Справа № 2-3491/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"08" листопада 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Судді                                  Антипової Л.О.

при секретарях                  П»ятаченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції  в м. Києві, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Ощадний банк України»про визнання права власності та зобов’язання зняти арешт та за зустрічним позовом АТ «Ощадбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ВДВС Дніпровського РУЮ про визнання недійсним договору дарування 1/3 частини квартири, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції  в м. Києві, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Ощадний банк України»про визнання права власності та зобов’язання зняти арешт, посилаючись на те, що 20.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі № 4654. У вересні 2010 року позивач подала в Київське БТІ заяву та правоустановчі документи для реєстрації за нею права власності на вищезазначену квартиру, однак їй було повідомлено про неможливість зареєструвати за нею право власності на 1/3 частину спірної квартири, оскільки ВДВС Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві накладено арешт на вищезазначене нерухоме майно. Оскільки позивач не може зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1, у зв’язку із накладенням арешту на майно вона вимушена звернутися до суду з даним позовом та просить визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири та зобов’язати зняти з неї арешт.

Представник третьої особи звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ВДВС Дніпровського РУЮ про визнання недійсним договору дарування 1/3 частини квартири та просить визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що між ОСОБА_2 та третьою особою АТ «Ощадбанк»укладено кредитний договір №1926 від 10.01.2007 року про надання кредиту, відповідно до якого АТ «Ощадбанк»надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20 217 доларів США. Оскільки останнім було порушено умови договору, АТ «Ощадбанк»звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позовні вимоги якого було задоволено. Крім того, представник третьої особи зауважив, що відповідач ОСОБА_2 уклав фіктивний договір дарування 1/3 частини квартири, усвідомлюючи настання наслідків неналежного виконання кредитного договору, з метою приховати намір подальшого ухиляння від виконання умов кредитного договору, а тому просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний, визнати договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 від 20.06.2008 р., недійсним та стягнути на його користь витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач ОСОБА_2 та ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві до суду не з’явилися, повідомлялися належним чином про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомили, проте ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві направили на адресу суду копію виконавчого провадження.

Заслухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає що зустрічний позов задоволенню не підлягає, а мають бути задоволені вимоги основного позову, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні 20.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2, які є матір’ю та сином, був укладений договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі № 4654 (а.с.5).

Як повідомила представник позивача, ОСОБА_2, тривалий час в спірній квартирі, де йому належала 1/3 частина власності, не проживав, тому відчужив її на користь своєї матері.

Позивачеві ОСОБА_1, не було відомо про договірні стосунки її сина з ВАТ «Ощадним банком України», вона тривалий час хворіла, тому не зверталася до БТІ м. Києва з вимогою про перереєстрацією права власності частини спірної квартири з сина на себе.

У вересні 2010 року позивач подала в Київське БТІ заяву та правоустановчі документи для реєстрації за нею права власності на вищезазначену квартиру, однак їй було повідомлено про неможливість зареєструвати за нею право власності на 1/3 частину спірної квартири, оскільки ВДВС Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві накладено арешт на вищезазначене нерухоме майно (а.с. 6).

18.01.2011 року позивач звернулася до ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві з листом про скасування арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, надавши всі правоустановчі документи, однак останній пояснив що позивач не є учасником виконавчого провадження, а тому правових підстав надання позивачу інформації щодо виконання рішення суду відсутні і вона не має права знайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України, право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно п. 1 договору дарування, відповідач ОСОБА_2 передав у власність позивачеві, а згідно п. 6 договору дарування, позивач набув право власності на 1/3 частини квартири з моменту нотаріального посвідчення договору та з моменту прийняття дарунку. Прийняття дарунку вважається одержання оригіналу примірника договору дарування - 20.06.2008 року, у зв’язку з цим суд вважає слушним пояснення представника позивача про те, що отримавши примірник договору-дарування, позивач вважала себе власником спірної частини квартири, тому не намагалася його зареєструвати в органах БТІ м. Києва і це є підтвердженням її необізнаності про наявність боргу сина перед ВАТ «Ощадним банком України»та спростовує пояснення представника 3-ї особи.

Відповідно до ст.. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні договір дарування між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено до винесення рішення судом та постанови ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві про накладення арешту на 1/3 частину квартири.

Наклавши арешт на вищезазначену частину квартири після нотаріального посвідчення договору дарування, ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві позбавив позивача повноцінного оформлення своєї власності шляхом державної реєстрації права власності в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції  в м. Києві, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Ощадний банк України»про визнання права власності та зобов’язання зняти арешт підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, оскільки представник третьої особи не довів недійсність оспорюваного правочину, а його доводи в цій частині спростовані в судовому засіданні представником позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.. 321 ч. 1 ст. 722 ЦК України, 10, 31, 58, 60, 208, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції  в м. Києві, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Ощадний банк України»про визнання права власності та зобов’язання зняти арешт - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, відповідно до договору-дарування від 20.06.2008 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.   

          Суддя: