ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/5984/23 Номер провадження 22-ц/814/400/25Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар:Пєшков В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Київського районного суду міста Полтави від 16 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права власності на спадкове майно за законом, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року позивачі звернулись до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . На час смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 та мав сина  ОСОБА_2 ..

Посилались на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з урахуванням проведених виплат з 01.04.2019 відповідно нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФП72026 від 16.10.2020 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у порядку, визначеному постановою КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 по справі №440/6628/20, за період з 01.04.2019 року по 28.02.2021 року нараховано заборгованість у розмірі 129631,66 грн..

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. від 01.05.2023 року відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на невиплачені грошові суми ( пенсії), після смерті їх чоловіка та батька відповідно, у зв`язку з тим, що суми пенсії, що підлягають виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців не включаються до складу спадщини, а також недоотримана пенсія, яка входить до складу спадщини відсутня.

Позивачі звертались до відповідача із заявою про виплату їм пенсії, яка була нарахована ОСОБА_3 , однак у задоволенні заяви було відмовлено та рекомендовано звернутись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Посилались на те, що незаконними діями відповідача їх позбавлено права власності на належне їм майно в порядку спадкування після смерті чоловіка та батька ОСОБА_3 , просили суд:

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування, право власності частину ( 64815,83 грн.) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала її чоловіку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер29 вересня 2021 року, але не була ним одержана за життя.

Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування, право власності частину ( 64815,83 грн.) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала його батьку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,, але не була ним одержана за життя.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 частину (64815,83) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала її чоловіку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер29 вересня 2021 року,, але не була ним одержана за життя.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_2 частину (64815,83) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала його батьку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер29 вересня 2021 року,але не була ним одержана за життя.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 16 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права власності на спадкове майно за законом - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування, право власності частину ( 64815,83 грн.) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала її чоловіку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер29 вересня 2021 року, але не була ним одержана за життя.

Визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування, право власності частину ( 64815,83 грн.) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала його батьку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,, але не була ним одержана за життя.

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 частину (64815,83) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала її чоловіку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер29 вересня 2021 року,, але не була ним одержана за життя.

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_2 частину (64815,83) пенсії, яка була призначена, нарахована у розмірі 129631,66 грн. та належала його батьку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , який помер29 вересня 2021 року,але не була ним одержана за життя.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2147 грн. 20 коп. кожному.

В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Скарга мотивована тим , що за життя ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Апелянт зазначає, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 по справі №440/6628/20, за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 нараховано заборгованість в розмірі 129631,66 грн., яку обліковано в Реєстрі судових рішень. 28.01.2021 року Полтавським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по адміністративній справі №440/6628/20, проте його так і не було скеровано за життя ОСОБА_3 до органів виконавчої служби. Жодних заходів з метою стягнення в примусовому порядку нарахованої суми пенсії за рішенням суду ОСОБА_3 не здійснювалось.

Виплату пенсії ОСОБА_3 проведено в повному обсязі по 30 вересня 2021 року, заборгованості по виплаті немає. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Приватним нотаріусом Гризуновою О.В. направлено на адресу Головного управління запит щодо наявності суми недоотриманої пенсії в покійного пенсіонера ОСОБА_3 на який Головним управлінням надано відповідь та повідомлено , що недоотримана пенсія, яка входить до складу спадщини ОСОБА_3 , відсутня .

Апелянт вказує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №440/6628/20 виконане в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов`язань та з урахуванням норм чинного законодавства.

Окрім того, скаржник зауважує, що доплату пенсії нараховану ОСОБА_3 можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження, в порядку вимог Кодексу адміністративного судочинства, так як першочергове рішення, на підставі якого в подальшому виникли спірні правовідносини прийняте Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 по справі №440/6628/20. Дане право передбачено ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України

Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 16 лютого 2024 року , та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвоката Хворост Д.М. надано відзив на апеляційну скаргу , в якому остання просить рішення суду першої інстанції залишити без змін , а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 . ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризунової О.В. від 01.05.2023 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на невиплачені грошові суми ( пенсії), після смерті їх чоловіка та батька, ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що суми пенсії, що підлягають виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців не включаються до складу спадщини, а також недоотримана пенсія, яка входить до складу спадщини, відсутня.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року справа №440/6628/20 позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 з 01.04.2019 розміру пенсії з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, встановлених довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФП72026 від 16.10.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з урахуванням проведених виплат з 01.04.2019 відповідно нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФП72026 від 16.10.2020 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Із повідомлення ГУ ПФУ в Полтавській області вбачається, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року по справі №440/6628/20, за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 нараховано заборгованість в розмірі 129631,66 грн.. Дані кошти підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, видалених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Зазначену доплату пенсії нараховану ОСОБА_3 можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження./а.с.29/

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішенн суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР                     від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини                         і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними  у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана   у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним      у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачів, як спадкоємців, на отримання належного їм спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Оскільки скаржником не доведено виплату , та отримання спадкодавцем сум належних йому за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року, адже смерть ОСОБА_3 настала 29 .09.2021 , а пенсія на виконання рішення суду згідно посилань скаржника була виплачена 30.09.2021, що унеможливлює її отримання ОСОБА_3 , окрім того законодавство передбачає право спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на отримання відповідних виплат у складі спадкового майна , апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задовлення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. 

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

При поданні відзиву позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі їх представника ОСОБА_4 просили стягнути з скаржника Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області витрати на правничу допомогу , по 4 000 грн на користь кожного.

Апеляційний суд вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на слідуюче.

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачам в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи долучено: Договори про надання правничої допомоги №23 та 24 від 01 травня 2023 року;Додаткові угоди до договорів №23 та №24 , №2 від 27 листопада 2024 року;Детальний опис робіт (послуг) наданих клієнту при підготовці відзиву на апеляційну скаргу на загальну суму : ОСОБА_1 – 4000 грн, ОСОБА_2 – 4 000 грн.; акти приймання передачі наданої правової допомоги №3 до договорів про надання правничої допомоги №23 та №24 від 01.05.2021 , складений 02.12.2024 ; платіжні інструкції про сплату за надані послуги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №1932 та ордери ВІ№1262497, ВІ №1262496.

Апеляційний суд оцінив заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив надані докази на підтвердження понесення цих витрат та дійшов висновку, що понесені стороною позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати не є спів мірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, а також не можуть бути визнані такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Відтак , суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області витрати на правничу допомогу на користь кожного з позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 2 000 грн .

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 16 лютого 2024 року – залишити без змін.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 2 000 гривень кожному витрат на правничу допомогу .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення

Головуючий суддя:  В.М. Триголов

Судді:  А.І. Дорош

О.А. Лобов