Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого     Андрєєвої Е.І.

Суддів:               Разюк Г.П.,

                          Ліпчанської Н.В.,

При секретарі   Соломахіній О.О.,

за участю представників відповідача -Лапіна К.А., Чемереги С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008р.          

по справі № 6-4/142-07-3925

за позовом ОСОБА_1

до ТОВ „Садко”

про стягнення 250 000 грн.

Розпорядженням Першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 37 від 18.02.2008р. у даній справі проведено заміну судді Мацюри П.Ф. на суддю Разюк Г.П.

Суд встановив:

У травні 2007 року ОСОБА_1звернувся з позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з ТОВ „Садко” 250 000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. у позові відмовлено. 

Не погоджуючись з прийнятим рішенням,  його оскаржив позивач. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити,  посилаючись на неправильне застосування та порушення місцевим  господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та відповідність прийнятого судом рішення нормам чинного законодавства, колегія суддів  апеляційного господарського суду вважає, що  апеляційна  скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 64 Закону України „Про господарські товариства” (у редакції 04.10.2005р.) (надалі - Закон) учасника товариства, який систематично не виконує або неналежним  чином  виконує  обов'язки, або перешкоджає своїми діями  досягненню  цілей  товариства,  може бути   виключено   з   товариства   на   основі  рішення,  за  яке проголосували  учасники,  що  володіють  у  сукупності більш як 50 відсотками  загальної  кількості голосів учасників товариства.

Відповідно до ст. 54 Закону, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному  фонді. Учаснику,  який  вибув, виплачується  належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному  році  до  моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Як свідчать матеріали справи, рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Садко” від 18.02.2005р., оформленим протоколом № 11, було прийняте рішення про приєднання ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко” і прийняття ОСОБА_1. до складу учасників ТОВ „Садко” в зв'язку з приєднанням ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко” та затвердженням передавального акту в зв'язку з припиненням ТОВ „Іван” шляхом приєднання його до ТОВ „Садко”.  Частка ОСОБА_1. у статутному фонді ТОВ „Садко” визначена у 12,5%.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1. обов'язків, взятих на себе по здійсненню заходів по передачі майна від ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко” по передавальному акту від 02.03.2005р. для виробничої і статутної діяльності ТОВ „Садко”, а також враховуючи неодноразову неявку на загальні збори учасників товариства для вирішення питань з діяльності цього товариства, рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Садко” від 10.10.2005р., оформлених протоколом № 3, ОСОБА_1. було виключено зі складу учасників ТОВ „Садко” з його часткою у статутному фонді -2562,50 грн., що дорівнює 12,5% вкладу в статутному фонді товариства.

В зв'язку з неодноразовою неявкою ОСОБА_1. до ТОВ „Садко” для отримання своєї частки статутного фонду, товариство електронним поштовим переказом від 02.10.2006р. повернуло ОСОБА_1. його 12,5% внесків з статутного фонду у розмірі 2562,50 грн., які були ним отримані за видатковим касовим ордером № 48 від 07.05.2007р.

Не заперечуючи проти виключення його зі складу учасників ТОВ „Садко”, 04.05.2007р. ОСОБА_1. видав розписку, якою підтвердив, що ніяких майнових, не майнових та інших претензій до товариства він не має.

Однак, 07.05.2007р., не погоджуючись з сумою виплачених йому внесків, ОСОБА_1. звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ „Садко” 250 000 грн. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що на час виключення його зі складу учасників товариства, ТОВ „Садко” володіло нерухомим майном, вартість якого становила 2 000 000 грн. А оскільки у відповідності зі ст. 55 Закону України „Про господарські товариства”, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, то ТОВ „Садко”, враховуючи його частку у статутному фонді товариства у розмірі 12,5%, на думку ОСОБА_1., повинно було йому виплатити 250 000 грн.

Вирішуючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем, у відповідності зі статтею 33 ГПК України, не доведені ті обставини, на які він послався як на підставу своїх вимог і заперечень, а саме, ним не надано будь-яких доказів щодо вартості нерухомого майна та вартості активів товариства, з яких можна було б здійснити розрахунок вартості частини майна, пропорційній частці ОСОБА_1. у статутному фонді товариства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1. введений до складу учасників ТОВ „Садко” в зв'язку з приєднанням до ТОВ „Садко” товариства „Іван”, до складу учасників якого він входив, тому судова колегія для всестороннього розгляду справи ухвалами суду витребувала у ТОВ „Садко” балансові звіти за період, що передував приєднанню ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко” та за період, наступний після приєднання ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко”, а також зобов'язала ОСОБА_1. надати всю звітність, що відображає діяльність ТОВ „Іван” за останні 2 роки, яка передує ліквідації товариства, правоустановчі документи ТОВ „Іван”, відомості про взяття на облік ТОВ „Іван” у податковій інспекції та відомості про зняття з даного обліку, данні про ліквідацію ТОВ „Іван” та підстави ліквідації, передавальний акт, складений в результаті приєднання ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко”.

