РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2736/11

14.11.2011             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що  30.07.2011р. в результаті нападу на неї собаки, яка належить ОСОБА_2 їй було завдано матеріальну та моральну шкоду, у зв’язку з чим вона просить встановити факт завдання їй шкоди та стягнути з відповідача  матеріальну шкоду в розмірі 233,40грн. та 320грн., моральну шкоду в розмірі 1690грн.  

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснивши, що дійсно в ніч з 30.07.2011р. по 31.07.2011р.  собака ОСОБА_2 здійснила на неї напад, у зв’язку з чим їй було завдано тілесні ушкодження, вона дуже перелякалась, вимушена була витрачати кошти на ліки. Враховуючи викладене, просять суд стягнути з ОСОБА_2 відшкодування витрачених на ліки коштів у розмірі 233,40грн., суму за втрату працездатності у розмірі 320грн. та моральну шкоду в сумі 1690грн.  

В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, пояснивши, що позовні вимоги недоведені, підтвердження спричинення шкоди собакою відповідача не надано, у сторін склалися негативні стосунки, тому просили в задоволенні позову відмовити.  Відповідач також пояснив, що дійсно має собаку, яка постійно знаходиться в будці на ланцюзі й нікого ніколи не кусала, 30.07.2011р. при конфлікті з ОСОБА_1 він бачив, як його собака тягнула ОСОБА_1 за спідницю.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Сімферопольського районного суду АРК по справі №3-1991/2011 від 30.08.2011р. ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КоАП України. В ході розгляду адміністративної справи встановлено, що в діях ОСОБА_2 містяться ознаки правопорушення – вигулювання собак без повідків і намордників, що спричинило заподіяння шкоди здоров’ю людей. /а.с.42/.

Згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.08.2011р. встановлено, що 31.07.2011р. ОСОБА_1 звернулась до 6 міської лікарні з укушеною раною правого стегна, яку отримала 30.07.2011р. в ході конфлікту з сусідом ОСОБА_2 від укусу його собаки.  /а.с.7-8/

В довідці №15704 МКБ №6 зазначено, що ОСОБА_1 зверталась 31.07.2011р. в травмпунк з побутовою травмою – укушеною раною стегна та пахової області /а.с.10/.

Заслухавши сторони та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що  позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до  частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України  особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися  до  суду  за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності зі ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.9 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» зазначено, що фізичні та  юридичні  особи,  які  утримують домашніх тварин, зобов'язані   дотримуватися   вимог   нормативно-правових   актів, зазначених  у  статті  2  цього  Закону,  санітарно-гігієнічних  і ветеринарних норм та правил,  а також не допускати порушень прав і законних   інтересів   інших  фізичних  і  юридичних  осіб  та  не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

А у ст. 22 цього закону вказано, що при поводженні  з  домашньою твариною особа,  яка її утримує, зобов'язана:  забезпечити наявність намордника,  повідка,  що необхідні для здійснення  вигулу  домашньої  тварини  поза  місцем її постійного утримання;   забезпечити наявність  на  домашній   тварині   нашийника   з ідентифікуючими позначками;   негайно повідомляти  медичну  або  ветеринарну  установу  про випадки  заподіяння  домашньою  твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністартивного правопорушення  встановлена  вищезазначеною постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2011р. і відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України,   доказуванню  при розгляді цієї справи не підлягає, у зв’язку з чим факт укусу ОСОБА_1 собакою ОСОБА_2 не може бути спростований показаннями свідка ОСОБА_3 та не потребує додаткового підтвердження показаннями свідка ОСОБА_4

Суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 168,10грн. на лікування, оскільки зазначена сума підтверджена відповідними квитанціями від 31.07.2011р. на суму 114,40грн. та від 31.07.2011р. на суму 53,70грн. /а.с.9/.  

Суд задовольняє позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.         

     Як встановлено  в судовому засіданні, позивачці  була заподіяна  шкода здоров’ю, тому вона має право на відшкодування моральної шкоди.   

У ст.1168 ЦК України зазначено, що моральна  шкода,  завдана  каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,  може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що  відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах  про відшкодування моральної шкоди” від 31.03.1995р. № 4,  розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з’ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов’язані з ними втрати  та з чого при цьому виходить.   

     Позивач  отримала  ушкодження здоров’я внаслідок укусів собаки ОСОБА_2, відповідач  у добровільному порядку і до теперішнього часу завдану шкоду не відшкодував,  тому, враховуючи фізичні страждання та емоційні переживання позивачки, порушення її нормальної життєдіяльності, необхідність звертатися за захистом своїх прав до відповідних органів, пережитий стрес,  з урахуванням вимог розумності та справедливості,   суд вважає  за необхідне   стягнути  моральну шкоду у  сумі  500 грн, що, на погляд суду, відповідає  характеру та обсягу перенесених ОСОБА_1 моральних страждань і вважає такий розмір достатнім та співмірним.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК Україну, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів. Кожна сторона зобов'язана доказати ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.   Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди за лікування  в розмірі 65,80грн., оскільки надана квитанція на зазначену суму датована 02.09.2011р.  (більше ніж через місяць після вищезазначених подій), тобто позивачкою не доведено, що ці ліки придбані та були використані для лікування наслідків нападу на ОСОБА_1 собаки ОСОБА_2  

Також, суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення 320грн. у зв’язку з втратою працездатності, оскільки доказів втрати працездатності позивачкою не надано, зазначені позовні вимоги є недоведеними.

У відповідності до ст.16  ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В зазначеній статті встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав, в порядку окремого провадження. Зазначений позивачкою у позовній заяві спосіб захисту – встановлення факту спричинення матеріальної та моральної шкоди,  не відповідає встановленим ЦК України та   способам захисту порушеного права.

Суд не сприймає доводи представника відповідача про те, що факт спричинення шкоди недоведений, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Також суд не сприймає доводи представника відповідача, що сварки сталася з вини ОСОБА_1,  вона вдарила ОСОБА_2 палкою і спровокувала напад собаки, оскільки постановою Сімферопольського районного суду АРК від 30.08.2011р. встановлена вина саме ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КупАП України.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує  з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по справі пропорційно задоволеним вимогам.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  матеріальну шкоду в розмірі 168,10грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн., а всього 668,10 грн.

3.          У задоволенні  решти частини позовних вимог - відмовити.

4.          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судові витрати в розмірі 8,50грн.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя