У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевича С.В., Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
секретар судового засідання: Панас Б.В.
за участю сторін та представників: позивача –адвоката ОСОБА_1; Комунального підприємства „Міське будинкоуправління” Здолбунівської міської ради –Каліщук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Здолбунівського районного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального підприємства „Міське будинкоуправління” Здолбунівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Здолбунівська міська рада та Орган опіки і піклування Здолбунівської районної державної адміністрації; про визначення порядку користування квартирою і зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 27 вересня 2011 року вимоги ОСОБА_7 задоволено частково і визначено такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1:
- у користування позивача та його двох неповнолітніх дітей (ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2) виділено кімнату №2 площею 12, 6 кв.м. і балкон розміром 2, 6Х1, 5 м, що прилягає до цієї кімнати;
- у користування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхніх двох неповнолітніх дітей (ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4) виділено кімнату №5 площею 9, 3 кв.м. та кімнату №6 площею 16, 9 кв.м., а також балкон, який прилягає до кімнати №6;
- решту приміщень, а саме кухню, коридор, комору, ванну, туалет, залишено у спільному користуванні сторін.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_7 відмовлено.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, де покликалася на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначалося про незастосування судом положень ст.ст. 71 і 72 ЖК України щодо не проживання позивача у квартирі понад шість місяців,
Справа №22-2065-11 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір О.Г.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: ОСОБА_11
оскільки фактично він проживає разом зі своєю сім’єю за іншою адресою. Судом не враховано те, що за станом здоров’я ОСОБА_3 необхідний вільний доступ свіжого повітря, в чому перешкоджають правовідносини за оскаржуваним рішенням, а також порушено права дітей ОСОБА_4, кожен з яких потребує окремої кімнати. На порушення вимог ст. 215 ЦПК України суд не вказав мотивів, з яких відхилив докази відсутності позивача понад шість місяців.
Крім того, вважали, що справи цієї категорії не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства.
З наведених міркувань просили скасувати рішення Здолбунівського районного суду від 27 вересня 2011 року в частині задоволення позову, а справу повернути на новий розгляд до місцевого суду. В частині відмові в позові рішення сторонами не оскаржувалося.
У судовому засіданні ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_7 і його представник, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Представник Комунального підприємства „Міське будинкоуправління” Здолбунівської міської ради,
Представники Здолбунівської міської ради та Органу опіки і піклування Здолбунівської районної державної адміністрації, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів
дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з доведеності і обґрунтованості позову про визначення порядку користування квартирою та з безпідставності вимоги про зобов’язання Комунального підприємства „Міське будинкоуправління” Здолбунівської міської ради укласти з позивачем договір найму на виділені у користування приміщення.
З правильністю таких висновків погоджується і колегія суддів.
Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не заперечуються, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 жилою площею 38, 8 кв.м. перебуває у власності Здолбунівської міської ради, а на підставі договору найму житла від вересня 2002 року (день не зазначено) з „Міським будинкоуправлінням” Здолбунівської міської ради її наймачем рахується ОСОБА_3 (а.с. 21-21, зв.). Там зареєстровані і проживають ОСОБА_3 (квартиронаймач), ОСОБА_4 (дочка квартиронаймача), ОСОБА_5 (зять), їхні двоє дітей –ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7 (син квартиронаймача)) та його двоє дітей –ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
Спірні правовідносини виникли між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з приводу визначення порядку користування спірною квартирою, яка не є об’єктом права приватної власності, ОСОБА_7 і його двома малолітніми дітьми з однієї сторони та відповідачами з іншої сторони, оскільки між ними відсутня згода щодо користування жилим приміщенням, а ОСОБА_3 створює позивачу перешкоди для проживання.
Приходячи до переконання про належність і обґрунтованість тверджень районного суду щодо часткового задоволення позову, колегія суддів ураховує те, що оскаржуване рішення ґрунтується на вимогах закону і відповідає матеріалам справи.
Так, положеннями ст. 64 ЖК України встановлено рівність прав та обов’язків наймача і членів його сім’ї, які проживають разом, стосовно користування жилим приміщенням на підставі договору найму жилого приміщення.
Згідно з ч. 4 ст. 816 ЦК України –порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору –встановлюється за рішенням суду.
Таким чином спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо визначеного судом першої інстанції порядку користування житлом, то він заслуговує на увагу, адже виділ у користування позивачу та його дітям кімнати №2 площею 12, 6 кв.м., балкону розміром 2, 6Х1, 5 м, що прилягає до неї, а в користування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхніх двох дітей кімнату №5 площею 9, 3 кв.м. та кімнату №6 площею 16, 9 кв.м., а також балкон, який прилягає до кімнати №6, площа жилого приміщення кожної зі сторін відповідатиме їхній частці в загальній жилій площі, поліпшує умови проживання дітей ОСОБА_7 та додержує правомірність житлових умов дітей ОСОБА_4.
За змістом ст.ст. 10 і 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням зазначеного судом попередньої інстанції обґрунтовано задоволено матеріально-правову вимогу про визначення порядку користування квартирою.
Доводи апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування норм матеріального права на увагу колегії суддів не заслуговують, позаяк спростовуються правильністю висновків суду і не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не вказує про помилковість тверджень суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду від 27 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Судді: