ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2011 р. Справа № 40/17-10 (40/313-09)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя ,
при секретарі Сиротніковій Я.Є.,
за участю представників сторін:
апелянта- 1. ОСОБА_1 за довіреністю № 5844 від 03.11.2011р.; 2. ОСОБА_2 за довіреністю № 5845 від 03.11.2011р.,
позивача –не з’явився,
відповідача –ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 01.08.2011р.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – 1. ОСОБА_4 за довіреністю № б/н від 01.11.2011р.; 2.. ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 02.02.2010р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_6, м. Дніпропетровськ, (вх. № 2893 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2009р. по справі №40/17-10(н.р.40/313-09),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжсистема», м. Одеса,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект», м. Одеса,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайтленд», м. Одеса,
про визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжсистема», у листопаді 2009 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на нерухоме майно. В ході судового розгляду позивач змінив предмет позову, та в остаточній редакції просив визнати за ТОВ «Інжсистема» право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 24 140,4 кв.м.(а.с.2,43,т.1).
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.) від 04.12.2009р. по справі №40/17-10 (н.р.40/313-09) позов задоволено повністю. Визнано право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4-6», загальною площею 24140,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжсистема». Стягнуто з ТОВ «Сайтленд»на користь ТОВ «Інжсистема»25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 84-87,т.1).
ОСОБА_6 не погодилась з рішенням місцевого господарського суду та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2009р. по справі №40/17-10 (н.р.40/313-09) та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. (а.с.103-108,т.3)
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права та обов’язки, оскільки на час прийняття рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2009р. та на даний час вона є учасником ТОВ «Інвест-Проект».
Крім того, апелянт вказує на те, що позивач не є власником спірного нерухомого майна, оскільки, окрім рішення загальних зборів ТОВ «Інвест-Проект»від 02.11.2005 р. та ТОВ «Інжсистема», ані правочинів, ані установчих документів щодо передачі спірного нерухомого майна у власність позивачу між ТОВ «Інжсистема»та ТОВ «Інвест-Проект»не укладались, не підписувались, нотаріально не посвідчувались та державної реєстрації здійснено не було.
Також, апелянт зазначає, що протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-Проект»та протокол загальних зборів учасників ТОВ «Інжсистема», на які позивач посилається, як на підставу виникнення в нього права власності на спірне майно, є фіктивними, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, апелянт зазначив, що до винесення рішення господарським судом Харківської області власником спірного майна було ТОВ «Інвест-Проект», а не ТОВ «Інжсистема», оскільки, як вказав скаржник, підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру є протокол (рішення загальних зборів) та змін до статуту, підписи учасників товариства на змінах до статуту підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, проте такий документ не складався, не підписувався та нотаріально не посвідчувався.
Також, скаржник вказує, що суд першої інстанції визнав право власності за особою, яка не мала правоустановчих документів, чим позбавив права власності на нерухоме майно дійсного його власника.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з’ясував усі обставини справи, а саме не врахував, що спірне нерухоме майно знаходилось під арештом на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 13.10.2009 р. у справі № 2-12212/09.
Також апелянт зазначив, що підставою для звернення позивача до суду став договір оренди, який був укладений між позивачем та відповідачем. Проте, суд першої інстанції, на думку апелянта, не надав належної правової оцінки тому факту, що у позивача не було жодного права на укладання договору оренди від 11.09.2009р., оскільки спірне нерухоме майно перейшло до статутного капіталу позивача 13.11.2009 р., а державна реєстрація змін до статуту ТОВ «Інжсистема»відбулась 20.11.2009р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 03.08.2011р. (а.с.100-102,т.2).
Відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду після судового засідання 03.08.2011р. надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7498 від 03.08.2011р.), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2009р. припинити. (а.с.29-37,т.3).
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що, на його думку, у апелянта відсутнє право на оскарження рішення господарського суду по даній справі, оскільки саме рішення господарського суду від 04.12.2009 р. не стосується прав та обов’язків ОСОБА_6
Відповідач зазначає, що нормами чинного матеріального права не передбачено прав учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом інтересів всього товариства. Крім того, відповідач зазначає, що апелянт звернувся до апеляційної інстанції за захистом не свого права власності, а права власності юридичної особи.
