Придніпровський районний суд м.Черкаси

                                                                                                                                                                         Справа № 711/3417/24

Провадження №2/711/89/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року                                                                                 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді                        Позарецької С.М.,

при секретарі –                                Буйновській А.П.,

за участю представника

відповідача                                Кірюшина А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс», через свого представника за довіреністю – Гайову Анастасію Сергіївну, звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» URL: https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 4786263. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021 з ТОВ «МІЛОАН», та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 10000 грн.

Водночас, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України у частині виконання договірних відносин – ст.526 та ст.527 ЦК України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 13.09.2021 згідно з умовами договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 4786263 від 22.05.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача. Згідно з договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 43 164 грн. 00 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту – 10000 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками – 32 464 грн. 00 коп.; заборгованість за комісійними винагородами – 700 грн. 00 коп.

Як зазначено, керуючись ст.ст.512-514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № 4786263 від 22.05.2021, Товариством, яке набуло права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 4786263 від 22.05.2021, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 4786263 від 22.05.2021. Не зважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором № 4786263 від 22.05.2021.

До того ж, позивач вказує, що ним було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором № 4786263 від 22.05.2021 на адресу відповідача, яка залишена без реагування.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4786263 від 22.05.2021 у розмірі 43164 грн. 00 коп., сплачену суму судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 14.05.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

22.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який подано 22.05.2024 представником відповідача – адвокатом Кірюшиним А.А., і який прийнятий судом. Як зазначено, жодним доказом, який надано позивачем разом із позовною заявою, не доведено: 1) укладення кредитного правочину від 22.05.2021 № 4786263 між відповідачем і ТОВ «Мілоан»; 2) надання (перерахування) ТОВ «Мілоан» відповідачу коштів у кредит за кредитним договором від 22.05.2021 № 4786263; 3) відступлення права вимоги до відповідача ТОВ «Мілоан» на користь позивача за договором відступлення прав вимоги від 13.09.2021 №07Т; 4) наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. На його думку, усі твердження позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях позивача та не доведені документально. Крім того, вважає що копії кредитного договору, Анкети-заяви на кредит, платіжного доручення та витягу з додатку до договору факторингу є сумнівними щодо їх достовірності або є підробленими. На цій підставі, просить суд виключити вказані копії документів із числа доказів та розглядати справу на підставі інших доказів. Також вказує, що наданий позивачем доказ укладення кредитного договору від 22.05.2021 № 4786263, не містить ознак його підписання відповідачем, зокрема, в електронній формі. Позивач не надав жодного доказу того, що ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, а відповідач, зокрема (але не виключно), здійснив наступні дії: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ «Мілоан» (кредитодавця); 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. Більше того, як зазначено, у наданих позивачем копіях, відсутній сам одноразовий ідентифікатор, який, нібито, було надіслано відповідачу. Вважає, що позивачем не надано ніякого протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису. Отже, твердження позивача, що кредитний договір від 22.05.2021 № 4786263 був укладений та є чинним, не відповідає дійсності. Дані копії електронних та письмових доказів є сумнівними та мають бути виключені із числа доказів. Відповідач також звертає увагу на те, що у доказі платіжне доручення від 22.05.2021 № 46873203 у полі «КРЕДИТ рах. №» вказано «537541хххххх181». Однак, це не номер банківського рахунку, на який перераховуються кошти, а номер банківської платіжної картки. Більше того, даний номер не є повним, оскільки символом «*» замінено 8 цифр, тобто це цифри в діапазоні від 000 000 до 999 999. Позивач не вказує, на чиє ім`я була емітована вказана картка, яким банком та, який її строк дії. При цьому, в наданій позивачем копії договору про споживчий кредит від 22.05.2021 № 4786263 (електронна копія електронного доказу) відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно кредитодавцю перерахувати кредит. Зокрема, такий реквізит не вказано в п. 10 «Реквізити сторін» цього правочину. Отже, позивачем не доведено надання коштів в кредит за договором про споживчий кредит від 22.05.2021 № 4786263. До того ж, позивачем не надані суду достовірні докази відступлення права вимоги до відповідача та дійсності такої вимоги. Позивач при відступленні права вимоги мав можливість перевірити дійсність права вимоги, якість переданих доказів, їх необхідність та достатність. Якщо наявних у позивача доказів недостатньо для обґрунтування позовних вимог, відповідальність покладається на первісного кредитора (клієнта) – ТОВ «Мілоан». Враховуючи зазначені вище обставини, вважає, що позивачем не доведено наявність правовідносин, укладення кредитного правочину, надання коштів у кредит та відступлення права вимоги. Таким чином, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

24.05.2025 позивачем, через свого представника за довіреністю – Гайову А.С., подано відповідь на відзив, яка надійшла до суду 27.05.2024 і, яка прийнята судом. Вказує, що проаналізований Товариством алгоритм дій щодо порядку укладення правочину в електронній формі дає підстави вважати доведеним фактом, що договір про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021 був підписаний саме відповідачем. Крім того, зауважує, що ТОВ «МІЛОАН», на виконання умов договору про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок №  НОМЕР_1 у розмірі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 46873203 від 22.05.2021 (картковий рахунок: BIN: НОМЕР_2 ; Платіжна система: MASTERCARD; Видана БАНКОМ: JSC UNIVERSAL BANK; ТИП КАРТИ: DEBIT; КАТЕГОРІЯ КАРТИ: WORLD; КРАЇНА: UKRAINE). Отже, вказує, що платіжне доручення № 46873203 від 22.05.2021 містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, у зв`язку із чим твердження представника відповідача є голослівними та надуманими, не передбаченим нормами чинного законодавства, а отже, документ, наданий позивачем до позовної заяви, є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів позивачем та отримання цих коштів відповідачем. Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем не доведено відступлення ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до відповідача на користь позивача за договором відступлення права вимоги від 13.09.2021 № 07Т зазначає, що, враховуючи встановлені факти відступлення права вимоги у рішеннях судів загальної юрисдикції по інших аналогічних справах, позивач вважає за можливе вважати такі факти преюдиційними, тобто такими, що не підлягають доказуванню у даній справі, оскільки вони вже встановлені у рішеннях судів і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судових актів, які вступили у законну силу. Враховуючи зазначені вище обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги на підставі обґрунтування, що наведене у позовній заяві та у цій відповіді на відзив.

25.05.2024 відповідачем, через свого представника – адвоката Кірюшина А.А., подано заперечення на відповідь на відзив, які надійшли до суду 27.05.2024. Вважає доводи позивача, які викладені у відповіді на відзив, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам права.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, 02.01.2025 представником позивача за довіреністю – Виссалом В.В. надано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі на підставі наявних доказів та матеріалів.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1  – адвокат Кірюшин А.П. заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, на підставі обґрунтування, що наведене ним у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, додаткових поясненнях та з урахуванням доданих до них матеріалів. Крім того, зазначив, що необхідно стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 45000 грн. 00 коп., які не є гонораром. Просив також врахувати важливість цієї справи для відповідача, який стверджує, що не отримував коштів у кредит ні від ТОВ «Мілоан», ні від ТОВ «Діджи Фінанс», тому для доведення своєї правоти принципово сплатив значні кошти за надання професійної правничої допомоги адвоката.

У судове засідання представник третьої особи ТОВ «Мілоан» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено. Письмові пояснення по суті позову та відзиву не подані.

Враховуючи думку представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні досліджені докази, які надані позивачем і, якими він обгрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, - договір про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , анкета-заява на кредит від 22.05.2021, відомості про щоденні нарахування та погашення, складені ТОВ «Мілоан», розрахунок заборгованості за період з 13.09.2021 по 20.02.2024, Графік платежів за вказаним договором, Паспорт споживчого кредиту №4786263.

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмові формі (п. 6.5 договору).

Як передбачено п. 6.3 договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору у цілому та підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1. договору). 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн. у валюті: Українські гривні. 1.3. Кредит надається строком на 28 днів з 22.05.2021 (строк кредитування). 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.06.2021. 1.5. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3164.00 грн. в грошовому виразі та 3,465.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 13164.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 700.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 2464.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 1.7. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього договору.

Умовами договору також визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику, шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1. договору).

Позивач зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 46873203 від 22.05.2021, копія якого долучена до позовної заяви, ТОВ «Мілоан» перерахував ОСОБА_1 кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп. (платник: ТОВ «Мілоан»; код: 40484607; банк платника: ТОВ ФК Елаєнс; код банку: 38905834; дебет рах. №  НОМЕР_3 ; отримувач: ОСОБА_1 ; код: НОМЕР_4 ; банк отримувача: 537541; код банку: MASTERCARD; кредит рах. №  НОМЕР_5 ; призначення платежу: кошти згідно договору 4786263).

На виконання ухвали суду від 21.10.2024, ТОВ «Мілоан» надано до суду 04.11.2024 інше платіжне доручення № 46873203 від 22.05.2021, - за яким ТОВ «Мілоан» перерахував ОСОБА_1 кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп. (платник: ТОВ «Мілоан»; код: 40484607; банк платника: ПАТ «Альфа-Банк»; код банку: 23494714; дебет рах. №  НОМЕР_3 ; отримувач: ОСОБА_1 ; код: НОМЕР_4 ; банк отримувача: 537541; код банку: MASTERCARD; кредит рах. №  НОМЕР_6 ; призначення платежу: кошти згідно договору 4786263).

При цьому, у своїх поясненнях, на виконання ухвали суду від 21.10.2024, представником ТОВ «Мілоан» зазначено, що на банківську картку позичальника через платіжну систему Fondy – ТОВ «ФК Елаєнс», що має ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, були перераховані грошові кошти з використанням тих реквізитів платіжної картки, які зазначив відповідач та просив надати кредит на ці реквізити.

