Справа № 22-ц-1777/2011
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Бойчук І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Горблянського Я.Д., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.,
сторін: представника апелянтів – ОСОБА_2, представників ОСОБА_3; ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2011 року відмовлено у позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, виділивши позивачам як частку із спільної сумісної власності земельну ділянку в розмірі 0,0191 га, та залишення відповідачам решти земельної ділянки розміром 0,0809 га.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посилається на те, що рішення суду є незаконним.
Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 19.10.1995 р. №336 господарську будівлю (літню кухню) переведено в категорію житла і присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1. Поштова адреса відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, будинок яких розміщений на тій же прибудинковій земельній ділянці, залишилась як АДРЕСА_1. У зв’язку з неможливістю розподілу земельної прибудинкової ділянки поштову адресу зараховано спільну як АДРЕСА_1.
11 серпня 2005 року подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно договору дарування стало власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (колишня літня кухня).
27 квітня 2009 року був виданий Державний Акт на право власності на прибудинкову земельну ділянку по АДРЕСА_1, співвласниками якої стали як відповідачі, так і позивачі.
Згідно до ст. 396 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.
Однак, користуватись присадибною ділянкою для обслуговування житлового будинку позивачі ОСОБА_5, і ОСОБА_6 не можуть, оскільки відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 більшу частину прибудинкової території, а саме, зліва їхнього будинку від вул.. Селянської навпроти будинку позивачів, обгородили металічною огорожею і використовують для вирощування овочів і ягід.
Положенням Держкомбуду №59 від 19.03.2001 р. визначено, що земельні ділянки прибудинкових територій мають забезпечувати ефективне утримання і експлуатацію житлових будинків і включають в себе території під будівлями, проїзди та тротуари, озеленені території, ігрові майданчики для дітей і відпочинку дорослих, стоянки автомашин.
Просить рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду представник апелянтів підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній. Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частини домоволодіння від 11.08.2005 року ОСОБА_9, як даруватель, подарувала, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як обдаровані, прийняли у дар безоплатно належні ОСОБА_9 22/100 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Сусідами позивачів є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7
З архівного витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.10.1995 року №336 визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за співвласниками згідно до розрахованих в бюро технічної інвентаризації ідеальних часток в загальній власності, а саме: ОСОБА_10 25 відсотків, ОСОБА_11 22 відсотки, ОСОБА_12 36 відсотків, ОСОБА_3 17 відсотків будинковолодіння. У зв’язку з неможливістю розподілу земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 зроблено висновок рахувати його спільним та присвоїти поштову адресу АДРЕСА_1.
Згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 07.10.2005 року встановлено, що власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є: ОСОБА_6 – 11/100 згідно договору дарування Д1-248 від 11.08.2005 року; ОСОБА_5 – 11/100 згідно договору дарування Д1-248 від 11.08.2005 року; ОСОБА_3 – 17/100 згідно свідоцтва про право власності від 19.02.1996 року; ОСОБА_10 – 25/100 згідно свідоцтва про право власності від 19.02.1996 року; ОСОБА_13 – 36/100 згідно свідоцтва про право власності від 19.02.1996 року.
Відповідно до договору дарування від 19.09.2006 року ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар 25/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №840220 від 27.04.2009 року встановлено, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення якої – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Співвласниками зазначеної земельної ділянки є: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст.89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ, або на виділення з неї окремої частки.
Поділ земельної ділянки яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Зі змісту вищезазначеної статті вбачається, що виділення частки співвласника, може бути здійснено за умови визначення розміру земельних часток, з застосуванням спеціальних знань та обрахунків, тоді як позивачами обґрунтування своєї позиції не представлено належно здійсненого інженерного земельно-технічного висновку, чому суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
В засіданні апеляційного суду відхилено клопотання представника апелянтів про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки про таку він не просив у першій інстанції. Крім того, в засіданні апеляційного суду представник апелянтів просив визначити варіанти облаштування заїзду до своєї частини житлових приміщень. Проте, такі позовні вимоги ним не заявлялися в суді першої інстанції і апеляційний суд не може вийти за межі пред’явленого позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.
Підстав для скасування даного рішення і ухвалення нового рішення, з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: І.В.Бойчук Я.Д.Горблянський
О.Є. Меленко