 6400грн. 80коп. –вартість неповернутих піддонів, збільшеної на суму ПДВ.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р. (суддя Ціленко В.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. (головуючий суддя –Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.) позов задоволено повністю за рахунок першого відповідача, в позові до другого відповідача відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Логістика і сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати судові акти, прийняті судами попередніх інстанцій, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом оскарження є постанова Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі №18/1674/11, тому зазначення в резолютивній частині скарги про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі №18/1674/11 судова колегія вважає помилкою.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2011р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвала Вищого господарського суду України про прийняття касаційної скарги до провадження направлена учасниками провадження у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
У судове засідання 23.11.2011р. представники відповідачів не з'явились.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів та вимог скаржника з підстав, наведених у відзиві.
Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. На момент розгляду справи у судовому засіданні 23.11.2011р. клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило. Скарга розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою в установленому законом порядку.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.03.2010р. між ТОВ –Підприємством "Ізумруд ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Логістика і сервіс" (дистриб'ютор) укладений дистриб'юторський договір №7-Д/10 (далі –дистриб'юторський договір), згідно якого постачальник зобов'язується протягом дії договору передати у власність дистриб'ютора товар в асортименті окремими партіями, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.
29.10.2010р. між ТОВ –Підприємством "Ізумруд ЛТД" (кредитор) та ТОВ "Торговий дім "Ізумруд" (поручитель) укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником (ТОВ "Логістика і сервіс") зобов'язань щодо оплати товару, отриманого по дистриб'юторському договору №7-Д/10 від 15.03.2010р., у повному обсязі. Згідно п. 7 даний договір діє до 31.12.2010р.
Строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2010р., з огляду на приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України порука є припиненою.
Враховуючи, що позов подано після закінчення строку дії договору поруки від 29.10.2010р., судова колегія погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову до відповідача 2.
В пунктах 3.5., 3.6., 3.10 дистриб'юторського договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати здійснення відповідної поставки. Дата поставки визначається датою підписання відповідної накладної на поставку товару. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, внесенням готівки в касу постачальника або іншим, не забороненим чинним законодавством способом. До повного виконання своїх зобов'язань, що виникають з даного договору, усі грошові кошти дистриб'ютора, що надходять на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника, направляються на погашення заборгованості дистриб'ютора, незалежно від призначення платежу.
Судами встановлено, що відповідачем 1 за дистриб'юторським договором отримано товар на загальну суму 884478грн. 23коп., повернення товару відбулося на суму 5965грн. 11коп., зарахування зустрічних однорідних вимог –на суму 233093грн. 96коп. Відповідачем 1 в свою чергу товар оплачено частково в розмірі 644484грн. 04коп., у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 935грн. 12коп.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2. дистриб'юторського договору передбачено, що у випадку невиконання, неналежного виконання зобов'язань з оплати товару та/або повернення зворотної тари, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої в строк суми вартості товару та/або зворотної тари за кожний день прострочення платежу та/або повернення зворотної тари.
За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1 суми боргу за отриманий товар в розмірі 935грн. 12коп., трьох процентів річних в розмірі 2343грн. 86коп., пені в розмірі 12161грн. 93коп.
Також, суди правомірно, з урахуванням положень п. 5.11., 5.12. договору, стягнули з відповідача 1 вартість неповернутих піддонів, збільшеної на суму ПДВ, в розмірі 6400грн. 80коп.
Посилання скаржника на помилковість розрахунків вказаних сум, присуджених до стягнення, не були підтверджені належними доказами під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а відтак, в силу ст. ст. 43, 33 ГПК України, не приймаються до уваги.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 9251грн. 22коп. суди не звернули уваги на необґрунтованість та помилковість їх нарахування позивачем, оскільки при застосуванні індексів інфляції при розрахунку відповідних втрат слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З урахуванням того, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, однак внаслідок допущених помилок у застосуванні норм матеріального права висновки судів не відповідають цим обставинам, судова колегія дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 9251грн. 22коп. з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Посилання скаржника на порушення під час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення правил територіальної підсудності відхиляються, оскільки за приписами ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
У зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати підлягають перерозподілу у відповідності до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі №18/1674/11 скасувати частково щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю –Підприємства "Ізумруд ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 9251грн. 22коп. Прийняти нове рішення в цій частині.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю –Підприємства "Ізумруд ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 9251грн. 22коп.
Викласти абзаци перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р. у справі №18/1674/11 в наступній редакції:
"1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю –Підприємства "Ізумруд ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" про стягнення 31092грн. 93коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю –Підприємства "Ізумруд ЛТД" суму боргу в розмірі 935грн. 12коп., три проценти річних в розмірі 2343грн. 86коп., пеню в розмірі 12161грн. 93коп., вартість неповернутих піддонів в сумі 6400грн. 80коп., державне мито в розмірі 218грн. 42коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 165грн. 78коп.".
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. у справі №18/1674/11 залишити без змін.
Головуючий Г.К. Прокопанич
Судді Р.Г. Новікова
О.В. Попікова