Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палата з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: Іващука В.Я.
суддів: Сачука В.І., Полюховича О.І.,
за участю прокурора Горбань О.В.,
засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5
розглянула 22 листопада 2011 року у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 20 червня 2011 року.
Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Красноярськ, Російської Федерації, громадянин України, українець, освіта неповна середня, одружений, не працюючий, раніше судимий, востаннє вироком Рівненського міського суду від 30.03.2010 року за вчинення злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим троком на 1 рік 6 місяців, мешканець АДРЕСА_1,
- засуджений:
- за ч. 3 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі.
-
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком суду, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Рівненського міського суду від 30 березня 2010 року і за сукупністю вироків призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, народжений та мешканець АДРЕСА_2 громадянин України, українець, освіта середня спеціальна, не одружений, не працюючий, не судимий,
- засуджений:
- за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - 3 роки.
На засудженого покладено обов’язки передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, народжений та мешканець АДРЕСА_3, громадянин України, українець, освіта середня, не одружений, не працюючий, раніше судимий, вироком Рівненського міського суду від 11.12.2007 року за вчинення злочинів передбачених ст. ст. 187 ч. 1, 309 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільненого 12.05.2010 року після відбуття покарання, вироком Рівненського міського суду від 10 листопада 2010 року за вчинення злочину передбаченого ст. 395 КК України до покарання у виді одного місяця арешту, -
- засуджений:
- за ч.5 ст.27, ч.3 ст.186 КК України, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 21.червня 2010 року, діючи за попередньою змовою між собою та маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого ОСОБА_6, яке полягало в тому, що ОСОБА_1 зайшов у вагончик, де знаходився охоронник ОСОБА_6 та наніс йому удар в обличчя, після чого зв’язав останнього, тим самим перешкодивши йому чинити опір. Згодом, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проникли, зірвавши ломом замок, в складське приміщення АДРЕСА_4, звідти викрали майно ВК „РК-Хміль” на суму 2909 гривень, майно фірми „Гравалл” на суму 7366 гривень 39 копійок, та з вагончика викрали мобільний телефон потерпілого ОСОБА_7, завдавши йому шкоду на суму 213 гривень, після чого викрадене майно продали, а виручені кошти витратили на власні потреби.
В поданих на вирок суду апеляціях із змінами та доповненнями:
- прокурор просить вирок суду скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий розгляд. При цьому апелянт стверджує, що адвокат ОСОБА_2 не міг приймати участь у розгляді справи, оскільки його дружина адвокат ОСОБА_4 захищає інтереси засудженого ОСОБА_3, який має різні позиції із Багірою з приводу пред’явленого йому обвинувачення. Крім того захисник ОСОБА_2, не виступав у судових дебатах, а свій обов’язок переклав на ОСОБА_1, а тому має місце грубе порушення права на захист;
- засуджений ОСОБА_5, вважає вирок суду незаконним, та необґрунтованим, оскільки він інкримінованого йому злочину не вчиняв. Вважає, що суд помилково кваліфікував його дії як крадіжку чужого майна, хоча слід було кваліфікувати за ч.1 ст.396 КК України, як приховування злочину. Просить вирок місцевого суду скасувати та постановити новий вирок, перекваліфікувавши його дії за відповідною статтею.
- засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку суду та направленням кримінальної справи для проведення додаткового розслідування. Вважає вирок суду незаконним, у зв”язку з неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, обставинах справи, грубим порушенням його права на захист.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність скасування вироку суду з мотивів викладених у апеляції прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_5 про скасування вироку суду з підстав наведених у їх апеляціях, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 про залишення вироку суду без зміни, дослідивши доводи апелянтів та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що подані у справі апеляції підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.367 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду (серед інших) є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Згідно вимог ст.370 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. Вирок в усякому разі належить скасувати якщо порушено право обвинуваченого на захист.
Проте, зазначених вимог закону при розгляді даної справи, судом першої інстанції, належним чином дотримано не було.
Так, захист інтересів підсудного ОСОБА_3 здійснювала захисник ОСОБА_4
Як вбачається з протоколу судового засідання, підсудний ОСОБА_3 у суді першої інстанції повністю визнав свою вину у вчиненому та дав показання про те, що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вчинили інкримінований їм злочин за обставин зазначених в обвинувальному висновку (т.2, а.с.202-203).
Підсудний ОСОБА_1, у суді першої інстанції, своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав що він взагалі не був на місці злочину, а явку з повинною написав під тиском працівників міліції. ОСОБА_3 знає, оскільки він є кумом його сестри (т.2, а.с.201-202).
17 червня 2011 року, після допиту підсудних потерпілих та свідків підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення йому захисника через спілку адвокатів.
Захисник підсудного ОСОБА_3 –ОСОБА_4 запропонувала скористатися послугами адвоката ОСОБА_2, який безкоштовно надасть допомогу підсудному ОСОБА_1, оскільки призначення захисника через спілку адвокатів дуже затяжний процес.
Головуючий, на місці, не з’ясовуючи думку ОСОБА_1 про призначення йому саме цього захисника, прийняв рішення про допуск ОСОБА_2 захисником цього підсудного не зважаючи на те, що адвокат ОСОБА_2 є чоловіком адвоката ОСОБА_8, яка є захисником підсудного ОСОБА_3, інтереси захисту якого суперечать інтересам захисту підсудного ОСОБА_1
Між тим, за змістом ч.1 ст.47 КПК України ініціатива у запрошенні того чи іншого захисника повинна належати саме, у даному випадку , підсудному.
Укладення в подальшому угоди між підсудним ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_2, на думку колегії суддів, не свідчить про дотримання принципу вільного вибору захисника.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.48 КПК України захисник зобов’язаний використовувати передбачені в цьому Кодексі та інших законодавчих актах засобами захисту з метою з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу.
Також, адвокат в своїй діяльності повинен дотримуватися Правил адвокатської етики (схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 1 жовтня 1999 року, протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6\6, далі Правила).
Так відповідно до п.7 Правил, у межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з преваги інтересів клієнта перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, а також будь-якими іншими міркуваннями.
Згідно з п.20 Правил, приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов’язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення норми цих правил не можуть бути адвокатом дотримані.
З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що у даній справі було порушено право підсудного ОСОБА_1 на захист, оскільки його захисник - адвокат ОСОБА_2 є чоловіком адвоката ОСОБА_4, яка є захисником підсудного ОСОБА_3 та інтереси цих підсудних носять суттєві протиріччя.
Крім того, захисник ОСОБА_2 фактично самоусунувся від захисту підсудного ОСОБА_1 під час судових дебатів покликаючись на те, що його підзахисний підготував промову, яку він повністю підтримує (т.2, а.с.221).
У справі відсутні дані про надання юридичної допомоги ОСОБА_1 його захисником і на стадії апеляційного оскарження вироку суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду не може залишатися чинним і підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд під час якого належить врахувати наведене та в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Всі інші питання, на які покликаються апелянти, що стосуються неповноти досудового та судового слідства, можуть бути усунуті під час нового розгляду справи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_1, та ОСОБА_5 –задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду від 20 червня 2011 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 –скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи