Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2008 року Справа № 47/450-07
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Істоміної О.А., судді Бабакової Л.М., судді Кравець Т.В.
при секретарі -Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_1. -арбітражний керуючий
відповідач -ОСОБА_2. -підприємець, ОСОБА_3. - представник, дов. № 6187 від 13.10.2007 року
розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 3680 Х/2-6) відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2007 року по справі № 47/450-07
за позовом - Закритого акціонерного товариства «Шебелинське», с. Шебелинка
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 231996,20 грн..
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 21 листопада 2007 року (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи відмовлено. Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. на користь Закритого акціонерного товариства “Шебелинське” завданої шкоди у розмірі 231996 грн., державного мита у розмірі 2319,96 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_2з рішенням господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, а саме статті 1166 Цивільного кодексу України.
Апелянт посилається на те, що отримання компенсації своїх витрат та винагороди керуючого санацією він отримував в межах своїх прав, встановлених частиною 5 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та на підставі положень розділу 2 договору про надання послуг арбітражного керуючого від 28 грудня 2004 року №1/28.12, який укладено відповідно до вимог чинного законодавства України і відповідно до презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України, який є дійсним та таким, що відповідає закону, доки інше не буде встановлено законом чи судом. Апелянт також зазначав, що судом першої інстанції не встановлено нечинність вказаного договору. Отже, на думку апелянта компенсацію витрат та отримання винагороди він отримував відповідно до закону та договору.
Позивач - ЗАТ «Шебелинське», надав відзив на апеляційну скаргу, в якій вважав рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2007 року законним та обґрунтованим і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач посилається на те, що порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого встановлюється статтею 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а розмір відшкодування витрат арбітражного керуючого комітетом кредиторів встановлено не було, що підтверджується матеріалами справи № Б-24/199-03 про банкрутство ЗАТ «Шебелинське», яка знаходиться у провадженні господарського суду Харківської області (суддя Плахов О.В.)
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 12 березня 2008 року було оголошено перерву до 09 години 15 хвилин 19 березня 2008 року, а 19 березня 2008 року - оголошено перерву до 17 години 30 хвилин 20 березня 2008 року.
До початку судового засідання 19 березня 2008 року до суду надійшло клопотання від відповідача про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення факту завдання збитків Закритому акціонерному товариству «Шебелинське»та їх розміру.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про відхилення заявленого клопотання.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, до господарського суду звернувся ліквідатор ЗАТ «Шебелинське»-арбітражний керуючий ОСОБА_1. з позовом про стягнення з колишнього ліквідатора ЗАТ «Шебелинське» - ОСОБА_2. суму грошових коштів у розмірі 231996,20 грн., посилаючись на статтю 1166 Цивільного кодексу України.
В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем під час виконання обов'язків керуючого санацією, були порушені зобов'язання за договором та було завдано прямих збитків ЗАТ «Шебелинське», у зв'язку з тим, що в порушення пункту 14 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відповідачем не затверджувались звіти про оплату та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з того, що договір про надання послуг арбітражного керуючого від 28 грудня 2004 року № 1/28.12 був укладений між арбітражним керуючим ОСОБА_2. та головою комітету кредиторів, який не мав на це достатніх повноважень. Також суд першої інстанції посилався на те, що розмір відшкодування витрат арбітражного керуючого комітетом кредиторів встановлено не було, ухвал про затвердження розміру оплати послуг арбітражному керуючому ОСОБА_2. та про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому ОСОБА_2. господарським судом Харківської області по справі № Б-24/199-03 про банкрутство ЗАТ «Шебелинське», прийнято не було.
В зв'язку з цим судом першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було надано суду обґрунтованих доказів та підстав, отримання їм оплати послуг та відшкодування витрат, а також враховуючи те, що відповідно до вимог пункту 1 статті 1166 Цивільного кадексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, позивні вимоги позивача у сумі 231996,20 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду першої інстанції доказами та підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх безпідставними та необґрунтованими з нижченаведених підстав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 січня 2005 року по справі № Б-24/199-03 було впроваджено процедуру санації ЗАТ «Шебелинське», встановлено термін її проведення до 06 січня 2006 року та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2, ліцензія серія НОМЕР_1від 06.06.02 року.
Як встановлено матеріалами справи, 28 грудня 2004 року між арбітражним керуючим ОСОБА_2. (виконавець) та головою комітету кредиторів в особі ОСОБА_4. (замовник) було укладено договір № 1/28.12 про надання послуг арбітражного керуючого. Пунктом 2.2 вказаного договору зазначені обов'язки замовника щодо відшкодування виконавцю його витрат, пов'язаних з виконання цього договору, а саме: за послуги мобільного телефонного зв'язку; за використання найманого автомобіля (придбання бензину, мастильних матеріалів, відшкодування орендних платежів); на відрядження по справі необхідне для виконання своїх повноважень; інші витрати, необхідні для здійснення своїх повноважень та обов'язків. Сума витрат відшкодовується виконавцю при наявності документів, що підтверджують витрати.
В свою чергу виконавцю було надано право самостійно визначати форми й методи здійснення своїх повноважень на підставі чинного законодавства, залучати на договірних засадах (за рахунок коштів замовника) до участі в перевірці діяльності боржника - ЗАТ «Шебелинське» під час провадження справи про банкрутство фахівців, експертів та спеціалістів в разі виявлення майна боржника та проведення всіх дій передбачених чинними законодавством щодо реалізації цього майна, тощо (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 4.1 даного договору за надання послуг арбітражного керуючого замовник здійснює виконавцю щомісячну оплату в сумі 1040 грн. за рахунок коштів одержаних в результаті виробничої діяльності ЗАТ «Шебелинське».
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано доказів визнання недійсним договору про надання послуг арбітражного керуючого від 28 грудня 2004 року № 1/28.12 відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в межах свої повноважень визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та договором про надання послуг арбітражного керуючого від 28 грудня 2004 року № 1/28.12 уклав 06 січня 2005 року договір оренди легкового автомобіля ГАЗ 2411, державний номер НОМЕР_1, вартістю 10000 грн., з орендною платою у розмірі 700 грн. в місяць з ПФ «Аріанна»та 01 лютого 2005 року уклав договір на здійснення консультативно-експертних послуг з СПД-ФО ОСОБА_5. з оплатою у розмірі 25000 грн. (том 1 аркуші справи 36-38).
Доказів визнання недійсними вказаних договорів у відповідності до норм чинного законодавства надано не було.
Крім того, з наявних у матеріалах справи протоколів засідання комітету кредиторів у справі № Б-24/199-03 про банкрутство ЗАТ «Шебелинське»від 26 травня 2005 року вбачається, що відповідач звітував перед комітетом кредиторів відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( том 3 аркуші справи 8-27).
Також до матеріалів справи не було надано доказів про звернення комітету кредиторів відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з клопотання перед господарським судом у справі № Б-24/199-03 про банкрутство ЗАТ «Шебелинське»про припинення повноважень керуючого санацією ОСОБА_2. або анулюванням його ліцензії, у разі завдання ним значної шкоди боржнику чи кредиторам.
Крім того, згідно статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор має право пред'являти до третіх осіб вимоги і позови тільки по стягненню дебіторської заборгованості банкрута.
Позивач в підтвердження позовних вимог не надав суду жодних доказів в обґрунтування позову, він посилається на постанову господарського суду Харківської області від 02 квітня 2007 року по справі № Б-24/199-03 (том 1 аркуш справи 28), яка, на його думку, є доказом, який не підлягає доказуванню, оскільки є преюдиціальними.
Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доказуються при розгляді інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.
Однак, при застосуванні зазначених положень слід враховувати, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) судів щодо прав та обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених ними обставин при розгляді справи № Б-24/199-03, не є преюдиціальними, тому посилання позивача на вищевказану постанову як доказ необґрунтовані.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що непідтверджені належними доказам, а отже не можуть бути підставою для задоволенні позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2007 року по справі № 47/450-07 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2007 року по справі № 47/450-07 скасувати на прийняти нове.
В задоволені позову відмовити.
Повний текст постанови підписаний 20 березня 2008 року.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
суддя Л.М. Бабакова
суддя Т.В. Кравець