ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"13" березня 2025 р.                                                                         справа № 300/112/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський   окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення Ветеран Національної поліції, яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2018 №925 «Про посвідчення і нагрудний знак Ветеран Національної поліції»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 посвідчення Ветеран Національної поліції, яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2018 №925 «Про посвідчення і нагрудний знак Ветеран Національної поліції».

Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач у період з 10.10.1994 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та у період з 07.11.2015 по 30.04.2016 в Національній поліції. У квітні 2016 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності – травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Надалі, рішенням Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 03.07.2024 позивачу було змінено групу інвалідності з ІІІ на ІІ, без переогляду. Причиною інвалідності слугувала травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків. У зв`язку зі зміною групи інвалідності позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення ветерана Національної поліції. Однак, відповідач листом від 07.11.2024 повідомив про відсутність підстав для надання позивачу статусу ветерана Національної поліції, оскільки чинним законодавством не передбачено підстав для надання статусу ветерана Національної поліції особам, інвалідність яких настала внаслідок травми. Позивач вважає таку відмову протиправною, адже основним моментом для надання статусу ветерана Національної поліції є встановлення особі І чи ІІ групи інвалідності за обставин отримання ушкодження здоров`я під час виконання службових обов`язків. При цьому не зазначення у довідці МСЕК причини інвалідності з переліку- поранення, контузії, каліцтва, захворювання, а використання узагальненого терміну "травма", за умови встановлення ІІ групи інвалідності, пов`язаної із виконанням службових обов`язків, є формальною перешкодою в отриманні такого статусу. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалося.

Ухвалу про відкриття провадження від 13.01.2025 відповідачем отримано через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача від 13.01.2025.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає, що відповідача  належним чином повідомлено про розгляд справи в суді, тому дана справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 у період з 10.10.1994 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 30.04.2016 - у Національній поліції (а.с.28-30).

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25.04.2016 №125о/с позивача звільнено за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"  (а.с.17).

Вислуга років ОСОБА_1 на дату звільнення зі служби в поліції становила 21 рік 06 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 01 місяць 05 днів.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №478883 ОСОБА_1 за наслідками повторного огляду встановлено другу групу інвалідності з 03.07.2024 (без переогляду). Причиною інвалідності вказано травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків (а.с.21).

12.08.2034 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачу посвідчення відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (а.с.13-14).

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 07.11.2024 №22304-2024 повідомило про відсутність підстав для надання статусу ветерана Національної поліції особам, інвалідність яких настала внаслідок травми (а.с.16).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов`язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі - Закон № 203/98-ВР).

Преамбулою Закону №203/98-ВР визначено, що цей Закон встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Статтею 4-1 Закону №203/98-ВР встановлено, що дія цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій, зокрема, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції.

Згідно зі статтею 5 Закону №203/98-ВР ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;

5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 "Про посвідчення і нагрудний знак Ветеран Національної поліції" затверджено такі, що додаються: зразок та опис посвідчення Ветеран Національної поліції; зразок та опис нагрудного знака Ветеран Національної поліції; поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака Ветеран військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1807) (далі Порядок №1601), на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака Ветеран Національної поліції; установлено, що видача посвідчення і вручення нагрудного знака Ветеран Національної поліції здійснюється органом, установою, закладом Національної поліції за місцем проходження служби.

Так, згідно з абз. 3 п. 3 Порядку № 1601 підставою  для  видачі  посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є, зокрема довідка  до акта огляду медико-соціальною    експертною    комісією    про    встановлення інвалідності  I  чи  II  групи,  яка  настала внаслідок поранення, контузії,  каліцтва  або  захворювання,  пов`язаних  з  виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої  участі  в антитерористичній операції, у здійсненні заходів  із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування  збройної  агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській  областях,  перебуваючи  безпосередньо  в  районах та у період  здійснення  зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків   по   охороні   громадського   порядку,   боротьбі  із злочинністю  та  ліквідації  наслідків надзвичайних ситуацій - для осіб,  зазначених  у  пункті 2 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів  військової  служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів   Національної   поліції  і  деяких  інших  осіб  та  їх соціальний  захист".

Суд зазначає, що в даній справі спірними є правовідносини щодо правомірності відмови відповідача у виданні позивачу посвідчення "Ветеран Національної поліції".

Суд враховує, що у силу пункту 3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", зокрема є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Тож нормативно-правове регулювання визначає умовою набуття особою з інвалідністю статусу "Ветеран військової служби" причинний зв`язок між встановленням інвалідності та пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, інших умов, зокрема, в результаті виконання службових обов`язків по охороні громадського порядку.

Відповідач, відмовляючи у визнанні позивача ветераном Національної поліції, виходив з того, що актом огляду МСЕК встановлено причинний зв`язок між інвалідністю та обставинами, пов`язаними з виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків, у результаті яких він отримав інвалідність ІІ групи, внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків, яка не передбачена Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», як підстава для надання статусу «Ветеран Національної поліції».

Проте суд не погоджується з таким висновком, оскільки нормативно-правові акти не дають визначення терміну "травма", а у Законі №203/98-ВР законодавець взагалі не вживає такий термін.

У пункті 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317), визначені, з-поміж іншого, такі причини встановлення інвалідності:

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

професійне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

У пункті 2.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561, визначено, що причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення №1317.

Однак, у пункті 26 Положення №1317 відсутня така причина інвалідності, як "травма".

Тож зазначення травми, як причини інвалідності, не відповідало вимогам закону.

Суд звертає увагу на те, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу "Ветеран Національної поліції" лише з тієї підстави, що медико-соціальна експертна комісія вжила у довідці до акта огляду термін "травма", а не "поранення", "контузія", "каліцтво" або "захворювання".

Наведене свідчить про те, що позивач зазнав негативних наслідків у зв`язку некоректним формулюванням збоку МСЕК причин інвалідності.

Суд вважає, що для отримання статусу "Ветеран Національної поліції" з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 5 Закону №203/98-ВР, ключовим є встановлення особі І або ІІ групи інвалідності, й обставини отримання ушкодження здоров`я, зокрема, під час виконання особою обов`язків військової служби, при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі (пункт 27 Положення №1317).

Суд зазначає, що не зазначення у довідці МСЕК причини інвалідності з переліку: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, а використання узагальнюючого терміну "травма", за умови встановлення ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, є формальною перешкодою в отриманні статусу "Ветеран Національної поліції".

За викладених обставин, відмова відповідача у визнанні ОСОБА_1 ветераном Національної поліції є протиправною.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 29.07.2022 у справі №440/2260/21.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення Ветеран Національної поліції, яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2018 №925 «Про посвідчення і нагрудний знак Ветеран Національної поліції» та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 посвідчення Ветеран Національної поліції, яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2018 №925 «Про посвідчення і нагрудний знак Ветеран Національної поліції».

Згідно з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення «Ветеран Національної поліції», яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2018 №925 «Про посвідчення і нагрудний знак Ветеран Національної поліції».

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) посвідчення «Ветеран Національної поліції», яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2018 №925 «Про посвідчення і нагрудний знак Ветеран Національної поліції».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

        Суддя                                                                                                Гомельчук С.В.