№   2-а-3475/11

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24.11.2011  року     Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді      Плахотнюк К.Г.

при секретарі               Вороні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про зобов”язання  здійснити  перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії згідно  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, –

в с т а н о в и в :

07.09.2011 року позивач звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про зобов”язання  здійснити  перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії згідно  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зазначила, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни», з 09.07.2007 року має отримувати щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. На звернення з приводу здійснення перерахунку та виплати щомісячної надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року відповідач відмовив, посилаючись на Закони України Про державний бюджет України, якими була неодноразово зупинена, а потім змінена редакція ст.6 зазначеного Закону. Просила  зобов”язати відповідача нарахувати і виплатити несплачену їй державну допомогу як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 09.07.2009 року по 31.12.2011 року відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов»язати відповідача  призначити їй  щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до положення  зазначеного закону.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Просила визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 09.07.2007р. протиправними; зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007р., зобов»язати відповідача виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у відповідному розмірі в подальшому, а саме по 31.12.2011 року.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив у позові відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законодавстві.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою суду  від 24.11.2011 року позовні вимоги  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про зобов”язання  здійснити  перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії згідно  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період часу з 09.07.2007 року  по 06.03.2011 року залишено без розгляду.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону від 18.11.2004р., набрав чинності з 01.01.2006р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов»язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», позивачу, як особі, що має статус «дитина війни»передбачено  щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Заперечення представника Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими. При цьому звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку належної позивачу доплати до пенсії.

          Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами представника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо обґрунтованості перерахунку належних позивачеві державної та додаткової пенсій на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту громадян»від 28.05.2008р. №530 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати додаткової пенсії в розмірі нижчому, ніж передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та про зобов»язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат  з 07.09.2011 року по 22.07.2011 року включно.

          Що ж стосується  вирішення цих же позовних вимог за період часу з  23.07.2011 року то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» до внесення  в нього змін не  передбачено будь-яких обмежень щодо  виплати  надбавки, передбаченої Законом України «Про  соціальний захист дітей  війни».

          Разом з тим, відповідно до  Закону України «Про внесення  змін до Закону України «Про Державний бюджет України  на 2011 рік», який набрав чинності  19.06.2011  року встановлено, що  у 2011 році норми і положення статті 6  Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни»застосовуються  у порядку та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного  фінансового  ресурсу  бюджету  Пенсійного фонду України на 2011 рік».

          За  наявності  нормативно-правових актів, які  мають однакову  юридичну силу, але по різному  регулюють  спірні правовідносини –визначають розмір щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, а саме  Закон України «Про соціальний захист дітей війни»та Закон України «Про внесення змін  до Закону України «Про Державний  бюджет України на 2011 рік» підлягає застосуванню закон за  принципом пріоритету  норми, яка  прийнята  пізніше, тобто  Закон України «Про внесення змін  до Закону України «Про Державний  бюджет України на 2011 рік».

          Водночас, на момент набрання  чинності зазначеним вище  Законом,  Кабінетом  Міністрів  України не встановлено нового порядку та розміру  виплат окремим категоріям громадян.

          23.07.2011 року  набрала чинності  Постанова Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 року  «Про встановлення деяких розмірів  виплат, що  фінансуються  за рахунок  коштів державного бюджету».

          Отже, нарахування  та виплата до 23.07.2011 року «дітям війни»  підвищення до пенсії або  щомісячного  грошового довічного  утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  після зазначеної дати, відповідно до  Закону України «Про Державний бюджет  України на  2011 рік»з відповідними змінами».

          Відповідно, позовні вимоги  ОСОБА_1 про нарахування та виплату  щомісячного  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , як дитині війни з 23.07.2011 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в сумі 3,40 грн.  підлягають  стягненню на користь позивача з Державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись  ст.ст. 2,6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.19 ч.2 , ст.. 22 Конституції України, ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік», ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст.ст. ст.9, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, –

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, визнання дій незаконними та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни –задовольнити частково.

Визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1  державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 07 березня 2011 року по  22  липня 2011 року –протиправним.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1  у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 07 березня 2011 року  по 22 липня 2011 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: