Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1892251685

Справа № 357/2049/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1834/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2


КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД




У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.

Крім того, під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просить скасувати залишений до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу захисник звертає увагу на тривалий строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , який з 19.02.2019 тримається під вартою, тобто більше шести років, що є непропорційним, суперечить принципу гуманності, є неспівмірним меті запобіжного заходу, а також є фактичним відбуванням покарання.

Також захисник зазначає, що тримання ОСОБА_7 під вартою протягом тривалого строку прирівнюється до покарання без доведення вини, що суперечить не тільки національному законодавству, а й міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини.

Крім того, захисник стверджує про наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України зменшилися, зокрема ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав клопотання та просив його задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також підтримав клопотання та просив його задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення клопотання захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи заявленого клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не припинили свого існування.

Зазначений висновок обґрунтовується, зокрема, даними про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності і статевої свободи та недоторканості особи, приймаючи до уваги підвищену ступінь суспільної небезпечності злочинів, які ставляться обвинуваченому у вину, а також те, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення аналогічного злочину проти статевої свободи і недоторканості, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків та існування обґрунтованих ризиків, що останній може переховуватись від суду, та може перешкоджати іншим чином судовому провадженню.

Окрім того, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави, які можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи захисника про тривалість перебування обвинуваченого під вартою не може бути безумовною правовою підставою для зміни запобіжного заходу.

Так, у пунктах 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України», заява № 5425/11, рішення від 4 червня 2015 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) чітко розмежував підстави обмеження гарантій, встановлених статтею 5 Конвенції.

Суд зазначив, що попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

Також Суд вказав, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим Суд дійшов висновку, що словосполучення «після засудження» не може тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено і які на такий судовий розгляд з`явилися, ще будучи вільними, незалежно від доступних їм засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), від 27 червня 1968 року, С. 23, п. 9, Series А № 7).

Починаючи з дати постановлення вироку (навіть якщо лише судом першої інстанції), підсудний перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції (п. 31).

Згідно з практикою ЄСПЛ у такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання (справа «Руслан Яковенко проти України», п. 32).

Окрім того, відповідно до ст. 377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з тримання під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження і доводами клопотання захисника, на даному етапі апеляційного розгляду будь-яких виняткових обставин, які б виникли після постановлення вироку і не були досліджені судом першої інстанції, не встановила.

Аналіз наведених вимог чинного законодавства та встановлених на даний час обставин свідчить про те, що тримання під вартою обвинуваченого за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак, яким обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, є таким, що у повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним. Будь-яких даних про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватись під вартою, матеріали справи не містять та захисником не надано.

Таким чином, тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою за вироком суду, яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, на даний час є обґрунтованим.

Відтак, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про необхідність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді особистого зобов`язання, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та є необґрунтованими.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до переконання про необхідність відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Судді ____________________ ___________________ _____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація