2-2588/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року                                                                                                    місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді    Шиян  В.  В.

при секретарі    Сагіровій Ю.В.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -  

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2011 року позивачка ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання за нею права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,1000 га. В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що земельна ділянка АДРЕСА_2 в місті Маріуполі належала ОСОБА_2 на підставі державного акту про право приватної власності на землю, зареєстрованого за реєстровим № 222 від 24 липня 1997 року. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2  в місті Маріуполі після її смерті прийняла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою від 25 лютого 1999 року, та на підставі якого була зроблена відповідна відмітка у державному акті про перехід права власності на земельну ділянку. Проте, зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом та зміни в державний акт не були зареєстровані за ОСОБА_3 в державному реєстрі земель. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3. Єдиним спадкоємцем після її смерті за заповітом є вона, ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_3 нею було прийнято спадкове майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 березня 2011 року, видане Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою. Проте, на даний момент, в порядку спадкування вона не має можливості оформити своє право на земельну ділянку АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, у зв’язку з тим, що ОСОБА_3, хоча і прийняла у власність зазначену земельну ділянку, проте не зареєструвала зміни  у Державному реєстрі земель. На підставі викладеного, нотаріус не можу видати їй свідоцтво про право на спадщину у вигляді даної земельної ділянки, оскільки нею не надано документів на підтвердження реєстрації цієї земельної ділянки за спадкодавцем, у зв’язку  з чим вона вимушена звертатись до суду.  Оскільки вона прийняла частину спадщини, то вважає себе такою, що прийняла спадщину повністю, а право власності на земельну ділянку не може бути зареєстровано за нею лише по формальним обставинам.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, та дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила суд задовольнити позов та визнати за нею право власності на земельну ділянку  площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 (з урахуванням зміни нумерації будинку) в місті Маріуполі  в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Представник відповідача – Маріупольської міської ради, ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, проти задоволення заявлених позовних вимог не заперечувала, вирішення справи покладала на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позов з наступних підстав.

Згідно державного акту про право приватної власності на землю № 222 від 24 липня 1997 року, виданого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 18 червня 1997 року за № 177/1, земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя була передана на праві власності ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 лютого 1999 року, виданого Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого за реєстровим № 2-282, спадкоємцем майна ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є  ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з: земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на території Орджонікідзевського району міста Маріуполя по АДРЕСА_2.

Про видачу ОСОБА_3 зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, державним нотаріусом Демко М.Л. була зроблена відповідна відмітка у державному акті про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 в місті Маріуполі..

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Орджонікідзевським Відділом РАЦС Маріупольського МУЮ, актовий запис № 1018.      

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 березня 2011 року, виданого державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори Демко М.Л., зареєстрованого за реєстровим № 2-667, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є ОСОБА_1. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку № 32 з усіма господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 місті Маріуполі на приватизованій земельній ділянці.

Відповідно до довідки, виданої в.о. начальника Відділу комунального господарства Орджонікідзевської рай адміністрації Кухаречко З.В., згідно рішення Орджонікідзевського районного виконавчого комітету від 31 липня 1991 року № 353 „Про впорядкування назв вулиць та нумерації домоволодінь в селищі „Найдьоновка”, домоволодінню АДРЕСА_2 був присвоєний № 32.

Як вбачається з довідки про правовий статус земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Маріуполь АДРЕСА_2, виданої Маріупольським міським  відділом Донецької регіональної філії ДП „Центру державного земельного кадастру” за запитом державного нотаріуса Демко М.Л., ОСОБА_3 державний акт за цією адресою не отримувала. Станом на 20 грудня 2010 року інформація в Державному реєстрі земель про наявність зареєстрованого права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_3 відсутня.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 (спадкодавцем) в Державному реєстрі земель, не дивлячись на відмітку в самому державному акті, державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дану земельну ділянку.     

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223   ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно до положень ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з довідки, виданої Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою від 18 жовтня 2011 року, в провадженні нотаріальної контори наявна спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3. Спадщину прийняла та оформила ОСОБА_1.   

За таких певних обставин, досліджених у судовому засіданні, приймаючи до уваги, що фактично спірна земельна ділянка була прийнята ОСОБА_1 в порядку спадкування, але право власності на неї не було належними чином зареєстровано в Управлінні земельних ресурсів Маріупольської міської ради за спадкодавцем, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, в порядку спадкування, підлягають задоволенню.

На підставі ст. 81 Земельного Кодексу України, ст.ст. 1220, 1223, 1268, 1269 ЦК України,  керуючись ст.ст.10, 60,  213-215, 224-226 ЦПК України, суд-

                                                                               В И Р І Ш И В  :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування -  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 в місті Маріуполі в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

        Суддя ________________________________