Справа № 2-5012/11

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Литвинової І.  В. ,

при секретарі –                    Нестерова О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа Управління Пенсійного фонду України  у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26294 грн.15 коп., завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером, визнана постраждалою 4 категорії та зареєстрована та постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Білій Церкві. На підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. з 01 січня 2008р. та по теперішній час розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю та щомісячне підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу повинен був здійснюватись відповідно до редакції ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяла станом на 31.12.2007р., тобто призначена позивачу додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, повинна сплачуватись в розмірі 15 відсотків від мінімальної пенсії за віком, а щомісячне підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю  повинно сплачуватись в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак, починаючи з 01 січня 2008р. та по теперішній час, пенсія позивачу сплачується в розмірі значно нижчому, чим встановлено законом, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди в розмірі суми недоотриманої пенсії за цей період часу.

Позивач та її представник в судове засідання не з»явились, про час розгляду справи повідомлені, подали заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

 Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є пенсіонером, визнана постраждалою 4 категорії та зареєстрована та постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Білій Церкві та має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю та щомісячне підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обов»язок по здійсненню даних виплат покладено на третю особу у справі - Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.

П.п.12,15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  було змінено ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», чим було звужено зміст та обсяг прав та свобод позивача на отримання пенсійного забезпечення та за цим законом УПФУ нарахувало та почало сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 5% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та підвищення пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 5,20 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано таким, що не відповідають Конституції України положення п.п.12,15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відшкодування Державою Україною матеріальної шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України, матеріальна чи моральна шкоди, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Відповідальність держави за зобов»язаннями визначена ст.ст.1173-1175 ЦК України, якими встановлено правило про відшкодування шкоди, завданої  фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований. Проте, закон, в якому визначений порядок відшкодування державою шкоди, завданої актами і діями, що в подальшому визнані неконституційними, відсутній.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення матеріальної шкоди, оскільки позивачем не доведено, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, факт заподіяння шкоди законами, положення яких в подальшому були визнані неконституційними. Крім того, виходячи з визначення шкоди, яке міститься у ст.22 ЦК України та вини відповідача у її заподіянні, відповідно до ст.ст.170,176 ЦК України, якими передбачено, що держава здійснює цивільні права та обов»язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом, а тому в деліктних правовідносинах зобов»язання держави не може бути покладене на Державне Казначейство України на яке покладено функцію по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України і яке є лише виконавцем, який здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, а тому вимоги про стягнення шкоди з Державного Казначейства України є безпідставними та такими, що не піддягають задоволенню.                                         

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 22,174,1175 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа Управління Пенсійного фонду України  у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Суддя                                                                                           І. В. Литвинова