Справа № 2-а-9980/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 27 вересня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гончарук О.Н. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі – Управління) про визнання дій неправомірними, про зобов’язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

                                                встановив :

          У поданій до суду через поштове відділення зв’язку 09 вересня 2011 року позовній заяві позивач зазначає, що він проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

          У зв’язку з цим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем йому повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

          Останнім йому на порушення вимог зазначеної статті Закону згадана доплата виплачуються в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є значно меншою.

          Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативними актами при виплаті зазначеної доплати підлягають застосуванню норми передбачені Законом, а не згаданою постановою.

          Просить суд постановити рішення, яким дії відповідача визнати неправомірними, зобов’язати його нарахувати та виплатити в тому числі і надалі,  йому підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченої  ст.39 Закону  за період в межах строку позовної давності.

          Відповідачем  у десятиденний строк з дня отримання копій позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження у справі, який закінчився 26 вересня 2011 року заперечень на позов не подано.

          Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає АДРЕСА_1 та є непрацюючим пенсіонером.

          Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, відмовою відповідача.

          Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Вказаний розмір підвищення до пенсії зазнав змін, що відбулись відповідно до п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки та відмови виплачував позивачу підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  що є значно меншим.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягають ст.39 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.  

Беручи до уваги Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14 червня 2011 року, що набув чинності 19 червня цього року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.39 Закону застосовуються у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, а також норми Постанови КМ України №745 від 06 липня 2011 року, яка прийнята на виконання вимог п.4 Прикінцевих положень згаданого бюджетного Закону, яка набрала чинності 23 липня 2011 року і якою визначені розміри виплати, передбаченої вказаною статтею Закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення по 22 липня 2011 року включно, оскільки 23 липня настали обставини, які змінили вказані ним розміри доплати до пенсії.

          Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунку позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.22 Закону України «Про державний буджет України на 2011 рік» за період з 09 березня по 22 липня 2011 року включно (переддень набрання вказаною Постановою законної сили) з урахуванням виплачних сум.

          Дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії в такому розмірі є протиправними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення,  підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 09 березня по 22 липня 2011 року, протиправними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 09 березня по 22 липня 2011 року включно з врахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилаються особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий :                                                                             О.  Н.  Гончарук