Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого -судді Бондаренко Н.В.
суддів Гордійчук С.О.
Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Панас Б.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Західінкомбанк»про відшкодування збитків та стягнення неустойки за апеляційною скаргою ПАТ «Західінкомбанк»на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2011 року
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 18 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Західінкомбанк»на користь позивача 5200грн. матеріального збитку, завданого неповернення вкладу, 180грн. інфляційних витрат, 821грн.09коп.- 3 % річних від суми неповернутого вкладу, та 120грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 6321,09грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 62грн.01коп.
У апеляційній скарзі ПАТ «Західінкомбанк»вказує, що рішення місцевим судом постановлене з порушенням норм матеріального права та не враховані всі обставини справи. Місцевий суд не звернув уваги на те, що позов позивачем обґрунтований умовним припущенням про можливість отримання прибутку в результаті настання певних обставин, не доведено, що такі доходи дійсно були б ним отримані у разі неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків.
При стягненні 3% річних та інфляційних виплат, судом не враховано постанову правління НБУ від 12.02.2009р. №68, якою призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Просить скасувати ухвалене у справі рішення, постановивши нове, яким в позові відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із таких підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 10 вересня 2008 року між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) в національній валюті строком дії 12 місяців плюс один день, з виплатою відсотків на вклад із розрахунку 19% річних. Позивач вніс на депозитний рахунок до банку внесок у розмірі 30 000 грн.
11 вересня 2009 року строк дії укладеного між сторонами депозитного договору припинився.
Відповідно до п. 2 та п.3 договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня що передує його поверненню вкладникові. Проценти нараховуються щомісячно в кожний передостанній робочий день місяця та у кінці терміну дії договору на фактичний залишок вкладу за методом факт/факт, приймаючи фактичну
справа № 22-1458/11 Головуючий у 1-й інстанції: Музичук Н.Ю.
Доповідач: Бондаренко Н.В.
кількість днів у місяці та році.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ОСОБА_2 є доведеними та відповідають положенням ЦК України і позивач має право на виплату суми неодержаних доходів (упущеної вигоди), яка розраховувалась за процентною ставкою, що нараховувалась на суму вкладу протягом дії договору строкового банківського вкладу, інфляційні витрати, 3 % річних та судові витрати.
Проте такий висновок суду всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України є таким, що свідчить про неповне з’ясування обставин справи та не обґрунтування рішення суду належними доказами.
Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена - добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання ( ч. 4 ст. 623 ЦК України).
У порушення зазначеної вимоги закону, суд першої інстанції, при задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вимоги ототожнив поняття упущеної вигоди (неодержаних доходів) з процентами, які нараховувались за договором строкового банківського вкладу від 10 вересня 2008 року, який був укладений на 12 місяців.
Передбачені умовами договору проценти в розмірі 19 % річних нараховуються на суму вкладу протягом дії договору строкового банківського вкладу та умовами укладеного між сторонами договору продовження нарахування процентів (19 %) після закінчення строку його дії у разі неповернення суми вкладу не передбачено. Відповідно до п.11 тап.12 договору передбачено, що якщо строк одержання вкладу(депозиту) прострочено, то такий вклад уважається вкладом на вимогу, за яким Банк зобов’язується сплатити суму вкладу та процентів за заявою Вкладника. Проценти на вимогу нараховуються в розмірі встановленому розпорядженням по Банку.(а.с.5)
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення на його користь суми упущеної вигоди, обґрунтував свою вимогу лише припущенням щодо суми завданих йому збитків сумою процентів, які нараховувалися на його банківський вклад, розміщений на депозитному рахунку, а не умовами укладеного між сторонами договору чи положеннями закону про нарахування процентної ставки банку за період з часу закінчення дії договору до фактичного повернення вкладу.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування ПАТ «Західінкомбанк»збитків(упущеної вигоди в розмірі 5200грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно стягнув інфляційні витрати, 3 % річних, поскільки діяла постанова Нацбанку України про мораторій не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України від «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) (п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, у зв’язку із чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не розповсюджується.
Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню місцевим судом визначений правильно.
За таких обставин, рішення суду в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьохпроцентів річних є законним та обґрунтованим. Рішення місцевого суду в цій частині було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому колегія суддів не знаходть підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргою ПАТ «Західінкомбанк» задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2011 року в частині стягнення з ПАТ «Західінкомбанк»на користь ОСОБА_2 5200грн. матеріального збитку, завданого неповерненням вкладу -скасувати.
ОСОБА_2 в позові до ПАТ «Західінкомбанк»про стягнення 5200(п’ять тисяч двісті)грн. матеріального збитку, завданого неповерненням вкладу відмовити.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий : Бондаренко Н.В.
Судді : Гордійчук С.О.
Шеремет А.М.