П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.03.2008 р.                                                                                                     № 1/24 

  Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.В.Бачун,

судді В.І.Келеберда, О.В.Кротюк

Секретар О.В.Саратова

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3-п/к (дов. від 22.02.08 р.)

Від відповідача: Головатенко О.М. -п/к (дов. від 27.12.07 р. №29-22/1096)

Від 3-ї особи-1: Коваленко О.О. (дов. від 10.01.08 р. №73/15/14-08)

Від 3-ї особи-2: ОСОБА_2, ОСОБА_4-адв. (ордер від 21.02.08 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.07 р. №1229-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного департаменту автомобільного транспорту», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул з 24.12.07 р. по час постановлення рішення суду.

В засіданні 25.02.08 р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: позивач просить також скасувати наказ Мінтрансзв'язку №1184 від 25.12.07 р. та наказ Державного департаменту автомобільного транспорту України від 26.12.07 р. №106-ВК.

В судовому засіданні 25.03.08 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1099 від 16.11.05р. позивач був призначений на посаду директора Державного департаменту автомобільного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.06 р. №12 йому присвоєний п'ятий ранг державного службовця.

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.07 р. №1229-р позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з несумлінним виконанням своїх обов'язків -порушення присяги державного службовця (п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу»), про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

На виконання розпорядження Мінтрансзв'язку видано наказ №1184 від 25.12.07 р. та Державним департаментом автомобільного транспорту - від 26.12.07 р. №106-ВК, згідно яких оформлене звільнення позивача з посади.

Прийняттю оскаржуваного розпорядження передувало подання Міністра транспорту та зв'язку України від 24.12.07 р. № 6106/10/14-07, в якому наводилися порушення чинного законодавства, що було допущене під час виконання службових обов'язків, а саме: за відсутності будь-яких наказів (розпоряджень, вказівок) Міністра транспорту та зв'язку України або його заступника позивач направив на адресу ДП «СМАП» листи за своїм підписом про забезпечення за рахунок даного підприємства шести делегованих працівників Мінтрансзв'язку авіаквитками, коштами на відрядження до м.Брюссель, медичною страховкою, оплатою віз за період з 10 по 12 червня 2007 р. за маршрутом Київ-Брюссель-Київ, та в той же час забезпечення за рахунок ДП «СМАП»перельоту Міністра маршрутом Київ-Париж-Київ. Зазначені дії кваліфіковані в поданні як перевищення службових повноважень та постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.96 р. №344 (стосовно дозволу забезпечення за рахунок позабюджетних коштів виконання фінансових зобов'язань, пов'язаних тільки з участю Уряду України в Європейській Конференції Міністрів транспорту).

Позивач вважає своє звільнення згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.07 р. незаконним з таких підстав.

Він стверджує, що при прийнятті зазначеного розпорядження порушено вимоги Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торгівельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 26.06.07 р. №880, так як у позивача не було відібрано пояснення (п. 14 Порядку).

Діяння, що стали підставою для висновку про порушення присяги державного службовця, позивач вважає безпідставними з огляду на наступне.

Він настоює на тому, що розпорядження ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»про фінансування закордонних відряджень членів делегацій Мінтрансзв'язку (листи №1318.01/13.07 від 04.06.07 р., №1361.01/13.07 від 11.06.07 р.) ним не надавалися, оскільки в листах міститься лише прохання про здійснення певного фінансування, і це прохання не є розпорядженням, оскільки ДП «СМАП»не підпорядковується Державному департаменту автомобільного транспорту згідно наказу Мінтрансзв'язку від 23.05.07 р. №440. Позивач не приймав жодних рішень про фінансування відряджень, а відтак не вирішував, яким саме чином буде здійснюватись авіаперевезення відряджуваних осіб.

Таким чином, позивач стверджує, що він як директор Державного департаменту автомобільного транспорту, не розпоряджався коштами непідлеглих підприємств, не підписував розпоряджень про відрядження та фінансування чартерного літака.

