УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "21" листопада 2011 р. справа № 18/5007/130/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                    судді  Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:        ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2011р.;

від відповідача:   не з'явися;  

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир) < В особі(назва) > 

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 886,64грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення  886,64грн. заборгованості, з яких: 688,98грн. основного боргу, 74,74грн. - пені, 49,55грн. - 3% річних, 73,37грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового  відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений завчасно, за юридичною адресою, вказаною у довідці ЄДР,  та належним чином  (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.35).

Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином  відповідача  не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також те, що ухвалою від 28.10.2011р. відповідача було попереджено про можливість розгляду справи за наявними документами у разі нез'явлення представника відповідача в судове засідання,  господарський суд   розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

 Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2007 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації „Житомиргаз”, правонаступником якого  є ПАТ по газопостачанню та газифікації „Житомиргаз” (Газозбутова організація, Виконавець, позивач) та ФОП ОСОБА_2 (Споживач, Замовник, відповідач) укладено договір №13-2008-Т-209 на постачання природного газу та договір №13-2008-ПП-211 на транспортування природного газу  для промислових і комунально-побутових підприємств(а.с.10-13), за умовами яких позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по постачанню та транспортуванню природного газу (п.п.1.1 договорів).

Пунктом 6.1 договору №13-2008-ПП-211 на постачання природного газу від 26.11.2007р. сторони передбачили, що ціна на природний газ затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України і на дату укладання договору становить за 1000 кубічних метрів (з урахуванням ПДВ, тарифу на постачання та транспортування природного газу по території України та цільової надбавки):  1053,60грн.

Тариф на послуги по транспортуванню природного газу затверджується постановою НКРЕ і на дату укладання договору становить з ПДВ 87,96грн. за 1000 кубічних метрів (п.6.1 договору №13-2008-Т-209).

Пунктом 5.4 договорів  №13-2008-Т-209 та №13-2008-ПП-211 передбачено, що кількість використаного Споживачем газу за місяць відображається в двосторонньому акті, який підписується представником замовника (споживача) і виконавцем (газозбутовою організацією). Акт складається в трьох примірниках і є підставою для проведення остаточних розрахунків за постачання природного газу та його транспортування по розподільним газовим мережам газозбутової організації, з управлінням магістральних газопроводів.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з листопада 2009 року по березень 2010 року природного газу в обсязі 414,00 куб.м. на загальну суму 1008,22грн. та надав послуги по транспортуванню 414,00 куб.м. газу на суму 24,00грн., разом на загальну суму 1032,22грн., що підтверджується  актами прийому-передачі газу від 29.02.2008р, які підписані сторонами (а.с.18-22).

Оплата за природний газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати газу в наступному порядку: 50% від вартості запланованих місячних обсягів - за 7 банківських днів до початку місяця поставки, послідуючі оплати проводяться плановими платежами до 25% від вартості запланованих місячних обсягів, до 5-го та 15-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним (п.7.1 договору №13-2008-ПП-211).

Оплата за послуги здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати  в наступному порядку: 50 % до 25 числа попереднього місяця і 50% до 10 числа місяця надання послуг по транспортуванню природного газу (п.7.1 договору №13-2008-Т-209).

Відповідач за поставлений газ та надані послуги з транспортування природного газу розрахувався частково.

Також , відповідачу в січні місяці 2010р. надані послуги з повірки лічильника на суму 206,76грн., відповідно до акту здачі-прийняття робіт №ОУ/Нв-0399 від 29.01.2010р. (а.с.23). В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.11.2011р., з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем за повірку лічильника в сумі 206,76грн. (а.с.43).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за постачання та транспортування природного газу в сумі 482,22грн. та за надані послуги з повірки лічильника у розмірі 206,76грн., разом 688,98грн. (482,22грн. + 206,76грн.), яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами  ч.1 ст.173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при  здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 688,98грн. основного боргу  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання  зобов'язань позивач на підставі п.9.3 договорів  просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно  розрахунку позивача (а.с.32-33) становить 74,74грн.

Пунктом 9.3 вищевказаних договорів сторони передбачили, що за порушення строку оплати замовник (споживач) сплачує на користь виконавця (газозбутової організації) крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується виконавцем протягом 1 року, що передує моменту звернення з позовом (пп.9.5 договорів).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня  в сумі 74,74грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 49,55грн. 3% річних та 73,37грн. інфляційних нарахувань (а.с.31-33).

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний  сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, господарський суд вважає що річні в сумі 49,55грн.  та   інфляційні у розмірі 73,37грн. нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати заборгованості станом на час розгляду справи не надав, доводів позивача не спростував.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 886,64грн., з яких: 688,98грн. - основного боргу, 74,74грн. - пені, 49,55грн. - 3% річних, 73,37грн. - інфляційних.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (11709, АДРЕСА_1, код платника податків НОМЕР_1, реєстраційний номер ЄДР НОМЕР_2)

на користь на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенко-Чопівського, 35, код  03344071):

-688,98грн. основного боргу;

- 74,74грн.  пені;

- 49,55грн. 3% річних;

- 73,37грн. інфляційних;

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

< Текст > 

Віддрукувати: < Поле для текста >  

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.)

< Текст > 

 21.11.2011