ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

11.03.2008  року                                                            Справа № 14/18

 

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 

 

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                        Парамонової Т.Ф.

                                                             Семендяєвої І.В.

 

за присутністю секретаря

судового засідання                              Антонової І.В.

 

та представників сторін:

          від позивача                                Демченко Д.О., дов. від 15.11.2007

                                                               № 01-03-30/7020а

                

від відповідача                                     повноважний представник не прибув

                   

розглянув у відкритому

судовому засіданні

          апеляційну скаргу                              Виконавчого комітету Луганської міської ради

 

на рішення

господарського суду                   Луганської області

від                                                 30.11.2007

у справі                                         № 14/18 (суддя Лісовицький Є.А.)

 

за позовом                                           Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради

 

до                                                       Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

 

про                                                       стягнення 31 843 грн. 61 коп.

 

 

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 25.01.2008

 

В С Т А Н О В И В :

 

           Прокурор м. Луганська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі -ПП ОСОБА_1.) заборгованості з орендної плати в сумі 6141 грн. 09 коп. за період з липня 2005 року по 31.12.2005 та пені в сумі 308 грн. 34 коп. згідно укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 13.04.2005 № 27/05-Л (далі - договір оренди).

         Заявою від 08.11.2007 виконавчим комітетом Луганської міської ради та прокурором збільшено розмір позовних вимог. За вказаною заявою було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 31512 грн. 33 коп. та пені в сумі 331 грн. 28 коп. Дана заява судом до розгляду не прийнята з підстав, що викладені в ухвалі від 08.11.2007.

         21.11.2007 представником позивача знов була подана заява про зміну позовних вимог та їх збільшення до розміру, що зазначена у заяві від 08.11.07.                   

         Прокурор заявою від 22.11.2007 № 07/1-07 від заявленого позову в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради відмовився. Дана заява судом прийнята до розгляду, про що зазначено у рішенні, що оскаржується.

         Рішенням  місцевого господарського суду від 30.11.2007 визнано недійсним договір оренди, стягнуто з виконавчого комітету Луганської міської ради на користь ПП ОСОБА_1. 2655 грн.,  а з ПП ОСОБА_1. на користь виконавчого комітету Луганської міської ради 2603 грн. 75 коп., у задоволенні позову відмовлено. На користь державного бюджету України з позивача стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

         Як зазначено судом першої інстанції питання про надання горища в оренду відповідачеві вирішено позивачем за відсутністю згоди співвласників квартир будинку АДРЕСА_1 та недоведеністю права власності на це горище, тобто за висновком суду позивач розпорядився майном, яке йому не належить чим порушив вимоги ст. 317 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

         Враховуючи викладене та положення ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про недійсність договору оренди та з посиланням на вимоги ст. 216 Цивільного кодексу України зазначив про обов'язок сторін повернути одна одній суму благ, отриманих один від одного, що складає 2603 грн. 75 коп. Крім того, позивач отримав пеню 51 грн. 25 коп., відповідач благ на дану суму не отримав, тому виконавчий комітет Луганської міської ради був зобов'язаний судом повернути відповідачеві  вказану суму.

         Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, на положення ст. ст. 203, 215, 369, 382 Цивільного кодексу України.

         За твердженням скаржника висновок суду першої інстанції щодо неотримання згоди співвласників квартир будинку АДРЕСА_1 на передачу горища в оренду не відповідає положенням ст. 382 Цивільного кодексу України, згідно якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку та ст. 369 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. За викладеним скаржник вважає, що чинне законодавство України при передачі горища в оренду позивачем порушено не було.

         Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою та просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

         Право на участь у судовому засіданні відповідачем не використано. Листом від 18.02.2008 відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи без його участі. Дане клопотання судовою колегією задоволено.

         Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника позивача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         За договором оренди відповідачеві для розміщення офісу передане в користування нежитлове приміщення площею 213,7 кв.м. (горище) за адресою: м. ЛуганськАДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.07.2007 № 207/16 ПП ОСОБА_1. надано дозвіл на проведення реконструкції об'єкту оренди .

         Передане вказане приміщення в оренду на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2005 № 58/25.

         Як встановлено Ленінським районним судом м. Луганська при розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_2. до виконавчого комітету Луганської міської ради та до ОСОБА_1. про визнання недійсним рішення та його скасування горищне приміщення, що надано в оренду ОСОБА_1., знаходиться над квартирою № 62, яка належить громадянці ОСОБА_2., на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 03.12.2004 та розташована на 5 верхньому поверсі будинку.

         Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 02.11.2005 № 323/55 зі змінами згідно рішення від 19.12.2005 № 383/1 громадянці ОСОБА_2. надано дозвіл на перепланування та переобладнання її квартири за рахунок допоміжних приміщень, які розташовані над зазначеною квартирою. Для проведення робіт ОСОБА_2. було отримано відповідний дозвіл.

         За висновком Ленінського районного суду м. Луганська рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2005 № 58/25 та від 13.07.2005 № 207/16 порушують права позивачки, як власника квартири. З зазначених підстав вказані рішення постановою суду від 18.05.2006 по справі № 2»а»-187/2007р. визнані неправомірними та скасовані.

         При прийняті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом правомірно прийнято до уваги положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 № 2482-ХІІ (далі -Закон № 2482-ХІІ).

         Згідно ст. 1 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду  - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

         Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2482-ХІІ власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками і допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

        Офіційне тлумачення положень статей 1, 10  Закону № 2482-ХІІ надано за рішенням Конституційного суду України від 02.03.2004 по справі № 1-2/2004. Відповідно до вказаного рішення Конституційного суду України допоміжні приміщення, у тому числі горища, передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир.

         Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

         Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

         Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

         Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовується скаржником, горище за договором оренди надано відповідачеві в оренду за відсутністю згоди співвласників квартир будинку.

         Отже, висновок суду щодо недійсності договору оренди та відсутності у зв'язку з тим підстав  для стягнення з відповідача орендної плати ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає обставинам справи.

         Посилання скаржника на вимоги ч. 2 ст. 369 та ст. 382 Цивільного кодексу України не можуть бути прийняті до уваги з врахуванням положень інших частин ст. 369 цього кодексу щодо здійснення права спільної сумісної власності. Положенням ст. 382 Цивільного кодексу України рішення суду першої інстанції не протирічить.

         Висновки суду першої інстанції щодо правових наслідків недійсності правочину відповідають положенням ст. 216 Цивільного кодексу України. Сума вартості одержаних сторонами благ, що зазначена у рішенні суду, сторонами не спростовується.

         Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається.

           Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

 

    Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

 

П О С Т А Н О В И В:

 

            1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Луганської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2007 по справі № 14/18 залишити без задоволення.

 

 

           2. Рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2007 по справі № 14/18 залишити без змін.

 

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

 

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

 

Суддя                                                                      Т.Ф. Парамонова

 

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва