^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22ц-969/200бр.                         Головуючий

у 1 інстанції Полівод С.В.

Категорія  18                                                  Доповідач в апеляційній

інстанції Алєєва Н.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07  вересня 2006 року судова колегія у цивільних справах

Апеляційного суду м. Севастополя в складі:

головуючого   - Алєєвої Н.Г.

суддів        -  Колбіної Т.П., Зотова B.C.

при секретарі - Соменко С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району М.Севастополя від 22 червня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та моральної шкоди, зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 5000 грн, вказуючи, що 03.01.2005р. передав відповідачу дану суму з зобов'язанням повернення боргу у місячний строк. ОСОБА_1 добровільне гроші не повернув, незважаючи на його неоднократні вимоги. Просить суд стягнути суму боргу та нанесену моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов про визнання недійсним договору позики та стягнення моральної шкоди.

Вимоги мотивує тим, що гроші в борг у ОСОБА_2 не брав; розписку написав під впливом загроз та фізичної розправи зі сторони ОСОБА_2

Рішенням суду позов ОСОБА_2 задоволений частково, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стягнута сума боргу в розмірі 5000 грн та витрати за сплату державного мита в розмірі 51 грн; в задоволені іншій частині позову та зустрічного позову - відмовлено.

В  апеляційній скарзі ставиться питання про скасування

рішення за мотивами зустрічної позовної заяви, яку суд, на думку

апелянта, належно не оцінив.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно зі ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається із розписки (а.с.6) 03 січня 2005р. між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 позику у розмірі 5000 грн з зобов'язанням повернення коштів через місяць, однак до даного часу свої зобов'язання не виконав.

Суд правильно оцінив викладене і ту обставину, що наявність розписки у позикодавця свідчить про невиконання зобов'язання позичальником; доказів про повернення грошів, а також про вимушеність в її написанні під натиском насильства та загроз відповідач не надав, через що обґрунтовано частково задовольнив основної позов та відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апелянта також про те, що вказана розписка не є доказом по справі, колегія не приймає до уваги, оскільки згідно до ст.59 ЦПК України вона являється допустимим доказом по справі.

Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія не вбачає, оскільки воно постановлено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.307 ЦПК України, колегія судів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення місцевого суду Гагарінського району М.Севастополя від 22 червня 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.