Рішення про відрядження міністра ОСОБА_5 до м.Брюсселю (Бельгія) в складі відповідної делегації, а також до Парижу прийнято відповідною посадовою особою Кабінету Міністрів України, рішення щодо відрядження спеціалістів - міністром або ж його першим заступником згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.92 р. №698 «Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон».

У зв'язку з цим ділове листування із зазначеного питання здійснювалося позивачем не з власної ініціативи, а на виконання рішення керівництва Мінтрансзв'язку та Кабінету Міністрів України, і перевищення повноважень допущено не було.

Згідно чинного законодавства Мінтрансзв'язку може встановлювати резерв до 5% загальної квоти дозволів на поїздки по територіях окремих іноземних держав. Їх оформлення та видачу здійснює підрозділ центрального апарату ДП «СМАП»на основі письмового доручення Мінтрансзв'язку або за його дорученням -письмовою вказівкою Державний департамент автомобільного транспорту.

Позивач стверджує, що жодного розпорядження на видачу дозвільних документів з резерву Мінтрансзв'язку без доручення Міністра або заступника не надавалося.

Відповідач та 3-і особи проти задоволення позовних вимог заперечили з таких підстав.

Розгляд питання про призначення та звільнення з посади директора Департаменту автомобільного транспорту регулюється Порядком розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торгівельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 26.06.07 р. №880.

Згідно з Порядком до Кабінету Міністрів України внесено подання про звільнення позивача з займаної посади відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення посадових обов'язків, а саме: перевищення своїх повноважень, що призвело до істотних порушень трудової дисципліни на нанесення збитків ДП «СМАП».

На виконання п. 14 Порядку разом з поданням від 24.12.07 р. до Кабінету Міністрів України поданий пакет документів з обґрунтування причини звільнення, в тому числі, акт про відмову позивача надати пояснення від 22.12.07 р.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване розпорядження здійснено на виконання ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України, положень Закону України «Про Кабінет Міністрів України», з додержанням процедури його прийняття.

Щодо перевищення позивачем наданих йому повноважень зверненням до ДП «СМАП»з листами про забезпечення Міністра та працівників Мінтрансзв'язку в рамках візиту до Брюсселю авіаквитками, коштами на відрядження за маршрутами Київ-Брюссель-Київ та Київ-Париж-Київ, то відповідач вважає факт перевищення доведеним, так як ДП «СМАП»наказом Мінтрансзв'язку від 23.05.07 р. №440 віднесено до переліку підприємств, що безпосередньо підпорядковуються Мінтрансзв'язку, тому позивач не мав права надавати вказівки підприємству щодо розпорядження його коштами.

Крім того, дії позивача призвели до порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.96 р. №334 «Про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів транспорту»щодо забезпечення виконання фінансових зобов'язань за рахунок позабюджетних коштів в разі участі Уряду України в Європейській Конференції Міністрів транспорту, оскільки мета відрядження не співпадає з вимогами постанови.

Представник 3-ї особи -директор Департаменту автомобільного транспорту - заступник Міністра ОСОБА_2 пояснив суду, що позивач не мав права підписувати листи на адресу ДП «СМАП», оскільки воно підпорядковане безпосередньо Міністру. У вересні 2006 р. ніякої наради не проводив, бо тільки приступив до виконання обов'язків заступника Міністра і не давав вказівки позивачу писати листи.

24.12.07 р. о 16.45 був складений акт про відмову позивача давати пояснення, і документи були вчасно подані до Кабінету Міністрів України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та 3-х осіб, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

В якості підстави для звільнення позивача з займаної посади зазначено п. 6 ч. 1 Закону України «Про державну службу», згідно якого державна служба припиняється у випадку порушення присяги державним службовцем.

Підстави для припинення державної служби, передбачені ст. 30 Закону України «Про державну службу», є додатковими підставами для припинення трудових правовідносин, що підлягають до застосування до конкретної категорії працівників -державних службовців.

