Справа № 932/2223/25

Провадження № 1-кп/932/284/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

підготовчого судового засідання

11 березня 2025 року                 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого

судді:                                 ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря                         ОСОБА_2 ,

прокурора                         ОСОБА_3 ,

потерпілих                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника                         ОСОБА_6 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_7 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000047 від 11 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186, ч.4 ст.187КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000047 від 11 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 186КК України.

Справа підсудна Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314КПК України - відсутні, тож слід призначити кримінальне провадження до судового розгляду, слухання якого проводити суддею одноособово у зв`язку з відсутністю клопотання обвинуваченого про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально у складі трьох суддів.

Питання про склад осіб, які братимуть участь у справі – з`ясовано.

Клопотання про виклик свідків, з учасниками судового провадження - оговорені.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.314-1КПК України, необхідність доручення представнику уповноваженого органу з питань пробації, скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - відсутня.

В судовому засіданні:

Прокурор, надавши суду відповідне письмове клопотання, просила застосувати раніше обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, не застосовуючи інший, менш суворий, запобіжний захід згідно п.1-4 ч.1 ст.176КПК України, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов`язаний із утриманням в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний судовий розгляд кримінального провадження.

Потерпілі – підтримали клопотання прокурора.

Захисник та обвинувачений – заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із утриманням в умовах ізоляції.

       Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене прокурором клопотання та його вимоги, враховуючи думку потерпілих, заперечення сторони захисту, приходить до такого.

       Відповідно до ч.3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 перебуває на стадії призначення до судового розгляду, та завершити його розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали - не можливо, у зв`язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

       ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

       При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.

Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.186, ч.4 ст.187КК України, найтяжче з яких, відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину з санкцією від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.

Крім того судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_7 може спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки суворість покарання за особливо тяжке кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк до 15 років, може бути визнане ним більш небезпечним ніж втеча, що зробить неможливим його прибування до суду за кожною вимогою; незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 ознайомлювався із матеріалами кримінального провадження, йому відомі особисті дані та місце проживання потерпілих осіб, а ткож свідків, у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу як на свідків, так і на потерпілих з метою перешкоджання їх з`явлення, шляхом залякування, умовляння; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені та в теперішній час обвинувачується в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, що вказує на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та підвищену суспільну небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;  незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_7 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

З урахуванням положень п.1 ч.4 ст.183КПК України, зокрема те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинення злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, відсутні підстави для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

З огляду на вищевикладене, клопотання прокурора, щодо запобіжного заходу, підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких інших клопотань - не надходило.

Керуючись ст.ст.315-317КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

На підставі обвинувального акта у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025042150000047 від 11 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186, ч.4 ст.187КК України - призначити судовий розгляд на:

14 березня 2025 року о 14 годині 00 хвилин.

На судовий розгляд кримінального провадження в судове засідання викликати учасників судового провадження.

Судові засідання під час судового розгляду здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засідання.

Клопотання прокурора щодо запобіжного заходу – задовольнити.

       Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до:

09 травня 2025 року - включно.

Обвинуваченого ОСОБА_7 - тримати під вартою ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Копію ухвали направити учасникам судового провадження, а також начальнику «ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_7 із отриманням від останнього особистої розписки з датою вручення йому копії ухвали суду.

Контроль за виконанням ухвали в частині обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 - покласти на прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді.

Ухвала, в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

В іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                         ОСОБА_1