ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

20.03.2008 р.                                                                                                     № 11/202 

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді Винокурова К.С.,

секретаря судового засідання ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

 

до	Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва

 

про	перерахунок пенсійних виплат

       

 

Позивач:            ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1)

Представники:

 

від відповідача

Ріпа С.І. (довіреність № 7945/07 від 20.07.2007 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.03.2008 р. о 18 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.03.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (надалі Відповідач) про зобов'язання перерахувати за період з 01 січня 2006 року по 31.12.2007 року та виплатити пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 2 744,31 грн. (вимоги з урахуванням поданих позивачем доповнень до позовної заяви).

Ухвалою суду від 15.11.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі за вищезазначеним позовом та призначене попереднє судове засідання на 11.12.2007 р.

Під час судового розгляду Позивач підтримав позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що він є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

31 липня 2007 року Позивач звернувся із заявою до Відповідача з вимогою про здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2006 року та виплату належної йому доплати до пенсії. Заява про перерахунок пенсії була направлена для розгляду до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва. Листом від 05.09.2007 року Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва повідомило Позивача про те, що законом не врегульовано питання визначення мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто фактично Позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Представник Відповідача подав заперечення проти позовних вимог, де зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, Відповідач зазначив, що частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що  мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Виходячи з цього, Відповідач робить висновок, що посилання Позивача на зазначений мінімальний розмір пенсії за віком при встановленні надбавки для дітей війни згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є необґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач, ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі Закон № 2195-ІV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із того, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Тобто базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено мінімальну пенсію за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Трудовий стаж Позивача становить 58 років 1 місяць та 12 днів, що підтверджує Відповідач у наданому розрахунку стажу.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При цьому, у ч. 2 статті 5 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

 

Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум»(№ 966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою закону «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України -основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «ОСОБА_2 проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367-ІV до статті 110 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235- IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни, якими "установлено, що пільги, дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Відповідно до п. 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (в тому числі) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Також Конституційний Суд звернув увагу Верховної Ради України, Президента України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.

Приймаючи зазначене рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст.  8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні абзацу 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(ст. 65) затверджено прожитковий мінімум на 2006 рік на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня -380,00 гривень, з 1 квітня -406,00 гривень, з 1 жовтня -411,00 гривень.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2006 року, позивачу мало бути виплачено з 01.01.2006 року по 01.04.2006 року -315,00 грн., з 01.04.2006 року по 01.10.2006 р. -646,20 грн., з 01.10.2006 р. по 31.12.2006 р. - 329,40 грн., з 01.01.2007 р. по 01.04.2007 р. -738,11 грн., з 01.04.2007 р. по 01.10.2007 р. -730,80 грн., з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. -369,90 грн., всього на суму 2 744,31 грн., однак п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого позивачу ОСОБА_1 не було нараховано доплати до пенсії, тому починаючи з 01 січня 2006 р. -з моменту набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни»відповідач зобов'язаний здійснити Позивачу перерахунок пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплат позивачу доплати до пенсії.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, адміністративний суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року з урахуванням статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону, яка діяла у зазначений період, та виплатити заборгованість по пенсії в сумі 2 744,31 грн. (дві тисячі сімсот сорок чотири гривні 31 коп.).

 

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

 

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -26.03.2008.