донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.10.2011 р. справа №11/97/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДонця О.Є.
Колядко Т.М., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 –за довіреністю № 20 від 22.03.2011
від відповідача:ОСОБА_2–за довіреністю №200 від 01.10.2011
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна
на рішення господарського судуЛуганської області
від14.09.2011 р.
по справі№ 11/97/2011 (суддя Москаленко М.О.)
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ
простягнення 8673,08 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна, звернулось до господарського суду Луганської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ, про стягнення 8673,08 грн., з яких 5951,58 грн. –сума основного боргу за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №ПВРЗ/ВГЕ/0636/ю від 01.01.2006 р., 525,37 грн. –сума 3% річних, 2196,13 грн. –сума інфляційних нарахувань.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. по справі № 11/97/2011 (суддя Москаленко М.О.) у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ, відмовлено.
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. по справі № 11/97/2011 не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. по справі № 11/97/2011 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, при винесені рішення місцевий суд зазначив, що умовами п. 8.10 концесійного договору встановлено необхідність укладення договорів переводу боргу для погашення боргів відповідача перед кредитором, що позивач не надав письмової згоди на переведення боргу, як цього вимагає ст. 520 ЦК України. Скаржник з даним висновком суду не може погодитись, оскільки позивач надав усну згоду про заміну боржника у зобов’язані і в судовому засіданні про це стало відомо суду. Також скаржник зазначає, що закон не встановлює форми надання згоди на укладання договору переведення боргу, укладеного між первісним боржником і особою, яка заступає на його місце в зобов’язанні, кредитору, що є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку згідно із ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.11 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є.(головуючий), Колядко Т.М., Скакун О.А.
У судовому засіданні 31.10.11 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. по справі № 11/97/2011 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.10.11 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Представником відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме –лист ТОВ «Луганськвода»№20/3348 від 27.10.2011 р. та лист ОКП «Компанія «Луганськвода»№456 від 28.10.2011 р.
Судова колегія вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2006 Державним підприємством “Попаснянський вагоноремонтний завод” (далі - Основний споживач) та Обласним комунальним підприємством «Компанія «Луганськвода»(далі-Субспоживач) укладений договір № ПВРЗ/ВГЕ/0636/Ю про постачання електричної енергії (далі за текстом – Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору передбачено, що позивач зобов’язався постачати електричну енергію ОКП «Компанія «Луганськвода»в обсягах згідно додатка до договору, а останнє, в свою чергу, зобов’язалося сплачувати позивачеві вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Звіту ОКП «Компанія «Луганськвода»про використану електричну енергію у червні 2008 року вказаним підприємством у червні 2008 року спожито активну електричну енергію в обсязі 26865 кВт/год.
21 лютого 2008 року Луганською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» укладений концесійний договір № 4 (далі за текстом – Концесійний договір), відповідно до умов пункту 1 якого, Луганська обласна рада як Концесієдавець надала на 25 років відповідачу як Концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об’єктом концесії та його суттєво поліпшити з метою задоволення суспільних потреб у сфері водозабезпечення споживачів Луганської області за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов концесійного договору.
Як встановлено пунктом 2 Концесійного договору об’єктом концесії є цілісний майновий комплекс Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода», розташований в Луганській області. Перелік, вартість майна, що передається у концесію, його місцезнаходження зазначені у Додатку № 1 до Концесійного договору.
Пунктом 8.10 Концесійного договору, відповідач зобов’язаний здійснити повне погашення кредиторської заборгованості об’єкта концесії, що існує на дату підписання Акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода»та затвердження ліквідаційного балансу ОКП «Компанія «Луганськвода»:
- перед ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», що виникла за договорами на поставку електроенергії;
- з заробітної плати працівників ОКП «Компанія «Луганськвода»;
- перед іншими кредиторами – за договорами переводу боргу.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на факт правонаступництва відповідача щодо прав та обов’язків ОКП «Компанія «Луганськвода»за укладеним з позивачем договором, а також на приписи п. 6 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Договір переводу боргу відповідно до умов пункту 8.10 Концесійного договору сторонами у справі та ОКП Компанія «Луганськавода»не укладався.
Акт приймання-передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що передається з балансу ОКП «Компанія «Луганськвода»на баланс ТОВ «Луганськвода»затверджений та підписаний 30.07.2008 р.
Докази передачі на баланс відповідача у справі заборгованості ОКП «Компанія «Луганськвода» за укладеним з позивачем у справі договором у матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі на розрахунковий рахунок позивача було перераховано 10000 грн. 00 коп. за призначенням платежу «за електроенергію з-но дог ПВРЗ/ВГЕ/0636/Ю від 01.01.06 ПДВ 1666.66», що підтверджується витягом з банківського рахунку.
Докази укладення сторонами по справі вищезазначеного договору, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 1 ст. 406 Господарського кодексу України, концесія –це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній строковій основі вітчизняним або іноземним суб’єкта господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) або управління (експлуатацію) об’єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової відповідальності та підприємницького ризику.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про концесії», договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до вказаного Закону з метою задоволення громадських потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про концесії» передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об’єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об’єкти.
Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про концесії», припинення діяльності державного або комунального підприємства, майно якого передається в концесію, здійснюється шляхом його ліквідації.
Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання та порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб’єкта господарювання встановлюється ст. 110 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 61 Господарського кодексу України.
Умовами пункту 8.10 Концесійного договору встановлено необхідність укладення договорів переводу боргу для погашення боргів ОКП «Компанія «Луганськвода» перед кредиторами, до складу яких входить позивач.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Статтею 521 Цивільного кодексу України встановлено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень ст. 513 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Таким чином, для здійснення переводу боргу за укладеним між позивачем та ОКП «Компанія «Луганськвода»договором закон вимагає дотримання письмової форми правочину про переведення боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів вчинення відповідачем та ОКП «Компанія «Луганськвода»в письмові формі правочину щодо переведення боргу за договором, укладеним сторонами по справі.
Доводи позивача про те, що прийняття ним платежу від 01.10.2008 в сумі 10000,00 грн. від відповідача за Договором про постачання електричної енергії з ОКП «Компанія «Луганськвода»фактично є згодою позивача на переведення боргу, судом до уваги не приймаються, оскільки відсутні докази існування вищезазначеного правочину з перевезення боргу.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. по справі № 11/97/2011 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна, - без задоволення, оскільки позивач звернувся до суду із позовом до особи, яка його прав (в межах заявлених вимог) не порушувала.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника –Товариство з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна.
Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна, на рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. по справі № 11/97/2011 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. по справі № 11/97/2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.Є.Донець
Суддя Т.М.Колядко
Суддя О.А.Скакун
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
1. Відповідачу;
1. У справу,
1. ДАГС,
1. ГСЛО