Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2008 р. Справа № 45/383-07 (н.р. 29/124-07)
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді Бабакової Л.М., судді Гончар Т.В.,
при секретарі -Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - не прибув,
відповідача - Подус М.О. за довіреністю № 1-юр від 10.10.07р.
третя особа - Рахманіна О.І. за довіреністю від 06.12.07р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 359Х/2-4) ОСОБА_1, АДРЕСА_1на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2008 р. по справі № 45/383-07 (н.р. 29/124-07)
за позовом ОСОБА_1,АДРЕСА_1
до ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство», м. Харків
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Автотранспортна колона № 1», м. Харків
про визнання недійсним рішення правління, -
встановила:
27.03.2007р. ОСОБА_1., звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсними рішення правління ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»про надання дозволу на продаж майна, що оформлено протоколом № 117 від 08.04.2003 р. та покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2007 р. позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі, визнано недійсним рішення правління ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство», що оформлене протоколом № 117 від 08.04.2003 р. та стягнено з відповідача судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2007 р. рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2007 р. по справі № 29/124-07 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.07р. до участі у справі № 45/383-07 відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено третю особу на стороні відповідача яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ «АТК № 1».
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2008р. по справі № 45/383-07 (н.р. 29/124-07) (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2008р. по даній справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення повність та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що рішення у справі було постановлено за відсутності позивача особисто або його представника.
На думку апелянта суд першої інстанції не врахував визнання позову відповідачем. Таке визнання позову містилося у письмовій заяві, яку представник відповідача надав до матеріалів справи, також у судових засіданнях у справі представник відповідача неодноразово наголошував на тому, що він визнає позов.
Апелянт вказував, що ухвалу судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 27.11.2007р., яка набрала законної сили, у справі за позовом ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»до ОСОБА_2., ТОВ «Автотранспортна колона №1»та ін. про визнання договорів недійсними, містить недвозначну вказівку на те, що рішення про продаж нерухомого майна (яке було продано на підставі оскаржуваного протоколу №117 від 08.04.2003р.) не приймалося, а протокол не містить рішення про продаж індивідуально визначеного нерухомого майна і умови його продажу. Зазначена обставина, зокрема, покладена апеляційним судом у підґрунтя визнання недійсними усіх подальших договорів щодо даного нерухомого майна. Таким чином, обставина невідповідності оскаржуваного рішення (протокол №117 від 08.04.2003р.) вимогам закону, встановлені судовим рішення у цивільній справі, яке набрало законної сили, має істотне значення для вирішення справи № 45/383-07 і не потребує доказування при її розгляді.
На думку апелянта є безпідставним посилання суду першої інстанції відносно того, що правління відповідача мало право приймати будь-яке рішення щодо розпорядження (відчуження) майном товариства поза будь-яких умов чи обмежень вищого органу товариства. Суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про господарській товариства»Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Аналогічні положення містить пп. 8.4.3. статуту відповідача. З огляду на це правління, приймаючи будь-які рішення, повинно дотримуватися обмежень встановлених вищим органом товариства - загальними зборами акціонерів, зокрема обмеження кола підстав продажу майна, що входить до статутного фонду відповідача, встановлені рішенням загальних зборів від 30.03.2001р.
Апелянт вважав, що оскільки рішення про продаж майна приймається правлінням, то й рішення про визначення умов такого продажу, досягнення згоди з покупцем (який був присутній на засіданні правління) належить до його компетенції, так як істотні умови продажу є складовою частиною розпорядження майном. З рішення (протокол правління №117 від 08.04.2003р.) взагалі не видно яке нерухоме майно продається (адреса, літер, площа), за яку ціну, на яких умовах? Дана обставина унеможливлює встановлення того, на настання яких юридично значимих для відповідача наслідків було спрямовано прийняття оскаржуваного рішення від 08.04.03р., які цивільні права і обов'язки згідно з ним набуває відповідач.
