Справа № 127/6521/25

Провадження № 3/127/1405/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20.02.2025 серії ВАВ №430834: «20.02.2025 в місті Вінниця вулиці Київська о 09 год 30 хвилин ОСОБА_1 справляв природні потреби в невстановленому місці, чим вчинив дрібне хуліганство».

До судового засідання ОСОБА_1 не з`явився по невідомій суду причині, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання SMS-повістки, постанову Вінницького міського суду Вінницької області про привід ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 10:50 год 13.03.2025 року не виконано.

Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Тобто, об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Означені, передбачені диспозицією ст. 173 КУпАП стани: «порушення громадського порядку» та «порушення спокою громадян» – є обов`язковими альтернативними елементами об`єктивної сторони дрібного хуліганства. Проте, доказів, що діями ОСОБА_1 20.02.2025 о 09 год. 30 хв. було порушено громадський порядок, або порушено спокій громадян, разом з протоколом про адміністративне правопорушення, особою, яка склала протокол, суду не надано.

Обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».

Відповідно до нормативного визначення, що міститься в ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», громадське місце – це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під`їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.

Схоже за змістом нормативне визначення поняття «громадське місце» міститься в п.2 розділу І ІНСТРУКЦІЇ про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.10.2016 № 515 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 21.05.2020 року № 164), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2016 р. за № 1429/29559, згідно якого: громадське місце – це будівля (споруда) або будь-яка її частина з вільним доступом до неї населення або за запрошенням, або за плату, або постійно, або періодично, зокрема під`їзди, підземні переходи, стадіони тощо.

В протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях громадян не міститься жодних доказів, що вул. Київська неподалік автобусної зупинки в м. Вінниці є громадським місцем.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.

Зазначені у протоколі обставини не розкриті з точки зору їх відповідності диспозиції статті 173 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 , і не є підтвердженими відповідними доказами.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №430834 від 20.02.2025, складеного ПОГ СПОГ Могилів-Подільського РВП майором поліції Качинським М.В. та відібраними ним в гр. ОСОБА_2 , проживаючого в с. Велика Кісниця, та в гр. ОСОБА_3 , проживаючого в м. Ямпіль, пояснень від 20.02.2025, інших доказів матеріали справи не містять. Зокрема, відсутній рапорт працівника поліції по означених подіях, з якого можливо було б встановити правові підстави виконання працівником поліції Могилів-Подільського РВП службового завдання на території м. Вінниця, перебування в патрулі інших працівників поліції тощо. Також відсутній відеозапис з портативних відео реєстраторів працівників поліції. Письмові пояснення про події, які мали місце в м. Вінниця, відібрані в громадян, які не проживають в м. Вінниця.

Означені обставини в сукупності з не розкриттям в протоколі всіх обов`язкових елементів диспозиції ст. 173 КУпАП, викликають в суду обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 .

Таким чином, при наявності двох протилежних версій, одна з яких жодним чином не підтверджена матеріалами справи, а інша жодним чином не спростована, приймаючи до уваги норми статті 62 Конституції України, що всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б достовірно доводили, що в діях ОСОБА_1 містився б склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а наявні докази викликають в суду обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 ..

Враховуючи викладене та керуючись ст. 173, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: