справа № 459/1192/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді -                                         ОСОБА_1

суддів -                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання -                 ОСОБА_4

прокурора -                                                 ОСОБА_5

обвинуваченого -                                         ОСОБА_6

захисника -                                                 ОСОБА_7

представника потерпілих -                                 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015140150002429 від 17.12.2015 року про обвинувачення,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 30.12.2013 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком два роки, 26.09.2024 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 3 ст. 289, 71 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією усього майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,

встановив:

ОСОБА_6 в серпні 2015 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи на меті здійснення незаконного заволодіння транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_1 , шляхом зловживання довірою, під час розмови із ОСОБА_9 , який був з ним знайомий з 2011 року, повідомив, що йому потрібно на деякий час покористуватись вказаним транспортним засобом, який на підставі довіреності перебував у правомірному користуванні його дружини ОСОБА_10 на підставі довіреності НАА 101067 від 23.05.2014 року та згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належав ОСОБА_11 .

В подальшому, ОСОБА_10 на виконання досягнутих домовленостей між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , довіряючи ОСОБА_6 , та будучи в помилковій впевненості в добросовісності його дій, передала своєму чоловіку ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_1 з метою подальшої їх передачі ОСОБА_6 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6 , не маючи на меті виконувати зазначену усну домовленість про повернення отриманого автомобіля після тимчасового користування ним, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, 15.08.2015 року, перебуваючи неподалік будинку № 12 по вул. Шухевича в місті Червонограді Львівської області, отримав ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_1 від ОСОБА_9 , сів за кермо вказаного автомобіля, та, маючи можливість вільно керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись незаконно здобутим автомобілем на власний розсуд, а саме, відчужив його ОСОБА_12 , завдавши своїми діями ОСОБА_11 та ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 238 294 грн., яка перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше, ніж у 250 разів.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно, що завдало великої матеріальної шкоди (на час вчинення кримінального правопорушення).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, зазначив, що у вчиненому щиро кається, просить суворо не карати. Щодо цивільних позовів, то просить у задоволенні таких відмовити. Зокрема, зазначає, що на виконання заборгованості за даний автомобіль ним було надано розписку ОСОБА_9 на суму 16 тисяч доларів США. В подальшому, 28.01.2016 року постановлено рішення Червоноградським міським судом Львівської області, яким з нього стягнуто заборгованість за договором позики у вказаному розмірі. Окрім цього вказує, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12.05.2016 року задоволено позов ОСОБА_10 до нього про витребування даного автомобіля та повернення ОСОБА_10 .

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченого, доказами, що характеризують особу обвинуваченого.

Виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 289 КК України є правильною, оскільки обвинувачений вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, що завдало великої матеріальної шкоди.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, характеризується умисною формою вини та корисливим мотивом; особу винного, який раніше судимий, неодружений, має на утриманні дітей та матір-пенсіонера, перебування на обліку щодо узалежнень та в психоневрологічному диспансері судом не встановлено.

Підстав для застосування до ОСОБА_6 ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у провадженні сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Також встановлено, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до покарання, призначеного за даним вироком, невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 30.12.2013 року та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності. Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року зарахувано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 08.01.2024 року до дня набрання вироком законної сили.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення до постановлення вироку Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2024 року, тому йому слід призначити покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначеного за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2024 року та за даним вироком.

Щодо клопотання захисника про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання згідно ч. 5 ст. 72 КК України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), що діяла станом на 20.06.2017 року, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, здійснюється з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З 21.06.2017 року набрали чинності зміни до згаданої норми КК України, внесені законом «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18.05.2017 року № 2046-VIII, відповідно до яких термін попереднього ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку день за день або за правилами, передбаченими в ч. 1 ст. 72 КК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.08.2018 року (справа № 663/537/17), якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 року до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Враховуючи наведене правове регулювання та виходячи з такого правового висновку Великої Палати Верховного Суду, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року слід зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 16.03.2018 року по 25.05.2018 року.

Що стосується цивільних позовів, поданих представником потерпілих ОСОБА_8 в інтересах потерпілих ОСОБА_11 /з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог/ та ОСОБА_10 /з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог/, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено поняття та види збитків. Зокрема, законодавцем вказано, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як встановлено судом, внаслідок кримінального правопорушення діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_11 завдано майнової шкоди, оскільки такий є власником транспортного засобу, в незаконному володінні якого обвинувачується ОСОБА_6 . Розмір шкоди становить 654 774,39 грн: 238 294 грн. - завдані збитки у розмірі вартості автомобіля згідно Висновку експерта, 351 548, 51 грн. - інфляційні витрати; 64931,88 - 3% річних. Автомобіль на даний час не повернуто, кошти не відшкодовано.

Суд, оцінюючи позовні вимоги потерпілих, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заподіяна потерпілому ОСОБА_11 матеріальна шкода знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненим ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_10 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП « ОСОБА_10 » подала позов про відшкодування шкоди, який в подальшому уточнювався позивачем та представником.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення цивільного позову в частині стягнення збитків на користь ОСОБА_10 , остання посилається на те, що транспортний засіб, яким незаконно заволодів обвинувачений, був у неї у безоплатному користуванні на підставі довіреності від 23.05.2014 року, виданої ОСОБА_11 ФОП « ОСОБА_10 » використовувало цей автомобіль при транспортуванні м`яса, яким торгує ФОП « ОСОБА_10 ». У зв`язку із вчиненням ОСОБА_6 даного кримінального правопорушення, вона була змушена взяти транспортний засіб в оренду, відповідно розмір шкоди складає 715 583,77 грн., з яких 378 435 грн. - завдані збитки, 270 920,01 грн. - інфляційні витрати, 66 228,76 грн.- 3% річних.

Як встановлено судом, 23.05.2014 року ОСОБА_11 видав довіреність ОСОБА_10 та уповноважив таку продати даний транспортний засіб, а також на період цієї довіреності керувати даним автомобілем.

Згідно Договору позики від 24.10.2015 року, ФОП « ОСОБА_10 » уклала договір з ОСОБА_13 з щомісячною оплатою в сумі 15 000 грн. для здійснення підприємницької діяльності.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено розрахунок суми такої шкоди виключно на тому, що ним було витрачено кошти на позику автомобіля для здійснення підприємницької діяльності. Проте, як вбачається з довіреності, виданої ОСОБА_11 , такою було уповноважено ОСОБА_10 на продаж даного автомобіля та на період дії довіреності на керування ним. Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_11 було надано автомобіль ОСОБА_10 для підприємницької діяльності, судом не встановлено, як і не встановлено платного користування даним автомобілем, а тому позика транспортного засобу в ОСОБА_13 для здійснення підприємницької діяльності немає жодного причинового зв`язку із заподіянням шкоди ОСОБА_10 внаслідок заволодіння транспортним засобом ОСОБА_11 .

Відповідно до встановлених обставин справи у їх сукупності, керуючись засадами виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволення цивільного позову ОСОБА_11 в повному обсязі та стягнення із обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди в розмірі 654 774,39 грн.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 відмовити.

Вирішуючи питання щодо сплаченої ОСОБА_14 застави в розмірі 229 060,00 грн. за обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 124), суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

На підставі наведеного, враховуючи той факт, що після звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово не з`являвся в судові засідання та на підставі ухвал суду від 17.03.2021 року, 21.01.2022 року, 21.09.2023 року був неодноразово оголошений в розшук, тобто не виконав покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, заставу в розмірі 229 060,00 грн. слід звернути в дохід держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь держави витрати пов`язані із залученням експерта для експертизи у розмірі 2 288,00 грн., оскільки проведення вказаної експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненим обвинуваченим кримінального правопорушення.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 у вигляді застави в розмірі 229 060 грн. слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу. Після набранням вироком законної сили заставу звернути в дохід держави.

Керуючись ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2024 року, яким ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 8 (восьми) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності, зарахувавши у строк покарання частково відбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2024 року, за яким зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 08.01.2024 року до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 16.03.2018 року по 25.05.2018 року.

Цивільний позов ОСОБА_11 - задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 654 774 (шістсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 39 коп. завданої матеріальної шкоди.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 2 288 (дві тисячі двісті вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 у вигляді застави в розмірі 229 060 грн. слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Заставу, сплачену ОСОБА_14 в розмірі 229 060 (двісті двадцять дев`ять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 124) - звернути в дохід держави після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий/підпис/

Судді/підписи/

З оригіналом згідно:

Головуюча:                                                         ОСОБА_1