Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Демянчук С.В., Шимківа С.С.
секретаря судового засідання Приходько Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_3, служба у справах дітей Рівненської районної державної адміністрації про визнання договору іпотеки недійсним за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2011року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила визнати недійсним іпотечний договір № 19 К-07/і , укладений 21 лютого 2007року між ОСОБА_2 та акціонерним банком «Брокбізнесбанк» на забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 21 лютого 2007 року № 19-К-07, згідно з яким ОСОБА_2 отримав від акціонерного банку «Брокбізнесбанк» 50 000доларів США.
Зазначала, що згідно з іпотечним договором ОСОБА_2 для забезпечення виконання своїх боргових зобов’язань передав в іпотеку будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1219га. Посилаючись на те, що вказаний договір укладений з порушенням норм ч.3 ст.65 СК України та ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», та особою яка не в повній мірі усвідомлювала значення своїх дій, порушує права неповнолітньої ОСОБА_4-ІНФОРМАЦІЯ_1. на час укладення договору, іпотечний договір укладено без дозволу органу опіки та піклування, просила визнати його недійсним.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2011 року позов задоволено з підстав відсутності згоди органу опіки та піклування.
У апеляційній скарзі ПАТ «Брокбізнесбанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що батьки неповнолітньої дитини під час укладання спірного договору надали довідку із сільської ради про те, що у будинку неповнолітні діти не проживають, дана обставина зафіксована і в п.2.5 іпотечного договору, неповнолітня ОСОБА_4 не була власником переданого в іпотеку будинку, і право власності на цей будинок було зареєстроване у 2001році лише за іпотекодавцем. Крім цього суд безпідставно застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини, а саме на ст.177 СК України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.3 Конвенції про права дитини та ст.64,156 ЖК України.
Справа 22-1640-11р. Головуючий у 1 інстанції Штогун О.С.
Доповідач : Бондаренко Н.В.
У апеляційній скарзі приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_3 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що неповнолітня дитина на момент укладення спірного договору не була власником переданого в іпотеку будинку, довідка з сільської ради, на яку послався суд не відповідає дійсності, оскільки право власності на цей будинок було зареєстроване у 2001році. Крім цього суд безпідставно застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини, а саме на ст.177 СК України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.3 Конвенції про права дитини та ст.64,156 ЖК України.
В запереченнях на апеляційні скарги позивачка зазначає, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи із таких підстав.
Як видно із матеріалів справи та як встановлено судом першої інстанції, що 21 лютого 2007року між акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит на суму 50 000доларів США під 13% річних.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору в той же день між Банком та позичальником укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1219га розташована за тією ж адресою.
03 серпня 2007року між акціонерним банком «Брокбізнесбанк»та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до іпотечного договору, із якого вбачається, що позичальник зобов’язувався повернути кредит іпотекодержателю в розмірі 75 830доларів США, а 17 січня 2008року укладено додатковий договір №2 до іпотечного договору, із якого вбачається, що позичальник зобов’язувався повернути кредит іпотекодержателю в розмірі 180 000 доларів США.(а.с.16,17)
ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, які від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_4-ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач ОСОБА_2 є власником будинку, переданного в іпотеку, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 березня 2001року, та земельної ділянки-Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №039580, виданий 30.11.2005року(а.с.11, 12).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання неповнолітньої дочки на час укладення іпотечного договору в будинку, який є предметом іпотеки, доведений. Іпотечний договір є угодою про розпорядження майном, на яке розповсюджуються майнові права дітей –членів родини іпотекодавця, та на розпорядження яким потрібно отримати згоду органів опіки та піклування на укладення договору, оскільки він порушує права неповнолітньої дитини. При відсутності такої згоди договір є недійсним.
Разом з тим такі висновки є передчасними.
Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вбачається, що при укладанні іпотечного договору в спірному будинку були зареєстровані четверо осіб, зокрема ОСОБА_2, відповідач по справі, ОСОБА_1, позивачка в справі, їх сини ОСОБА_5 та ОСОБА_4,1985р.н., що підтверджується довідкою № 201 від 08 лютого 2007 року, виданою виконкомом Великожитинської сільської ради Рівненського району.(а.с.90) і, яку подано нотаріусу для посвідчення оспорюваного договору.
Зі змісту укладеного іпотечного договору, зокрема, п.2.5, вбачається, що ОСОБА_2 при укладенні договору стверджував, що за місцем знаходження предмету іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні, неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, які мають право на користування предметом іпотеки та права яких будуть порушені укладенням цього договору.
Із нотаріально засвідченої заяви від 21.02.07р., яка ніким не скасовавана вбачається, що позивачка ОСОБА_1 надала згоду на передачу її чоловіком ОСОБА_2 житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 та зазначила, що з договором іпотеки та умовами його укладання ознайомлена(а.с.41), тобто підтвердила інформацію, що містилася в зазначеному вище пункті договору.
Крім того, судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що позивачка на момент укладання іпотечного договору була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, тобто їй, як і ОСОБА_2, достовірно було відомо про місце реєстрації та проживання їх неповнолітньої дочки.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні 15.112011р. пояснила, що весь пакет документів, який необхідний був для посвідчення договорів збирив та надавав нотаріусу позичальник ОСОБА_2 і, що в будинковій книзі на момент їх укладання були вписані не всі особи, які проживали у будинку. Записи про їх проживання зроблено після посвідчення договорів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України “Про охорону дитинства” (в редакції на момент посвідчення договору)батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»(в редакції на момент посвідчення договору) для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами № 20/5 від 03.03.04року, а також листа Міністерства юстиції України № 19-50-556 від 25.07.2006 року «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування», нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном зобов’язані витребувати довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації.
Коли з поданих документів нотаріусом встановлено, що така дитина проживає за іншою адресою ніж адреса майна, що заставляється, а також те, що така дитини не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органу опіки та піклування на посвідчення такого правочину.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або не розумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що майнові права неповнолітньої дочки ОСОБА_4- 1997року народження при укладанні договору іпотеки не порушені, а нотаріусом при посвідченні договору іпотеки було вірно встановлено, що на момент посвідчення договору в будинку були зареєстровані лише повнолітні особи, а неповнолітні діти права власності на спірний будинок не мають, в зв’язку з цим згоди органів опіки та піклування на укладення оспорюваного іпотечного договору не вимагалось.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин ст.177 СК України, оскільки вказана стаття встановлює вимоги до укладення угод щодо майна, яке є власністю малолітньої чи неповнолітньої особи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позов по даній справі було пред’явлено лише після того, як була поданана позовна заява банком про звернення стягнення на майно, у зв’язку із не виконанням позичальником з листопада 2008року своїх зобов’язань по кредитному договору, а до цього ніхто із законних представників неповнолітньої дитини, в тому числі і позивачка, жодним чином не порушували питання щодо законності іпотечного договору від 21 лютого 2007 року.
Таким чином, для укладення договору іпотеки, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку належний йому на праві власності будинок, не було необхідності отримувати попередню згоду органів опіки та піклування, а, відповідно, відсутні підстави для визнання цього договору недійсним виходячи із обставин, якими обґрунтовувався позов, укладення такого договору без отримання дозволу органу опіки і піклування узгоджується з вимогами ст.203 ЦК України та Законів України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову та вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.
Керуючись ст.303,п.2 ч.1 ст. 307,п. 3,4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддiв, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2011року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_3, служба у справах дітей Рівненської районної державної адміністрації про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді: Демянчук С.В.
Шимків С.С.