Також, відповідач вказує, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було правомірно встановлено, що ТОВ «Інжсистема»набуло право власності на нежитлові будівлі, внесені ТОВ «Інвест-Проект»до його статутного капіталу.
Щодо посилань апелянта на необхідність державної реєстрації права власності на нерухомість відповідач зазначає, що свідоцтво про право власності підтверджує вже виникле і існуюче право власності юридичної особи на нерухоме майно, і в такому випадку невірно ототожнювати державну реєстрацію права власності на підставі свідоцтва з виникненням такого права у юридичної особи.
Щодо існування обмежень відносно реєстрації прав на спірне нерухоме майно, то відповідач зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2009 р. набуло законної сили 15.12.2009 р., тобто в той час, коли не існувало будь-яких обмежень відносно реєстрації прав на спірне нерухоме майно, оскільки заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою, яка набрала законної сили 14.12.2009р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_6 було зупинено до закінчення перегляду Вищим господарським судом України ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2011р. у касаційному порядку. (а.с.49-50,т.3).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 25.10.2011 р. було поновлено апеляційне провадження по справі №40/17-10 (н.р.40/313-09) та її розгляд призначено на 07.11.2011 р. (а.с.128-129,т.3).
Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача письмові відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_6 не надали.
У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 07.11.2011 р. з’явились представники скаржника, представник відповідача та представники третьої особи. Представник позивача у судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника у судове засідання.
На стадії розгляду клопотань у судовому засіданні представники апелянта заявили клопотання про вирішення судом належності та допустимості представництва третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Колегія суддів, вирішуючи заявлене клопотання, дійшла висновку, що представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача є належними, що підтверджується матеріалами справи.
А саме, в судове засідання 07.11.2011 р. з’явились два представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Представник ОСОБА_4 за довіреністю № б/н від 01.11.2011р., виданою ТОВ «Портфельний Інвестор», яка є дійсною до 31.12.2012р. та представник ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 02.02.2010р., виданою ТОВ «Інвест-Проект», яка є дійсною до 31.12.2012р.
Щодо належного представництва третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по справі ОСОБА_4 колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Одеської області від 16.04.2010р. у справі №7/113-10-1423 ТОВ «Інвест-Проект»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено ініціюючого кредитора у справі - ТОВ «Портфельний Інвестор».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2011р. було, зокрема, припинено повноваження ліквідатора банкрота –ТОВ «Портфельний Інвестор»та призначено ліквідатором ТОВ «Інвест-Проект»арбітражного керуючого Мешкову Є.П.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 р. вищезазначену ухвалу, зокрема, в частині призначення ліквідатором ТОВ «Інвест-Проект»арбітражного керуючого Мешкову Є.П. було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 р. було касаційну скаргу ТОВ «Портфельний інвестор»задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 23.06.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 р. у справі №7/113-10-1423 скасовано. Тобто, постановою Вищого господарського суду України були скасовані ті процесуальні документи, якими було призначено ліквідатором ТОВ «Інвест-Проект»арбітражного керуючого Мешкову Є.П.
Колегія суддів, зазначає, що у відповідності до статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 12.10.2011 р. набрала законної сили. Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова господарського суду Одеської області від 16.04.2010 р. у справі №7/113-10-1423, якою ліквідатором ТОВ «Інвест-Проект»призначено ТОВ «Портфельний Інвестор»є чинною, та такою, що набрала законної сили, докази щодо її оскарження в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності, виданої ТОВ «Портфельний Інвестор», дійсної до 31.12.2012р. є належним представником третьої особи по справі.
Щодо належного представництва третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по справі ОСОБА_5 колегія суддів зазначає, що довіреність на підставі якої діє зазначений представник видана ТОВ «Інвест-Проект» строком до 31.12.2012р. Докази її відкликання та/або скасування ТОВ «Інвест-Проект» чи ліквідатором ТОВ «Інвест-Проект»в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, ОСОБА_5 діючи на підставі довіреності, виданої ТОВ «Інвест-Проект», дійсної до 31.12.2012р. є належним представником третьої особи по справі.
З огляду на викладене, колегія суддів, дійшовши висновку про належність представництва третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зважаючи на належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою та враховуючи те, що учасники судового засідання не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 07.11.2011 р. представники скаржника підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили рішення господарського суду від 04.12.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ «Інжсистема» відмовити повністю. Представник відповідача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін. Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача підтримали доводи представника відповідача та просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників апелянта, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 02.11.2005 р. відбулись загальні збори учасників ТОВ «Інвест-Проект», на яких було прийнято рішення виступити учасником іншої юридичної особи –ТОВ «Інжсистема», для чого внести до його статутного капіталу нерухоме майно –нежитлову будівлю літ. «А-4-6», яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників № 59/56, загальною площею 24140,4 кв.м., оціночною вартістю 40 000 000,00 грн. (а.с.47,т.1). Таким чином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору по даній справі висловила свою готовність виступити учасником позивача та передати до статутного капіталу спірне нерухоме майно.
03.11.2005 р. було підписано акт приймання-передачі внеску до статутного капіталу ТОВ «Інжсистема»вказаного нерухомого майна. Зазначеним актом передбачено, що спірне нерухоме майно переходить на баланс ТОВ «Інжсистема»з дати державної реєстрації змін до його статуту, в яких ТОВ «Інвест-Проект»буде значитись в якості учасника ТОВ «Інжсистема».
11.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди спірного майна (а.с.39-40,т.1). Відповідно до умов вказаного договору відповідач прийняв на себе обов’язок прийняти в оренду вказане майно та оплачувати за нього орендну плату. 11.09.2009 року ТОВ «Інжсистема»направило відповідачу лист з актом приймання-передачі з вимогою прийняти майно в оренду. Відповідачем 21.09.2009 р. направлено позивачу лист про відмову прийняти майно з посиланням на відсутність прав позивача на вказане майно (а.с.41,42,т.1).
13.11.2009 р. відбулись збори учасників ТОВ «Інжсистема», на яких було прийнято рішення прийняти до складу учасників ТОВ «Інвест-Проект»з майновим внеском до статутного капіталу товариства у вигляді нерухомого майна –нежитлової будівлі літ. «А-4-6»загальною площею 24 140,4 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1 вартістю 40 000 000 грн., перерозподілити статутний капітал між його учасниками, затвердити нову редакцію статуту та провести державну реєстрацію змін до статуту.
20.11.2009 р. Державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради за номером 15561050009005753 було зареєстровано статут ТОВ «Інжсистема»в новій редакції (а.с.51-66,т.1).
Відповідно до розділу 7 «Статутний капітал товариства»статуту ТОВ «Інжсистема»у новій редакції від 13.11.2009р. учасником товариства є ТОВ «Інвестор-Проект»із вкладом –нежитловою будівлею літ. «А-4-6»загальною площею 24140,4 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 вартістю 40 000 000,00 грн., що складає 99,57184% статутного капіталу або 99 голосів.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, оскільки ТОВ «Сайтленд»не визнавало право власності ТОВ «Інжсистема»на спірне нерухоме майно, позивач правомірно звернувся з відповідним позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Інжсистема».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про власність», який діяв під час прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Інвест-Проект»рішення про вступ як учасника юридичної особи –ТОВ «Інжсистема»та внесення до його статутного капіталу нерухомого майна та підписання акту приймання-передачі, об'єктом права власності товариства є майно, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові гарантується право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь –які дії, що не суперечать закону.
