Справа №: 4-с-47/11

УХВАЛА

Іменем    України

"09" листопада 2011 р.    Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Квітки О. М., при секретарі Борозні Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на дії відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції, –

                                                    У С Т А Н О В И В:

Скаржник просить визнати дії органу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції про вилучення із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запису №8469169 з контрольною сумою 2ЕВДВЕ25ЕВ про обтяження будинку №61 на вулиці Червоного Козацтва в місті Олександрії Кіровоградської області, який належить Гаврилюк Ірині Слуріївні – неправомірними та зобов’язати його задовольнити вимоги.

Мотивує тим, що 20 грудня 2007 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області по справі №2-4634-2007 року винесено заочне рішення, яким повністю задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Кіровоградська ОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на підставі п.1.3 статуту є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі по тексту – «Скаржник», «Банк»), а саме: вирішено стягнути з Гаврилюк І.С. (надалі по тексту – «Боржник») на користь банку суму заборгованості по кредиту в розмірі 29527,75 грн. та судові витрати у розмірі 325,28 грн. Рішення боржником не оскаржувалося та набрало законної сили.

06 лютого 2008 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області на виконання судового рішення видано банку виконавчі листи по справі №2-4634-2007 р. про стягнення суми заборгованості за кредитом в розмірі 29527,75 грн. та судові витрати в розмірі 325,28 грн. Цього ж дня банк подав заяву про відкриття виконавчого провадження та виконавчі листи до органу ДВС Олександрійського МУЮ (надалі по тексту – «Орган ДВС»).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЗУ Про виконавче провадження, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ Про державну виконавчу службу, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

09 лютого 2008 року постановою органу ДВС на виконання виконавчих листів відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання до 16.02.2008 року. Боржник протягом встановленого строку борг в добровільному порядку не сплатив.

17 лютого 2008 року у зв’язку із знаходженням у провадженні зведеного виконавчого провадження про стягнення із Гаврилюк І.С. на користь стягувачів боргів на підставі ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження орган ДВС виніс постанову про приєднання виконавчого провадження №490 з виконання виконавчого листа №2-4634 від 06.02.2008 року до зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження, у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

17 лютого 2009 року органом ДВС, на виконання наказу господарського суду Кіровоградської області №9/170 від 13.07.2007 року, внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраційний запис (реєстраційний номер №8469169, контрольна сума 2ЕВДВЕ25ЕВ) про обтяження майна боржника, а саме будинку №61 на вулиці Червоного Козацтва в місті Олександрія (надалі по тексту – «Майно») та 28 жовтня 2009 року проведено його опис та арешт із складанням відповідного акту.

Таким чином, накладаючи арешт на майно боржника на користь лише одного стягувача, органом держаної виконавчої служби Олександрійського МРУЮ було порушено приписи ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження.

Порядок реєстрації (вилучення) обтяження об’єкта нерухомого майна встановлений Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року №85/5) (надалі – «Положення»).

Пункт 1.12 вказаного Положення покладає на органи державної виконавчої служби подання заяви про реєстрацію (вилучення) обтяження об’єкта нерухомого майна, зразок якої наведений у Додатку №3 цього Положення. Порядок заповнення заяв, на підставі яких здійснюється реєстрація обтяження об’єкта нерухомого майна, вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна встановлений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року за №85/5 (надалі – Інструкція).

Пунктом 3 Інструкції зазначено: «Вилучення запису з Реєстру здійснюється Реєстратором на підставі «Заяви про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна» (додаток №3 до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна). Заява про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна  подається органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборони відчуження об’єктів нерухомого майна».

23.03.2010 року, незважаючи на наявність невиконаного судового рішення та відкритого зведеного виконавчого провадження, органом ДВС безпідставно вилучено запис із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (реєстраційний номер №8469169, контрольна сума 2ЕВДВЕ25ЕВ), яким було обтяжено Майно боржника.

Ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження встановлений вичерпний перелік підстав для звільнення майна з-під арешту:

– За рішенням суду про звільнення майна з-піл арешту в разі задоволення позову про визнання права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення цього майна з-під арешту особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, або в разі сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом по реалізації арештованого майна.

– За постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, в разі виявлення порушення,встановленого цим Законом, порядку накладення арешту під час розгляду відповідної скарги боржника.