Також на думку апелянта є безпідставним висновок суду першої інстанції стосовно відсутності порушення прав позивача, як акціонера, оскаржуваним рішенням правління від 08.04.2003р., у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1. не був акціонером на момент прийняття оскаржуваного рішення, то й справи товариства його стосуються лише в тій частині, що виникла після набуття ним статусу акціонера. В зв'язку з чим апелянт зазначав, що на підставі оскаржуваного рішення, прийнятого правлінням 08.04.2003р., було здійснено продаж значної частини активів - будівель та споруд, що входили до статутного фонду відповідача. При цьому продаж був вчинений за ціною, визначеною невідомо ким (з урахуванням відсутності ціни в рішенні правління) та на умовах розстрочки на 10 місяців. Дані обставини можуть призвести до негативних наслідків як для товариства в цілому, так і для ОСОБА_1. як акціонера особисто.
До початку судового засідання апелянт подав клопотання, в якому підтримував вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив розглянути скаргу без участі позивача та його представника, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Відповідач в судовому засіданні підтримував апеляційну скаргу.
Третя особа по справі, вважала рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2008р. по справі № 45/383-07 (н.р. 29/124-07) прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства і просила залишити рішення суду першої інстанції його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх доводів посилалась на обставини, які ним були викладені у відзиві на позов.
Крім того представник третьої особи вважав, що оскаржуване рішення правління відповідача не могло порушити корпоративні права позивача, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення позивач не був акціонером відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи по справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду в повному обсязі погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони є обґрунтованими та базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи.
08.04.2003р. правління ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»прийняло рішення, про надання дозволу на продаж 3-х одиниць напівпричепів панелевозів ПП-1307«А»ОСОБА_3. та про продаж будівель та споруд, які знаходяться на балансі ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»ОСОБА_2., яке було оформлено протоколом № 117 від 08.04.2003р. (т.1 а.с. 9). Зазначене рішення відповідає Статуту ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»(т.1 а.с. 10-25). Виконавчим органом товариства, якій здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. До компетенції правління в тому числі входить і вирішення питань щодо розпорядження всім майном товариства включаючи його продаж (п. 8.1, пп. 8.4.1, пп. 8.4.2 Статуту). Отже, питання щодо продажу майна товариства віднесено до виключної компетенції правління товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість звернення акціонера до господарського суду з позовом до товариства, акціонером якого він був (є), але за єдиної умови - за умови порушення або оспорювання товариством прав такої особи як акціонера товариства.
Позивач, яки є фізичною особою, на час прийняття спірного рішення правління не був акціонером відповідача, що підтверджується випискою з реєстру власників цінних паперів ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»станом на 26.03.2003р. (т.1 а.с. 115-140) та не спростовується позивачем.
Згідно реєстру власників цінних паперів ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»станом на 18.09.2006р. ОСОБА_1, є власником 16037 акцій товариства, що складає 20% частки статуту (т.1 а.с. 141-162).
Згідно чинного законодавства особа набуває корпоративних справ з моменту придбання акцій акціонерного товариства, враховуючи, що позивач на дату прийняття спірного рішення не був акціонером відповідача, тому він не міг бути суб'єктом корпоративних прав. В зв'язку з чим відсутні підстави для визнання порушеним права позивача, в наслідок прийняття спірного рішенням правління відповідача, так як дане рішення було прийняте за три роки до того часу, як позивач став акціонером відповідача.
Посилання апелянта на прийняття рішення за відсутності позивача особисто або його представника колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у судовому засіданні 25.12.2007р. представник позивача був присутнім і про перенесення розгляду справи на 27.12.2007р. йому було відомо, що підтверджується його підписом на останній обкладинці першого тому даної справи, але у судове засідання 27.12.2007р. та подальші судові засідання ні позивач ні його представник не з'являлись.
Крім того, ухвалами господарського суду Харківської області сторони та третя особа по справі були попереджені про те, що в разі їх нез'явлення у судове засідання справа буде вирішена за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2008 р. по справі № 45/383-07 (н.р. 29/124-07) прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99,101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2008 р. по справі № 45/383-07 (н.р. 29/124-07) залишити без змін.
Головуючий суддя І.С. Карбань.
Суддя Л.М. Бабакова.
Суддя Т.В. Гончар.