УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "21" листопада 2011 р. справа № 18/5007/126/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.07.2009р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Національного банку України в особі Фабрики банкнотного паперу (м.Малин) < В особі(назва) >
до Державного комунального підприємства "Малинміськводоканал" (м.Малин Житомирська область)
про стягнення 1981451,95грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 1981451,95грн. заборгованості за надані послуги на підставі договору №1-И на приймання і очищення стічних вод, з яких: 1965824,87грн. основного боргу та 15627,08грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 26.10.2011р. надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та довідку, в якій позивач повідомляє, що станом на 21.11.2011р. заборгованість відповідача не змінилась та складає 1965824,87грн.
Також, представник позивача надав акт звірки взаємних розрахунків, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 1965824,87грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду клопотанні відповідач просить здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника, повідомляє, що ДКП "Малинміськводоканал" визнає заборгованість за надані послуги з теплопостачання стічних вод перед Національним банком України в особі Фабрики банкнотного паперу в розмірі 1965824,87грн. за період з 01.01.2010р. по 01.10.2011р. (а.с.101).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи 20 жовтня 1997р. між Національним банком України (Фабрика, Позивач) та Державним комунальним підприємством "Малинміськводоканал" (Абонент, Відповідач) укладено договір на приймання і очищення стічних вод, за умовами якого фабрика зобов'язалась забезпечити приймання і очищення міських, промислових стічних вод відповідача на очисних спорудах, що підпорядковуються фабриці, а абонент у свою чергу бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у прийманні та очищенні міських, промислових стічних вод (п.1.1; 1.2 договору).
Відповідно до п.п. 2.2, 2.3. договору розрахунки за приймання та очищення стічних вод проводяться згідно тарифів і обсягів теплоенергоресурсів по калькуляції (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору. В разі підвищення цін на хімікати, електроенергію, підвищення заробітної плати та інших витрат, ціна за очистку стічних вод буде замінена в сторону підвищення з послідуючим оформленням нового протоколу погодження цін.
На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги по прийманню і очищенню міських, промислових стічних вод за період з 01.01.2010р. по 01.10.2011р. на загальну суму 2646594,91грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с.29-50) та виставленими до оплати рахунками-фактурами (а.с.51-94) .
Однак відповідач в порушення умов договору лише частково здійснив оплату за надані послуги, шляхом взаємозаліку, у розмірі 680770,04грн. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 1965824,87грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.
Заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 1965824,87грн. відповідач не заперечує, що вбачається із підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін акту звірки розрахунків (а.с.106).
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1965824,87грн. заборгованості за надані послуги з приймання і очищення стічних вод обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до п.4.1 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 15627,08грн.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Згідно п.4.1 договору у разі прострочки оплати (10 робочих днів з дня одержання платіжної вимоги-доручення) абонент сплачує фабриці пеню в розмірі 0,2% від суми вказаної в платіжній вимозі-дорученні за кожен день прострочки, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені (а.с.39-40), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 15627,08грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, приймаючи до уваги, що відповідач відноситься до державного сектору економіки, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені до 5000,00грн.
Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач суму позову визнав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 1981451,95грн., з яких: 1965824,87грн. - основний борг та 15627,08грн. - пеня.
Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 5000,00грн.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 1970824,87грн., з яких: 1965824,87грн. - основний борг та 5000,00грн. - пеня.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зменшити розмір пені до 5000,00грн.
3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Малинміськводоканал" (11600, м.Малин, вул. Українських повстанців, 25, код 20421519)
на користь Національного банку України (01008, м.Київ, вул.Інститутська, 9, код 00032106) в особі Фабрики банкнотного паперу (11602, Житомирська область, м.Малин, вул.Приходька, 62, код 22058017)
- 1965824,87грн. - основний борг;
- 5000,00грн. - пеня.
4. Стягнути з Державного комунального підприємства "Малинміськводоканал" (11600, м.Малин, вул.Українських повстанців, 25, код 31871260)
- в дохід державного бюджету України 19814,52грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
< Текст >
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повід.)
< Текст >
21.11.2011