ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"18" березня 2008 р. |
Справа № 19/578 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс" м. Хмельницький
до Приватного підприємця ОСОБА_1 смт. Війтівці Волочиського району
про стягнення 103226,18 грн.
Суддя Розізнана І.В.
Представники:
позивача: Смішна І.В. -за довіреністю від 01.06.07р.
відповідача: ОСОБА_2-за довіреністю від 14.01.08р.
Суть спору:
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає частково, а саме не заперечує проти стягнення 69422,6 грн. основного боргу. Не заперечує проти нарахування 3% річних та інфляційних, однак не погоджується з періодом їх нарахування, оскільки вважає, що період нарахування повинен починатися з 21.12.07р., тобто з дати виставлення вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати товару. Вважає неправомірними вимоги щодо стягнення пені, оскільки відповідно до п. 5.2. договору така відповідальність настає у випадку прострочення виготовлення товару, а не поставки.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між сторонами укладений договір постачання матеріалів № БА-139 від 28.02.07р., згідно умов якого відповідач зобов'язується передати у зумовлені строки товар у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.4. договору вироби постачаються окремими партіями (технологічними комплектами), графік постачання яких узгоджується сторонами. Загальна кількість та вартість товару в партії визначається в накладній на постачання товару, який виписує відповідач на підставі замовлень та діючої на час виписки ціни.
Відповідно до п. 5.2. договору відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,2% від об'єму не виготовлених виробів за кожен день прострочення.
Судом з'ясовано, що сторони договору не узгодили графік постачання виробів та не визначили порядок та строки проведення розрахунків.
Як стверджує позивач, що не заперечується в судовому засіданні представником відповідача, на усне замовлення позивача відповідач поставляв позивачу товар.
Позивач в рахунок попередньої оплати товару сплатив відповідачу 116381 грн. згідно платіжного доручення № 633 від 1 березня 2007 року.
Відповідач, згідно наявних в матеріалах справи накладних № 103 від 31.07.07р., № 103 від 30.04.07р., № 75 від 30.03.07р., поставив позивачу товар на загальну суму 46958,4 грн., тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 69422,60 грн. заборгованості.
20 листопада 2007 року позивач направив відповідачу замовлення на постачання товару на суму 69422,6 грн. у строк до 20.12.07р. та вимогу про повернення грошових коштів у сумі 69422,6 грн. у разі неспроможності постачання замовленого товару.
Позивач, відповідно до п. 5.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 25547,30 грн. пені нарахованої за період з серпня 2007 року по січень 2008 року включно.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, відповідно до ст. 625 ЦК України, за період з серпня 2007 року по січень 2008 року 1041,33 грн. 3% річних та 7214,95 грн. інфляційних нарахувань за період з серпня по грудень 2007 року.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення 69422,6 грн. основного боргу обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,2% від об'єму не виготовлених виробів за кожен день прострочення, однак позивачем не надано доказів взяття відповідачем зобов'язання по договору № БА-139 від 28.02.07р. на виготовлення товару.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню у сумі 25547,30 грн. за період з серпня 2007 року по січень 2008 року включно, тому в позові в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що умовами договору не визначено строку передачі товару позивачу, правомірними є заперечення відповідача щодо періоду нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань.
Оскільки на вимогу позивача від 20.11.07р. про виконання зобов'язання або повернення грошових коштів у сумі 69422,6 грн. у строк до 20.12.07р. відповідач не поставив позивачу товар та не повернув грошових коштів, суд вважає, що з 21.12.07р. відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення 2013,25 грн. інфляційних нарахувань, 239,65 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 21.12.07р. по 31.01.08р.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс" м. Хмельницький до Приватного підприємця ОСОБА_1 смт. Війтівці Волочиського району про стягнення 103226,18 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс" м. Хмельницький, вул. Чорновола, 23 (код 32118309) 69422,6 грн. (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять дві грн. 60 коп.) пені, 2013,25 грн. (дві тисячі тринадцять грн. 25 коп.) інфляційних нарахувань, 239,65 грн. (двісті тридцять дев'ять грн. 65 коп.) 3 % річних, 716,76 грн. (сімсот шістнадцять грн. 76 коп.) державного мита, 81,93 грн. (вісімдесят одна грн. 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Суддя І.В. Розізнана