Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Буцяка З.І., Собіни І.М.
з участю секретаря судового засідання Приходько Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів у частці від доходу
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 10 червня 2011 року позов задоволено частково. Шлюб між сторонами розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_4-2004р.н. та ОСОБА_3-2005р.н. в розмірі 2/5 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.02.2011року і до повноліття дітей.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на лікування та розвиток здібностей дітей в розмірі по 150грн. на кожну дитину та понесені нею судові витрати по справі в розмірі 38грн.50коп.
Стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість в частині стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та додаткових витрат на них.
Зазначає, що судом при визначенні розміру аліментів на утримання дітей та додаткових витрат на них не застосовані норми ч.1 ст.182 СК України, стягнувши їх у завищеному розмірі. Суд не врахував, що на його утриманні знаходиться мати-пенсіонерка, яка потребує його матеріальної підтримки, додаткові витрати на дітей будь-якими доказами не підтверджені.
За наведених підстав просить рішення суду від 10 червня 2011 року скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а в позові про стягнення додаткових витрат –відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції –частковому скасуванню з ухваленням в справі нового рішення, виходячи з наступного.
Рішення суду 1 інстанції в частині розірвання шлюбу між сторонами, залишення проживання малолітніх дітей із ОСОБА_2 та стягнення судових витрат по справі не оскаржується.
Стягуючи аліменти на малолітніх дітей щомісячно в розмірі 2/5 частини заробітку та додаткові витрати на них в розмірі 300грн., місцевий суд виходив з того, що відповідач спроможний сплачувати такі кошти на утримання дітей і, що останні потребують додаткових витрат, що викликані необхідністю їх розвитку та лікування.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, й цей обов’язок лягає у рівній мірі, як на матір, так і на батька.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Судова колегія погоджується із висновками суду 1 інстанції про те, що аліменти на утримання малолітніх дітей слід стягнути у частці від заробітку їх батька, оскільки останній має регулярний заробіток і позовна вимога не суперечать нормам ст.183 СК України. Що стосується розміру аліментів, то він місцевим судом визначений відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України.
Відповідно до ст. 185 СК України той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвиток здібностей дитини, її хвороба, каліцтво, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч.3 ст. 185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Додаткові витрати можуть відшкодовуватися до їх понесення або після того.
З наявних в матеріалах справи довідок №№4,5 поліклініки № 3 від 08.02.2011 р. вбачається, що син сторін – ОСОБА_4,2004 р.н. народження, страждає на ЧХД та хронічний тонзиліт(а.с.12), а донька ОСОБА_3-2005 р.н. хворіє частими простудними захворюваннями.(а.с. 13).
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині, позивачкою не надано суду доказів про необхідність періодичних або постійних додаткових витрат, пов’язаних з хворобою дітей, підтверджених медичними висновками та рекомендаціями лікарів, як не надано і доказів ( касових чеків ) про придбання нею необхідних ліків.
Не може бути підставою для задоволення позову у цій частині і надана позивачкою довідка (а.с. 11) про вартість послуг у формі гуртків за перебування дочки ОСОБА_3 у дошкільному навчальному закладі поглибленого інтелектуального розвитку в сумі 75 грн. на місяць, оскільки вони не є додатковими та необхідними витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, передбаченими ст. 185 СК України, окрім того, враховуючи, що згідно довідки про зарплату відповідача ( а.с. 31), розмір стягуваних аліментів на утримання дитини на користь позивачки становить в середньому 600 грн. щомісячно.
У зв’язку з наведеним, суд 1-ї інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивачки додаткові витрати у розмірі по 150 грн. щомісячно на кожну дитину, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, ст. 185 СК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 10 червня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітніх дітей – скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей – відмовити.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Суддя Буцяк З.І.
Собіна І.М.