Більш детально питання встановлення факту порушення державним службовцем присяги законодавством не врегульовано.

За таких обставин компетентний орган, що приймає рішення про припинення державної служби та про припинення трудових правовідносин з державним службовцем, самостійно робить висновок про порушення державним службовцем присяги. Суд, в свою чергу, у випадку оскарження такого рішення, з врахуванням матеріалів справи оцінює визначені підстави для припинення відносин державної служби та законність прийнятого рішення згідно вимог ст. 2 КАС України.

Проаналізувавши пояснення представників сторін, 3-х осіб та свідків, ознайомившись з наданими матеріалами, суд вважає, що висновок про порушення позивачем присяги державного службовця безпідставний, тому визнає незаконним та скасовує розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.07 р. №1229-р, а також прийняті на його підставі наказ Мінтрансзв'язку №1184 від 25.12.07 р. та наказ Державного департаменту автомобільного транспорту від 26.12.07 р. №106-ВК.

При цьому, суд виходить з наступного.

По-перше, посадовими особами Мінтрансзв'язку не були виконані вимоги п. 14 Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торгівельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 26.06.07 р. №880.

Згідно п. 14 Порядку до подання про звільнення додаються пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби -матеріали службового розслідування.

Із наданих суду доказів до подання про звільнення позивача додано акт про відмову в дачі пояснення від 24.12.07 р. о 16:45, підписаний заступником Міністра ОСОБА_2, начальником Головавтотрансінспекції ОСОБА_7, радником Міністра ОСОБА_9, директором ТОВ «Київський республіканський автоцентр»ОСОБА_10, директором ДП «СМАП»ОСОБА_8.

Викликані в якості свідків зазначені особи (крім директора ДП «СМАП»ОСОБА_8) надали суду пояснення, з яких випливає, що ОСОБА_1 відмовився надати пояснення в кабінеті заступника Міністра тому, що хотів ознайомитися з поданням про звільнення та скласти ґрунтовні заперечення, на що необхідний був певний час. Відмова від надання письмових пояснень відразу, без надання можливості ознайомитися з документами, була розцінена як відмова їх надавати взагалі. Крім цього, позивач настоює, що ця подія відбувалася після 18:00.

Так, з показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що 24.12.07 р. в період між 17:00 до 18:00 в кабінеті заступника Міністра ОСОБА_2 позивач на вимогу надати пояснення попросив надати можливість для ознайомлення з відповідним документами, щоб знати, з приводу яких саме обставин надавати пояснення та піднятися до свого кабінету для їх написання. Йому в цьому було відмовлено з покликанням на можливість оформлення лікарняного листа та уникнення таким чином обов'язку подати письмові пояснення.

Подібні пояснення надав свідок ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив небажання позивача написати пояснення в кабінеті ОСОБА_2

Суд приймає зазначені свідчення в якості належних доказів по справі згідно ст. 77 КАС України, так як ні відповідач, ні 3-і особи не надали суду доказів на спростування того факту, що відмова позивача надати пояснення мала місце саме у зв'язку з ненаданням йому можливості (часу) їх підготувати.

Згідно акту пояснення позивача мали стосувалися таких питань як неефективне управління Державним департаментом автомобільного транспорту, перевищення службових повноважень, що призвело до заподіяння збитків державному бюджету. В той же час, такі питання ставилися в першому поданні Міністра транспорту України від 20.12.07 р. №6055/05/14-07, тоді як в наступному поданні від 24.12.07 р. у провину позивачу ставилася лише одна обставина -перевищення службових повноважень при підписанні листів щодо забезпечення поїздки працівників Міністерства від 04.06.07 р. та 11.06.07 р.

Для їх належного заперечення позивачу дійсно необхідний був час, до того ж позивача так і не було ознайомлено зі змістом подання про звільнення від 24.12.07 р.

Відмова у наданні можливості подати заперечення проти викладених у поданні фактів є порушенням вимог п. 14 Порядку і позбавленням позивача права на відстоювання своїх інтересів.