– За постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, вразі наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов’язані із зверненням на нього стягнення,перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий лише за рішенням суду.

Відповідно до наявних у справі зведеного виконавчого провадження матеріалів та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, підстави, зазначені у ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження, для вилучення органом ДВС запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна були відсутні.

Як вбачається з витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) номер витягу 26595593 від 23.03.2010 року, підставою вилучення зазначено – судовий наказ, 91/70, 13.07.2007 року Господарський суд Кіровоградської області.

Проте, судовий наказ по справі №91/70 від 13.07.2007 року не міг бути підставою для вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, оскільки його резолютивна частина встановлює стягнення суми боргу, а не зняття арешту з майна.

Крім того, за приписами ст. 38 ЗУ Про виконавче провадження, припинення чинності арешту майна боржника відбувається лише у разі завершення виконавчого провадження, при цьому також скасовуються інші здійснені Органом ДВС заходи примусового виконання рішення.

Таким чином, органом ДВС вилучення запису про перебування під арештом майна боржника із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна здійснено незаконно. В порушення приписів ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження постанова про зняття арешту з майна органом ДВС винесена не була.

За приписами ст. 82 ЗУ Про виконавче провадження, (в новій редакції від 08.03.2011 року) у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду. Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, вважає, що відповідно до ст. 15, 383, 384 ЦПК України, має право на звернення із скаргою до суду.

Представник ДВС та державний виконавець проти скарги заперечують, вважають, що ДВС прав скаржника не порушив.

Його права були порушені неустановленою особою з використанням пароля та логіна державного виконавця Савицького О.М., щодо чого матеріали передані в прокуратуру, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Крім того, в задоволенні вимог просять відмовити у зв’язку з пропуском строків звернення до суду.

Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, пояснення сторін, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, з боржника стягнуті кошти.

20 грудня 2007 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі №2-4634-2007 року винесено заочне рішення, яким повністю задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Кіровоградська ОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на підставі п.1.3 статуту є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а саме: стягнуто з Гаврилюк І.С. на користь банку суму заборгованості по кредиту в розмірі 29527,75 грн. та судові витрати у розмірі 325,28 грн. Рішення набрало законної сили.

06 лютого 2008 року Олександрійським міськрайонним судом видано виконавчі листи №2-4634-2007 р. про стягнення суми заборгованості. Банк подав заяву про відкриття виконавчого провадження та виконавчі листи до органу ДВС Олександрійського МУЮ.

17 лютого 2009 року органом ДВС внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраційний запис обтяження майна боржника, а саме будинку №61 на вулиці Червоного Козацтва в м. Олександрія та 28 жовтня 2009 року проведено його опис та арешт із складанням відповідного акту.

Неустановленою особою з використанням пароля та логіна державного виконавця Савицького О.М. вилучено з реєстру обтяжень арешт на спірний будинок.

По цьому поводу проведена перевірка, за її результатами на спірний будинок 23.04.2010 року було знову накладено арешт, копія надіслана до БТІ, та знову внесено реєстраційний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

23.06.2010 р. було здійснено опис спірного будинку.

10.09.2010 р. надійшло рішення суду №2-146/2010 про виключення з акта опису й арешту спірного будинку та звільнення його з-під арешту в зв’язку з тим, що будинок був проданий новому власнику Курупу А.М. в період, коли було знято арешт з вказаного будинку.

22.09.2010 р. було вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - спірного будинку та 7.10.2010 року було винесено постанову про звільнення його з-під арешту на підставі рішення суду №2-146/2010.

Таким чином, судом установлено, що безспірних доказів, які б давали підстави вважати дії ДВС незаконними, скаржником не представлено.

Крім того, скаржником пропущений, передбачений ст. 384 ЦПК України десятиденний строк звернення із скаргою.

Інші доводи скаржника спростовуються викладеним.

Таким чином, судом установлено, що державний виконавець вірно відкрив провадження, відповідно до вимог ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження.

А тому постанова являється законною та скасуванню не підлягає.

На підставі ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження, керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, суд, –

                                                        У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на дії відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом п’яти днів з дня проголошення через Олександрійський міськрайонний суд.

                                                        Головуючий: