ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р.                                                                 Справа №910/9167/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя                                                            О.В. Зварич

судді                                                                                І.Ю. Панова

О.С. Скрипчук,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України б/н від 25.12.2024 року (вх. № 01-05/3747/24 від 25.12.2024 року); Товариства з обмеженою відповідальністю «Профф» б/н від 26.12.2024 року (вх. № 01-05/3757/24 від 27.12.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2024 року (суддя Р.В.  Крупник; повне рішення складено 16.12.2024 року)

у справі № 910/9167/24

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профф» (надалі ТзОВ «Профф»)

про стягнення пені та штрафу,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Смиковський Є.А. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: Поваляєв П.О. – адвокат (ордер серії ВС №1334925 від 26.12.2024 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.07.2024 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ТзОВ «Профф» про стягнення пені та штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки порушив свої зобов`язання щодо своєчасної передачі товару.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2024 року у справі №910/9167/24 передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області матеріали позовної заяви №910/9167/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.12.2024 року у справі №910/9167/24 частково задоволено позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Стягнуто з ТзОВ «Профф» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 1032688,80 грн штрафу і пені та 30980,66 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що зважаючи на факт прострочення відповідачем поставки товару та обумовлені сторонами наслідки такого прострочення, позивач нарахував відповідачу 1292241,60 грн пені та 773136,00 грн штрафу, а всього 2065377,60 грн.

Здійснивши перерахунок нарахованих штрафних санкцій, суд зазначив, що такі зроблені правильно. Крім цього, правильність здійснених позивачем нарахувань визнано відповідачем. Разом з тим, останній просить зменшити заявлену суму на 80% до 413075,52 грн.

Проаналізувавши доводи відповідача, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, а також з метою недопущення набуття неустойкою ознак каральної санкції, і нівелювання її як санкції, котра носить компенсаторний характер, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення загального розміру неустойки, заявленої позивачем, на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача неустойку у загальному розмірі 1032688,80 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог. Вважає, що в цій частині оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу. Вважає, що договір між позивачем та відповідачем укладено 09.06.2022, тобто під час дії воєнного стану, а тому аргумент відповідача про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, в тому числі і затримки контрагентів в постачанні товарів, які пов`язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України, є безпідставним та не заслуговує на увагу суду, оскільки настання зазначених обставин є підприємницьким ризиком відповідача. Вказує на те, що встановлені в договорі розміри штрафу та пені не є завищеними та відповідають чинному законодавству та позивачем понесено збитки. Також зазначає, що відповідачем не надано жодного листа, яким він повідомляє позивача про виникнення обставин непереборної сили. Просить рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2024 року у справі №910/9167/24 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та у цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

ТзОВ «Профф» подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього 1032688,80 грн штрафу і пені. Вважає, що в цій частині оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідач повідомив уповноваженого представника позивача про те, що контрагенти не можуть забезпечити своєчасну поставку товару, а отже і відповідач не зможе вчасно виконати умови договору поставки. Вказує на те, що затримка з поставки товару сталась не з вини ТзОВ «Профф», а з вини контрагентів відповідача, у тому числі через вплив обставин нездоланної сили, що не залежали від волі сторін та не є наслідком недобросовісної поведінки або халатності відповідача. Стверджує, що відповідач діяв добросовісно та зробив усе можливе для найшвидшого виконання своїх зобов`язань. Затримки були спричинені зовнішніми факторами, такими як порушення виробничих процесів та глобальний попит на продукцію. Відповідач вважає, що зменшення штрафу та пені на 50% не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки санкції в рази перевищують прибуток відповідача від виконання договору. В той же час зменшення штрафу та пені на 80% є більш обґрунтованим, оскільки в іншому випадку це може бути сприйнято як надмірне покарання, що не відповідає реальним збиткам чи шкоді, завданій порушенням. Вказує на те, що позивач не зазнав матеріальної шкоди через затримку товару. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2024 року у справі №910/9167/24 в частині стягнення 1032688,80 грн штрафу і пені та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з ТзОВ «Профф» на користь позивача 413075,52 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами ТзОВ «Профф», наведеними в її апеляційній скарзі. Вважає рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу. Стверджує, що договір між позивачем та відповідачем укладено 09.06.2022, тобто під час дії воєнного стану, а тому аргумент відповідача про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, в тому числі і затримки контрагентів у постачанні товарів, які пов`язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України, є безпідставним та не заслуговує на увагу суду, оскільки настання зазначених обставин є підприємницьким ризиком відповідача. Вказує на те, що встановлені в договорі розміри штрафу та пені не є завищеними та відповідають чинному законодавству. Просить рішення господарського Львівської області від 09.12.2024 року у справі №910/9167/24 в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Профф» – без задоволення.

В судовому засіданні представник озивача підтримав доводи, зазначені в своїй апеляційній скарзі та заперечив доводи відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи, зазначені в своїй апеляційній скарзі та заперечив доводи позивача.

Обставини справи

Як вбачається з наявних у справі копій документів, 09.06.2022 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено Договір №32РХБ.

Згідно із пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку №1 до цього Договору, а саме: Індивідуальний комплект РХБ захисту ІКЗ-І, ДК 021:2015: 35810000-5 Індивідуальне обмундирування (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна договору становить 11044800,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20%: 1840800,00 грн.

Згідно із пунктом 4.1. Договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника на відповідній видатковій накладній.

Відповідно до пункту 5.1 Договору дата та місце поставки товару зазначається в заявці замовника засобами телефонного зв`язку. Строк поставки товару до 23 серпня 2022 року.

Згідно з пунктом 6.1.1. Договору Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

У відповідності до пункту 6.3.1. Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим Договором.

За положеннями пункту 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором.

Як передбачено пунктом 7.3 Договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

У специфікації до Договору сторони погодили поставку Індивідуальних комплектів РХБ захисту ІКЗ-І у кількості 1300 шт. загальною вартістю 11044800,00 грн. 

Згідно із поясненнями відповідача, з приводу котрих заперечень позивача не надходило, до складу комплектів, які поставлялися позивачу, входили: рукавиці захисні РХБ-2Б - рукавиці Butoject 898 (виробник: KCL GmbH; EU; Німеччина); захисний хімічний костюм ProChem I CLF та Комбінезон ProChem I CLF, виробник: PROTEK-SYSTEM Sp. z.o.o. (EU; Польща);  захисні боти NORM Overboots (виробник: NORM Sanayi Urunleri Imalat ve Dіs Ticaret Ltd. Sti.; Туреччина); хімічно стійкий скотч СХ-5 М українського виробництва;  сумка СКХ-3 українського виробництва.

Позивач поставив обумовлений сторонами товар на загальну суму 11044800,00 грн. з простроченням, а саме 19.12.2022, що підтверджується видатковою накладною №279 від 19.12.2022, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками.

Зважаючи на допущене відповідачем прострочення в поставці товару, позивач на підставі пункту 7.3 Договору здійснив нарахування на вартість несвоєчасно поставленого товару 1292241,60 грн. пені та 773136,00 грн. штрафу.

Військова частина направляла відповідачу претензію №78/11-3100 від 19.07.2024 про сплату штрафу і пені, однак така залишилась без належного реагування.

Прострочення відповідачем поставки товару стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2  статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 09.06.2022 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено Договір №32РХБ.

Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1  статті 509 Цивільного кодексу України  зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1  статті 526 Цивільного кодексу України  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до  статті 6  цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1  статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1  статті 628 Цивільного кодексу України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом  статті 629 Цивільного кодексу України  договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, викладені у договорі зобов`язання є обов`язковими до виконання сторонами вказаного договору.

За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу змісту пункту 5.1 Договору випливає, що дату і місце поставки товару замовник зазначає в заявці засобами телефонного зв`язку. Строк поставки - до 23 серпня 2022 року.

У цій справі судом встановлено, що відповідач зобов`язався поставити позивачу товар на загальну суму 11`044`800,00 грн. у термін до 23.08.2022 (пункт 5.1 Договору), однак допустив прострочення та передав такий товар лише 19.12.2022, що підтверджується  видатковою накладною №279 від 19.12.2022, та не заперечується відповідачем.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено пунктом 7.3 Договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Суд встановив, що зважаючи на факт прострочення відповідачем поставки товару та обумовлені сторонами наслідки такого прострочення, позивач нарахував відповідачу 1292241,60 грн пені та 773136,00 грн штрафу, а всього 2065377,60 грн.

Здійснивши перерахунок нарахованих штрафних санкцій і враховуючи вищеописані норми та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі зроблені правильно.

Крім цього, місцевий господарський суд встановив, що правильність здійснених позивачем нарахувань визнано відповідачем.

Щодо зменшення неустойки колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями частини 3  статті 551 Цивільного кодексу України  розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно  статті 233 Господарського кодексу України  у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 4  статті 236 Господарського процесуального кодексу України  при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі №  920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.  При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені  статтями 551 ЦК України  та 233  ГК України  щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі №915/2095/19.

У справі, що розглядається, місцевий господарський суд врахував, що відповідачем повністю виконано зобов`язання за Договором та  поставлено позивачу товар, щодо кількості і якості якого позивач не висловлював жодних заперечень; прострочення із поставки є відносно незначним (меншим ніж чотири місяці); відповідач визнає факт прострочення поставки та готовий нести за це договірну відповідальність; в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що прострочення поставки спричинило позивачу збитки.

Також судом взято до уваги ту обставину, що в індивідуальні комплекти РХБ захисту, що поставлялися відповідачем, входило більшість товару іноземного виробництва. Для належного виконання умов Договору, відповідач мав укладені договори з іноземними компаніями, в котрих закуповував комплектуючі складові.

Суд першої інстанції врахував докази того, що контрагенти відповідача затримали йому поставку комплектуючих. Зокрема, в листі від 17.08.2022  чеська компанія AVEC CHEM s.r.o. повідомила відповідача про затримку замовлених ним костюмів, спричинену неякісною поставкою їй матеріалу для їх виготовлення та необхідністю заміни цього матеріалу. В в електронній переписці між представником відповідача та представником турецької компанії NORM Sanayi Urunleri Imalat ve Dіs Ticaret Ltd. Sti повідомлено про затримку в поставці товару у зв`язку з виникненням проблем на виробництві.

Враховуючи вищеописані положення законодавства, встановлені обставини справи та правову позицію Верховного Суду, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення загального розміру неустойки на 50% та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у загальному розмірі 1032688,80 грн.

Доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Львівської області від 09.12.2024 року у справі №910/9167/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги –  без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України б/н від 25.12.2024 року (вх. № 01-05/3747/24 від 25.12.2024 року) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Профф» б/н від 26.12.2024 року (вх. № 01-05/3757/24 від 27.12.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2024 року у справі №910/9167/24 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя                                                                       О.В. Зварич

Суддя                                                                                          І.Ю. Панова

        Суддя                                                                                          О.С. Скрипчук