Справа № 2-а-2671/11

                                                                П О С Т А Н О В А

                                                         І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          18 листопада 2011 року                                                                      м. Кузнецовськ

        Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі судді Малкова В.В., розглянувши у скороченому провадженні в приміщенні Кузнецовського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про перерахунок та виплату недоотриманих сум одноразової щорічної грошової допомоги до 5-го травня,

                                                                   ВСТАНОВИВ :

   Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (далі-УПСЗН), Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі-Головне управління), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі –Центр)  про перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи, у розмірі, встановленому ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3551-ХІІ від 22.10.1993 року (далі –Закон №3551). Спір виник у зв»язку з тим, що відповідач виплатив позивачу у  2009-2011 роках разову допомогу до 5 травня  в розмірі 380, 420 та 510 гривень відповідно, а не у розмірі, встановленому ч.5 ст.13 Закону №3551.

Ухвалою суду від 02.11.2011 року за заявою позивача пропущений  процесуальний строк звернення до суду поновлено.

        Згідно із запереченням на позов відповідач УПСЗН просить відмовити у задоволенні позову, оскільки виплату допомоги до 5 травня позивачу здійснював Центр, який є розпорядником бюджетних коштів по вказаним виплатам.

         Згідно із запереченням проти позову  відповідач Центр просить відмовити у задоволенні позову, оскільки виплата допомоги до 5 травня проведена позивачу за 2009 - 2011 роки у розмірах, що визначені постановами КМУ від 18.03.2008 року №211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі- постанова №211) –380 гривень, від 7 квітня 2010 р. N 229 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі- постанова №229) -  420 гривень та від 4 квітня 2011 р. N 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі- постанова №341) -510 гривень. Тому у відповідності із ст.23 БК України, бюджетні платежі проведені у відповідності до Бюджетного призначення, затвердженого Законом «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Крім того, зазначає, що Центр здійснює лише технічні функції по фактичній виплаті разової допомоги до 5 травня.

        Згідно із запереченням на позов відповідач Головне управління просить відмовити у задоволенні позову, оскільки питання щодо нарахування і виплати допомоги до 5 травня відноситься до компетенції органу соціального захисту за місцем проживання позивача -УПСЗН та  Центру, який є розпорядником бюджетних коштів по вказаним виплатам. Головне управління не проводить нарахування і виплату вказаної допомоги.

          В результаті повного і всебічного дослідження наявних у справі доказів та на підставі закону,  суд  прийшов до наступного висновку.   

           Позивач є інвалідом війни 3 групи та має відповідні пільги і переваги, встановлені законодавством для інвалідів Вітчизняної війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 видане 15.10.1998 року Управлінням соціального захисту населення Кузнецовської міської Ради народних депутатів Рівненської області.   

         Частиною 1 ст. 17-1 Закону №3551 передбачено, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюється  органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

          Згідно наказу №115 від 06.07.2007 (з наступними змінами) Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської ОДА, якому підпорядковуються відповідачі по справі, функції щодо нарахування всіх видів соціальних виплат громадянам, які проживають в Рівненському районі та м.Кузнецовську покладені на відповідні органи соцзахисту Рівненської РДА та Кузнецовського міськвиконкому. В свою чергу, функції по виплаті соціальних допомог залишені за Центром. Тобто нарахування позивачу у 2009 -2011 роках допомоги до 5 травня здійснювало УПСЗН, а безпосередню виплату Центр.  

          Так, згідно довідки від 19.10.2011 року  Центр нарахував позивачу разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни 3 групи у 2009 році- 380 гривень, у 2010 році- 420 гривень, у 2011 році -510 гривень. Згідно із запереченням проти позову УПСЗН нараховано позивачу допомогу до 5 травня  за вказаний період у зазначеному розмірі,  виплати проводились Центром.           

          Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону №3551 (в редакції пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI (далі-Закон №107), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказані зміни до ст.13 Закону №3551, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).

         Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до ст.ст. 69, 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

         Отже при розгляді спору слід застосовувати положення ч.5 ст.13 Закону №3551 в редакції, що діє на день виникнення спірних правовідносин. А саме, ч.5 ст.13 цього Закону передбачено щорічну виплату до 5 травня  інвалідам війни 3 групи, разової   грошової   допомоги   у   розмірі   семи мінімальних  пенсій  за  віком.  

          Разом з тим, постанови  №211, №229 та №341 не визнавались незаконними. Однак, згідно з ч.4 ст.9 КАС, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

           Виходячи із вказаних положень КАС та із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, до яких зокрема відносяться постанови Кабінету Міністрів України, суд вважає, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка підлягає виплаті позивачу у 2009 - 2011 роках як інваліду війни 3 групи, відповідачі УПСЗН і Центр повинні були виходити із розміру допомоги - сім мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ч.5 ст. 13 Закону №3551, для інвалідів війни 3 групи, а не із розміру цієї допомоги, встановленого постановами №211, №229 та №341 для вказаних осіб:  у 2009 році - 380 гривень, у 2010 році - 420 гривень, у 2011 році -510 гривень.

         На думку суду, положення ст.95 Конституції України та ст.23 БК, на які посилаються УПСЗН та Центр як на підставу відмови у позові, не є перешкодою для застосування при визначенні розміру належної позивачу у 2009-2011 роках допомоги до 5 травня, відповідних положень ст.13 Закону №3551. Оскільки вказані норми Коституції та БК, визначають загальні порядок та умови здійснення виплат з Державного бюджету.

         На думку суду, у даному спорі неможливо розмежувати відповідальність відповідачів УПСЗН та Центру, у зв»язку з нарахуванням і виплатою позивачу допомоги до 5 травня у меншому  розмірі, ніж це передбачено законом. Тому суд вважає, що  виплата позивачу у 2009-2011 роках грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж це передбачено законом, є результатом спільних протиправних дій вказаних відповідачів по нарахуванню та виплаті позивачу цієї допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено законом.   

         Разом з тим, відповідач –Головне управління ніяких протиправних дій щодо нарахування та виплати позивачу у 2009-2011 роках допомоги до 5 травня не вчиняло. Оскільки питання щодо нарахування і виплати цієї допомоги віднесено до виключної компетенції УПСЗН та Центру. Тому у задоволенні адміністративного позову в частині вимог до Головного управління слід відмовити у зв»язку з необґрунтованістю вказаних вимог.

        З метою захисту та відновлення порушеного права позивача, необхідно зобов»язати відповідачів УПСЗН та Центр зробити перерахунок і виплатити позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня за 2009-2011 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.  Оскільки Законом №3551 не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, суд вирішив застосувати аналогію закону та визначити вказаний розмір виходячи із положень статті 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі-Закон N 1058), що регулює подібні правовідносини. Згідно із ч.1 ст.28 Закону №1058, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік.   

         Відповідачі на день звернення позивача з позовом були звільнені від сплати судового збору на підставі п.3 р.7 КАС,  п.7 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тому витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

          На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 11, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, –

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації по нарахуванню і виплаті позивачу ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009  рік у розмірі 380 гривень, за 2010 рік - 420 гривень, за  2011 рік -510 гривень.

          Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок і виплату позивачу ОСОБА_1  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 - 2011 роки відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі сім   мінімальних пенсій за віком за 2009, 2010 та 2011 роки, що визначається згідно із ч.1 ст.28  Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідні роки станом на 1 квітня 2009 року, 1 квітня 2010 року та 1 квітня 2011 року, та з урахуванням розмірів виплаченої позивачу у 2009 -2011 роках щорічної разової допомоги до 5 травня.

            Відмовити у задоволенні позову в частині вимог до  Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації.

           Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

                              Суддя                                                                                  В.В.Малков