ОСОБА_1. вимоги суду, визначені в ухвалах від 19.02.2008р. та 04.03.2008р., не виконав.

Відповідач, навпаки, вимоги даних ухвал виконав, надавши витребувані балансові звіти. Крім того, у судовому засіданні відповідач пояснив, що ніякі матеріальні цінності, відображені у передавальному акті від 02.03.2005р., а також фінансові документи, від ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко” так передані і не були. Тобто, ТОВ „Садко” від товариства „Іван” нічого не отримувало, а все, що є у даний час на балансі у товариства „Садко”, було набуто ще до приєднання ТОВ „Іван” до ТОВ „Садко”, тобто, до прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_1., а тому, на думку відповідача, у ОСОБА_1. немає правових підстав вимагати 250 000 грн. Крім того, відповідач пояснив, що на балансі товариства іншого нерухомого майна, крім майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, в якому і знаходиться ТОВ „Садко”, немає, а дане майно придбано ще задовго до приєднання товариства „Іван” до ТОВ „Садко”. В підтвердження своїх доводів, відповідач надав договір купівлі-продажу державного майна шляхом викупу від 24.12.2003р., укладений Орендним підприємством „Садко” з Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області, відповідно до якого Орендне підприємство „Садко” шляхом приватизації викупило окреме індивідуально визначене майно, що знаходиться на балансі підприємства та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5. Крім договору, відповідач надав передавальний акт від 14.04.2004р., з якого вбачається, що Орендне підприємство „Садко” в зв'язку з реорганізацією підприємства у ТОВ „Садко” передало у власність останньому вищезазначене майно.

Надходження будь-яких матеріальних цінностей на баланс ТОВ „Садко” від ТОВ „Іван” не підтверджуються й фінансовими звітами товариства „Садко”, наданими відповідачем на вимогу апеляційного суду.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1., з'явившись тільки у перше судове засідання, не зміг пояснити, яким чином ним визначена вартість нерухомого майна, яким володіло ТОВ „Садко”, та чому до стягнення заявлена сума розміром у 250 000 грн. При цьому, він не заперечував, що добровільно видав відповідачу розписку, якою визнав, що ніяких претензій до товариства не має, що ніхто не примушував його надавати таку розписку. Позивач визнав й факт того, що одержав від позивача і іншу значну суму, про отримання якої відповідач надав розписку, а суд її оглянув у судовому засіданні, як визнав і те, що товариство „Іван” увійшло до складу товариства „Садко” з боргами.

Суд зазначає й те, що позивач на інші запитання суду відповіді не надавав, посилаючись на те, що не може дати пояснень у відсутності свого представника. Разом з тим в жодне наступне судове засідання взагалі не з'являвся і не направляв представника, вимоги суду про надання додаткових доказів не виконав, документально не спростував заперечення відповідача. При цьому ухвали суду отримував регулярно та своєчасно.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що позивач свої позовні вимоги не довів, а місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові.

Оскаржуючи рішення у апеляційному порядку, ОСОБА_1. послався на те, що суд безпідставно взяв до уваги його розписку про отримання ним грошей у розмірі його внеску до статутного фонду, оскільки у ній не говориться про його відмову від належних йому прав на отримання, у відповідності зі ст. 55 Закону України „Про господарські товариства”, частини майна товариства.

Однак з такими посиланнями скаржника не може погодитись судова колегія, оскільки, як вбачається з рішення, підставою для відмови у позові стала не розписка, а недоведеність позивачем обставин, на які він послався як на підставу своїх вимог.

Як зазначалось в постанові вище, таких доказів позивач не надав і в апеляційну інстанцію, не виконав ухвал суду, не спростував доказів, наданих відповідачем у підтвердження своїх заперечень, які, навпаки, свідчать про недобросовісність саме позивача щодо взятих на себе зобов'язань перед відповідачем.

При таких обставинах, коли місцевий господарський суд повно, всебічно і неупереджено встановив всі фактичні  обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, правильно застосував норми як процесуального, так і матеріального права, підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105  Господарського процесуального Кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. у справі № 6-4/142-07-3925 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1  - без  задоволення.

                    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                 Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                    Г.П. Разюк

                                                                                   Н.В.Ліпчанська