Хоча п. 14 Порядку не містить визначення випадків, коли подання матеріалів службового розслідування є обов'язковим (використано формулювання -«у разі потреби»), проте, з огляду на заявлену підставу звільнення суд вважає проведення службового розслідування обов'язковим.

Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців регулюється відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.00 р. №950.

Зокрема, згідно п. 1 Порядку службове розслідування може бути проведено у разі перевищення державним службовцем своїх повноважень, що заподіяло значну матеріальну шкоду, тобто, щодо тих порушень, які зазначені у поданні про звільнення позивача.

Таким чином, скерування до Кабінету Міністрів України подання про звільнення державного службовця без надання йому можливості звернутися з заявою про проведення службового розслідування, є порушенням прав позивача та п. 14 Порядку, свідчить про поспішність вирішення питання про звільнення позивача, необ'єктивність та упередженість.

Це підтверджується тим, що згідно наданої копії регламенту засідання Кабінету Міністрів України від 24.12.07 р. питання звільнення позивача розглядалося з 17:00 по 19:00, тобто, до початку засідання акт про відмову у наданні пояснень, складений 16:45, не міг потрапити до матеріалів подання про звільнення.

По-друге, щодо фактичних підстав звільнення суд вважає, що надані по справі докази свідчать про те, що позивач при направленні на адресу ДП «СМАП»листів за своїм підписом (листи №1318.01/13.07 від 04.06.07 р., №1361.01/13.07 від 11.06.07 р.) про забезпечення за рахунок даного підприємства шести делегованих працівників Мінтрансзв'язку авіаквитками, коштами на відрядження до м.Брюссель, медичною страховкою, оплатою віз за період з 10 по 12 червня 2007 р. за маршрутом Київ-Брюссель-Київ, та в той же час забезпечення за рахунок ДП «СМАП»перельоту Міністра маршрутом Київ-Париж-Київ, не допустив перевищення своїх повноважень, так як діяв згідно усталеного порядку здійснення такої процедури та за вказівкою свого безпосереднього керівника -заступника Міністра ОСОБА_2

Позивачем надано докази того, що протягом багатьох років склалася практика щодо фінансування закордонних відряджень з питань автомобільного транспорту: отримання відповідної вказівки керівництва, надсилання листів до ДП «СМАП», АсМАП та інших державних підприємств та громадських організацій (на підтвердження надані копії звернень за підписами різних осіб, що обіймали посаду директора (заступника) Державного департаменту автомобільного транспорту, зокрема від 28.03.07 р., 11.09.06 р., 21.06.07 р., від 06.12.06 р., 12.02.07 р., 01.02.07 р., 09.11.06 р., 11.10.06 р.), отримання відповідей на такі листи (в тому числі, листи-відмови, про що в якості доказів надано копії від 15.05.07 р. №№1/05-03-446). Крім того, зазначена практика листування мала місце і після звільнення позивача (лист від 29.01.08 р. №207-02/05/13-08, лист від 27.02.08 р. №486-02/05/13-08).

Текст листів свідчить про їх прохальний характер, і ДП «СМАП»міг їх не задовольняти, що в практиці підприємства мало місце.

Суд не може погодитися з відповідачем та 3-ми особами, що стверджують про те, що позивач шляхом направлення листів на адресу ДП «СМАП»перевищив свої повноваження, так як позивач як директор Державного департаменту автомобільного транспорту мав право звертатися з виробничих питань (в тому числі, щодо закордонних відряджень працівників профільного міністерства) до всіх підприємств, установ галузі, тоді як останні, в свою чергу, зобов'язані були розцінювати такі листи в рамках діючого законодавства, тобто, відмовляти в їх задоволенні у випадку їх безпідставності або невідповідності законодавству.

Як зазначено вище, подібна практика мала місце і раніше.