Стаття 13 Закону України «Про господарські товариства»передбачає, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності. Вклад, оцінений у грошовому вигляді, становить частку учасників та засновників у статутному капіталі товариства.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Як вже було встановлено та підтверджується матеріалами справи ТОВ «Інвест-Проект»стало учасником позивача - ТОВ «Інжсистема» шляхом передання спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Інжсистема». ТОВ «Інжсистема», в свою чергу, шляхом прийняття до учасників товариства –ТОВ «Інвест-Проект»та внесення до статуту товариства спірного нерухомого майна, що підтверджується новою редакцією статуту позивача, набуло право власності на спірне нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю літ. «А-4-6»загальною площею 24 140,4 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 вартістю 40 000 000,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «А-4-6»загальною площею 24140,4 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 вартістю 40 000 000,00 грн. за ТОВ «Інжсистема», виходячи, крім іншого, з того, що визнане право власності виникло на підставі відносин між двома юридичними особами –ТОВ «Інжистема»та ТОВ «Інвест-Проект».
Як вже було зазначено, ОСОБА_6 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішенням місцевого господарського суду від 04.12.2009 р. вирішено питання про її права та обов’язки, оскільки на час прийняття господарським судом Харківської області оскаржуваного рішення та на даний час вона є учасником ТОВ «Інвест-Проект».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, зі статуту ТОВ «Інвест-Проект», затвердженого 05.09.2002р. в редакції від 30.03.2007 р. частка в статутному капіталі товариства ОСОБА_6 складає 2% статутного капіталу або 2 голоси (а.с.12-140,т.2).
У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Тобто, у контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право звернутись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, названою статтею встановлено, що апелянт має право на звернення до господарського суду в тому разі, коли діями сторін по справі порушується безпосередньо його право чи інтереси, а не взагалі з будь-яких питань.
Тобто, для звернення до суду скаржник повинен обґрунтувати не лише порушення положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.
Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України закріплено, що корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Аналогічне визначення корпоративних прав міститься і в Законі України «Про господарські товариства».
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» встановлено, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.
Тобто, учасник товариства може звернутись до суду або за захистом власне своїх прав та охоронюваних законом інтересів, або в інтересах товариства на підставі представництва. Учасник товариства не наділений суб’єктивним правом на здійснення повноважень власника майна товариства, оскільки таким правом наділено саме товариство в особі відповідних органів управління.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до апеляційного господарського суду за захистом свого порушеного корпоративного права доводи ОСОБА_6 фактично зводяться до захисту права власності юридичної особи –ТОВ «Інвест-Проект», учасником якої вона є, а не до захисту своїх корпоративних прав, як учасника товариства.
Отже, пред’явлені до Харківського апеляційного господарського суду вимоги апелянта не пов’язані з реалізацією ОСОБА_6 корпоративних прав. Інших доказів порушення саме корпоративних прав ОСОБА_6 скаржником до суду не надано. Докази того, що ОСОБА_6 звернулась до суду на підставі представництва товариства в матеріалах справи також відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Таким чином, апелянт в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів порушення своїх корпоративних прав. Крім того, будь-які інші докази, з яких би випливало, що позивач не набув право власності на спірне нерухоме майно в матеріалах справи також відсутні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –ТОВ «Інвест-Проект», як окремий суб’єкт правовідносин реалізувало своє законне право на участь в іншому господарському товаристві –ТОВ «Інжсистема», що є одним із аспектів діяльності товариства.
Між тим, ОСОБА_6, виходячи за межі, наданих їй, як учаснику ТОВ «Інвест-Проект», корпоративних прав неправомірно звернулась до суду, оскільки спір про визнання права власності виник між іншими юридичними особами, а саме між ТОВ «Інжсистема»та ТОВ «Сайтленд». Скаржником необґрунтовано яким саме чином оскаржуване рішення у справі про визнання права власності, спір про що виник між позивачем та відповідачем, стосується прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_6
З аналізу вищезазначених фактів, викладених в матеріалах справи, у сукупності з наведеними нормами чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_6, у зв’язку з чим відсутні правові підстав для її задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2009 р. по справі №40/17-10 (н.р.40/313-09) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, у відповідності до ст.ст. 44, 49, витрати позивача по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2009 р. по справі №40/17-10 (н.р.40/313-09) залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза