КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
18.02.08 р. № 6/467-07
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Жук Г. А. (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
Писана Т.О
судді-доповідача Жук Г. А.
при секретарі судового засідання: Рустам'яні Е.А.,
від позивача: ОСОБА_3. -представник за дов. № 7949 від 04.12.06 р.
від відповідача: ОСОБА_1
ОСОБА_4. -представник за дов. б/н від 01.02.08 р.;
від третьої особи: Осока О.В. -представник за дов. № 44 від 12.06.07 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 15.11.2007 року.
по справі № 6/467-07 (суддя Маляренко А.В.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Київ; (ідентифікаційний код НОМЕР_1);
до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Миронівка, Київської області; (ідентифікаційний код НОМЕР_2);
третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській
області, м. Київ;
про стягнення 3 572,00 грн.
В С Т А Н О В И В :
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 2 707,20 грн., що становлять заборгованість по сплаті орендної плати за договором № 22 від 18.05.2007 року (а.с.2-3).
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2007 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (а.с.40-41).
До винесення рішення, в судовому засіданні, позивачем подано заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, в якій СПД ФО ОСОБА_2 просить господарський суд стягнути з відповідача 3 572,00 грн., оскільки після подачі позовної заяви загальний борг зріс на 865,00 грн. (а.с. 34-35)
Рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2007 р. у справі № 6/467-07 позов Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача -3 572,00 грн. -боргу; а також 102 грн. в повернення державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.77-78).
Суд першої інстанції посилаючись на ст. ст. 203, 204, 525, 654 Цивільного кодексу України, на ст. 193 Господарського кодексу України, а також на ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої плата за суборенду державного та комунального майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря, дійшов до висновку про правомірність та обгрунтованність позовних вимог позивача, і як наслідок, їх задоволення в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, СПД ФО -ОСОБА_1, через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу ( вх. №2-04/1/66/138 від 18.01.2008 р.), в якій просить рішення господарського суду Київської області від 15.11.2007 р. у справі № 6/467-07 скасувати та припинити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповною мірою з'ясовані обставини справи та деякі висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що орендував приміщення на автостанції «Миронівка»площею 28,2 м2 з 2005 року на підставі договору суборенди з попереднім орендарем - ПП «Феліца». Проте, оскільки у вказаному договорі дати його припинення вказано не було, то відповідач вважав його дійсним до цього часу.
Відповідач стверджує, що позивач повідомив його про те, що він являється новим орендарем лише 03.07.2007 року, і оскільки позивач перешкоджав користуванню приміщенням, 06.07.2007 року СПД ФО - ОСОБА_1був змушений підписати з СПД ФО ОСОБА_2 договір суборенди № 22 із зазначенням на ньому дати складання договору - 18.05.2007 року.
Крім того, скаржник зазначає, що орендна плата за приміщення автостанції «Миронівка»відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 41/07 від 18.05.2007 року, укладеного між Регіональним відділенням ФДМ України по Київській області та СПД ФО ОСОБА_2 становить 523,84 грн. Поряд з цим, позивач встановив орендну плату для відповідача в розмірі 1 128,00 грн., що є порушенням ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.01.2008 року вказана апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. -головуючий по справі, судді -Агрикова О.В., Писана Т.О.
Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.11.2007 р. у справі № 6/467-07 та припинити провадження у справі.
Представник суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (позивач у справі) заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення місцевого господарського суду є об'єктивним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте у відповідності з діючими нормами матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
18.05.2007 року Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 (орендар) та Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (суборендар) уклали договір суборенди № 22, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове володіння та користування приміщення загальною площею 28,2 м2 (а.с.4).
У відповідності до умов договору суборенди (п. 5.1 договору), суборендар сплачує орендну плату та відшкодування за утримання та обслуговування орендованого майна в розмірі 1 128,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі нежилого приміщення від 18.05.2007 року, який підписаний відповідачем 06.07.2007 року, СПД ФООСОБА_2. здав, а СПД ФО ОСОБА_1прийняв нежиле приміщення загальною площею 28,2 м2 під розміщення магазину роздрібної торгівлі (а.с.27).
Матеріали справи містять прибутковий касовий ордер № 30 від 06.07.2007 року, який свідчить про сплату відповідачем орендної плати за червень 2007 року в сумі 1 128,00 грн. (а.с.10).
20.07.2007 року СПД ФООСОБА_2. направив на адресу СПД ФО ОСОБА_1лист № 2007-1, в якому просить оплатити заборгованість по орендній платі та відшкодування за утримання в розмірі 1 236,00 грн. станом на 20.07.2007 року, а також звільнити вказане приміщення (а.с.5).
У відповіді на вказаний лист, відповідач повідомив, що фактичною датою підписання сторонами договору від 18.05.2007 року вважає 06.07.2007 року, тобто дату підписання акту прийому-передачі приміщення, а тому заборгованості станом на липень 2007 року у нього відсутня (а.с.31).
Листом № 1009-1 від 10.09.2007 року позивач зауважує, що акт прийому-передачі від 18.05.2007 року був складений та переданий відповідачу 18.05.2007 року, а повернутий останнім лише 06.07.2007 року. Поряд з тим, СПД ФООСОБА_2. вказує, що СПД ФО ОСОБА_1використовував орендоване приміщення з 18.05.2007 року, тобто з моменту підписання договору (а.с.6).
Відповідач не визнає позов, оскільки вважає, що орендна плата, яку він зобов'язаний сплачувати по спірному договору розраховано незаконно, так як вона перевищує розмір орендної плати, яку сплачує сам позивач за оренду даного приміщення.
В підтвердження своїх тверджень СПД ФО ОСОБА_1посилається на договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.05.2007 року, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 як орендарем, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно -частину приміщення автостанції «Миронівка»площею 955,9 м2, розташоване за адресою м. Миронівка, вул. 40 років Перемоги,2а, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Київпассервіс»(а.с.42-46).
Пунктом 3.1 цього договору, сторони передбачили, що орендна плата за перший місяць оренди становить 13 844,41 грн. без ПДВ.
Проте, з наявного в матеріалах справи розрахунку вартості суборендної плати та витрат на утримання приміщень АС «Миронівка»вбачається, що вартість плати за місяць за договором оренди № 22 від 18.05.2007 року становить 1 128,00 грн., з яких 445,00 грн. -вартість оренди, а 683,00 грн. - вартість утримання (а.с.71).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання з договору суборенди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст.ст. 283 -286 ГК України, орендодавець передає другій стороні (орендареві) у користування майно за плату на певній строк для здійснення господарської діяльності, а орендар зобов'язується використовувати майно за цільовим призначенням, берегти орендоване майно та своєчасно сплачувати орендну плату, як передбачено умовами договору.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - це реальний, двосторонній та оплатний договір.
Стаття 774 ЦК України передбачає можливість, за згодою наймодавця, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм, суборенда). Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. У зв'язку з цим у разі дострокового припинення договору найму договір піднайму, також, автоматично припиняється. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. У відносинах піднайму наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця. В свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача. При цьому, відповідальним за стан речі та внесення орендних платежів перед наймодавцем залишається наймач.
Статті 782, 783 ЦК України визначають право наймодавця відмовитися або розірвати договір найму.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення розрахунків за 12 днів травня, липень-жовтень 2007 року, у зв'язку з чим заборгованість станом на час звернення позивача з позовом, становила 3 572,00 грн.
Матеріали справи містять прибутковий касовий ордер № 30 від 06.07.2007 року, який свідчить про сплату відповідачем орендної плати за червень 2007 року в сумі 1 128,00 грн., що підтверджує намір скаржника здійснювати суборенду, вказаного в договорі приміщення та визнання ним розміру передбаченої орендної плати.
В судовому засіданні відповідач не заперечив, що фактично користувався приміщенням до і після укладення договору суборенди з позивачем.
Щодо посилання скаржника на те, що в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»позивачем нарахований розмір орендної плати, що перевищує розмір орендної плати, яку позивач сплачує сам орендуючи приміщення, яке здає в суборенду, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку вартості суборендної плати та витрат на утримання приміщень АС «Миронівка», вартість плати за місяць за договором оренди № 22 від 18.05.2007 року становить 1 128,00 грн., з яких 445,00 грн. -вартість оренди, а 683,00 грн. -вартість утримання.
Пунктом 5.1 спірного договору сторони передбачили, що суборендар сплачує орендну плату та відшкодування за утримання та обслуговування орендованого майна в розмірі 1 128,00 грн.
Як позивач, так і відповідач підтвердили, що на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі визначеному в договорі № 22 від 18.05.2007 року відповідач не звертався до позивача з вимогою про зміну умов договору щодо визначення та розміру орендної плати в порядку передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України.
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність та обгрунтованість позовних вимог позивача.
За даних обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 15.11.2007 року по справі № 6/467-07 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 15.11.2007 року по справі № 6/467-07 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 15.11.2007 року по справі № 6/467-07 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без змін.
3. Справу № 6/467-07 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Жук Г. А.
Судді:
Агрикова О.В.
Писана Т.О
Дата відправки 11.03.08