Показами свідка ОСОБА_11, який працює начальником управління зовнішніх зв'язків Міністерства транспорту та зв'язку України, стверджено, що на нараді у вересні 2006 р., яка проводилася в кабінеті ОСОБА_2 йшла мова про порядок фінансування поїздок за рахунок позабюджетних коштів. Заступник Міністра відповідальність за забезпечення поїздок поклав на ДП «СМАП»на підставі листів, складених позивачем, який на той час був директором Департаменту. В його присутності заступник Міністра подзвонив по телефону і повідомив про це керівництву ДП «СМАП».

Ці пояснення частково підтверджуються показами свідка ОСОБА_8, директора ДП «СМАП», який пояснив, що до підприємства приходили листи заступників Міністра, директора Департаменту, і він вправі був проводити оплату закордонних відряджень, так як у фінансовому плані ДП «СМАП»передбачено витрати на фінансування закордонних відряджень, а також це відповідає статуту підприємства та зацікавленості його в участі в міжнародних нарадах, присвячених розвитку міжнародних автомобільних перевезень. Крім того, ОСОБА_8 зазначив, що позивач жодним чином не впливав на вирішення питання щодо фінансування відряджень, а відтак не вирішував, яким саме чином буде здійснюватись авіаперевезення відряджуваних осіб (рейсовим чи чартерним літаком).

Діяльність підприємства перевірялася органами КРУ, і зауважень з цього приводу не висловлювалися.

З оглянутого статуту ДП «СМАП»вбачається, що метою його діяльності є виконання міжурядових угод з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 2), участь у підготовці міжурядових угод та міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень та ін. (п. 2.2), що свідчить про зацікавленість підприємства в участі в міжнародних нарадах з цього приводу представників Мінтрансу, якому воно безпосередньо підпорядковане.

Вищевикладені обставини підтверджуються також показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12.

Із пояснення позивача вбачається, що всі необхідні документи для відряджень (технічні завдання) затверджувалися наказом Міністра чи заступника Міністра. Відрядження погоджувалося з Кабінетом Міністрів України, в тому числі, і на поїздку до Брюсселю.

В свою чергу, підставою для закордонного відрядження став факт прийняття відповідного доручення Прем'єр-Міністром України та затвердження технічного завдання на відрядження (щодо Міністра) та безпосередньо Міністром щодо службовців Міністерства згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.92 р. №698 «Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон».

Оцінюючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України прийняте з порушенням процедури, так і при відсутності підстав для цього.

В силу наведеного пояснення 3-ї особи ОСОБА_2 як керівника Департаменту автомобільного транспорту є необ'єктивними та направленими на збереження ним посади, яку він обіймає на даний час після звільнення позивача.

У зв'язку з цим позов підлягає до задоволення. Так як місце роботи позивача знаходиться у Департаменті автомобільного транспорту України, де зберігається його трудова книжка та особова справа, де він отримував зарплату, то саме на Департамент покладається обов'язок поновити позивача на посаді. Відсутність її на час прийняття рішення по справі перешкодою для цього не є, а може бути самостійною підставою для звільнення за скороченням штату.

Також на користь позивача з Департаменту підлягає до стягнення заробіток за час вимушеного прогулу з 26.12.07 р. по 25.03.08 р. у розмірі 19 052, 39 грн.

В частині поновлення на посаді та стягнення середнього місячного заробітку в розмірі 6 371 грн. підлягає до негайного виконання.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.07 р. №1229-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного департаменту автомобільного транспорту».

3.          Скасувати наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №1184 від 25.12.07 р.

4.          Скасувати наказ Державного департаменту автомобільного транспорту України від 26.12.07 р. №106-ВК.

5.          Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного департаменту автомобільного транспорту.

6.          Стягнути з Державного департаменту автомобільного транспорту «Укравтотранс»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з 24.12.07 р. по 25.03.08 р. в розмірі 19 052,39 грн.

7.          Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 6371,02 грн. підлягає до негайного виконання.

8.          Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Судова колегія у складі: 

Головуючий суддя                                                             Бачун О.В. 

судді                                                                                Келеберда В.І.

                                                                                Кротюк О.В.