Між тим, ні положення анкети-заяви, ні кредитного договору не містять відомостей про те, що відповідачем (позичальником) було зазначено номер банківської (платіжної) картки, на яку слід було перерахувати кредитні кошти у розмірі 10000грн. 00коп. Крім того, за інформацією Монобанку від 16.10.2024, ОСОБА_1 з 03.03.2022 по 09.05.2023 були здійснені перевипуски карток (рахунків), але відсутні дані про наявність картки (рахунку) за номером НОМЕР_6 .

Також, на виконання ухвали суду від 21.10.2024, АТ «Універсал банк» надав інформацію від 11.11.2024 про те, що ОСОБА_1 банківська картка № НОМЕР_5 не випускалась і 22.05.2021 на його рахунки платіж у розмірі 10000грн. 00коп. не надходив.

За інформацією АТ «Сенс банк» від 13.12.2024, що надана на виконання ухвали суду від 25.11.2024, станом на 22.05.2021 рахунок НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ «Альфа Банк» (код 23494714) не належить ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607).

Відповідно до відомостей, що надані позивачем, про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, станом на 18.08.2021 за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 43164 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. 00 коп. – тіло кредиту; 32464 грн. 00 коп. – відсотки: 700 грн. 00 коп. - комісія.

До того ж, як вбачається з умов договору про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, що наданий позивачем, Товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст.516 Цивільного Кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором (п. 3.2.6 договору).

Крім того, позивач вказує, що 13.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу № 07Т, за умовами якого ТОВ «Діджи фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан».

Як вбачається з витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, відбулося відступлення ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги за договором про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021 щодо ОСОБА_1 , на загальну суму 43164 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом – 10000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками – 32464 грн. 00 коп., заборгованість за комісією – 700 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Після придбання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Позивач посилається на те, що на поштову адресу ОСОБА_1 ним направлялася досудова вимога про погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021 за вих. № 3510110831-АВ від 27.09.2023 про погашення кредитної заборгованості, яка залишена останнім без реагування.

Між тим, позивачем не надані докази про те, що ця вимога дійсно була направлена ОСОБА_1 поштовим відправленням, чи в інший спосіб, як і не відомі обставини щодо отримання чи неотримання ним цієї вимоги. При цьому, відповідач заперечує факт обізнаності (отримання) такої вимоги. Отже, як на думку суду, обставини, на які вказує позивач, про те, що відповідачем проігнорована досудова вимога щодо повернення боргу за кредитним договором, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, а саме договір про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, суд висновує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, у подальшому порушив обов`язок з їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови вказаного вище договору.

Так, пунктом 2.1. договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

На підтвердження факту переказу ТОВ «Мілоан» коштів ОСОБА_1 , на виконання умов договору про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, у розмірі 10000 грн. 00 коп., позивачем надано платіжне доручення № 46873203 від 22.05.2021 (платник: ТОВ «Мілоан»; код: 40484607; банк платника: ТОВ ФК Елаєнс; код банку: 38905834; дебет рах. №  НОМЕР_3 ; отримувач: ОСОБА_1 ; код: 3510110831; банк отримувача: 537541; код банку: MASTERCARD; кредит рах. №  НОМЕР_5 ; призначення платежу: кошти згідно договору 4786263).

Водночас, у наданій позивачем копії договору про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021 відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно кредитодавцю було б перерахувати кредит.

До того ж, копія вказаного вище платіжного доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки/кредитного рахунку, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 .

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У силу положень ч. 2 ст. 41, ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

У ході розгляду справи, як вже зазначалося, за клопотанням сторін, судом витребовувались у:

-AT «Універсал Банк» інформація про те, чи здійснювалося перерахування ТОВ «Мілоан» через ТОВ ФК «Елаєнс» на картковий рахунок ОСОБА_1 , РНОКПП  НОМЕР_4 у АТ «Універсал банк» (банк отримувача 537541) грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 46873203 від 22.05.2021; за наявності, - надати до суду належним чином оформлену копію платіжного доручення № 46873203 від 22.05.2021 із зазначенням номеру карткового рахунку, як такого, що відкритий (користується/користувався ним) на ім`я ОСОБА_1 ;

-ТОВ «Діджи Фінанс» належним чином оформлена копія платіжного доручення №46873203 від 22.05.2021 щодо платника ТОВ «Мілоан» та отримувача Краська Микити Анатолійовича щодо перерахування коштів у сумі 10000 грн. 00 коп., зокрема із зазначенням номеру кредитного рахунку 537541хххххх181…, оскільки з відповідного платіжного доручення, яке долучено до позовної заяви, не можливо ідентифікувати номер цього карткового рахунку з-за відсутності всієї кількості цифр (не вбачається, яка остання цифра надрукована);

-ТОВ «Мілоан» належним чином оформлену копію платіжного доручення № 46873203 від 22.05.2021 щодо платника ТОВ «Мілоан» та отримувача ОСОБА_1 щодо перерахування коштів у сумі 10000 грн. 00 коп., зокрема із зазначенням номеру кредитного рахунку 537541хххххх181…, оскільки з відповідного платіжного доручення, яке долучено до позовної заяви ТОВом «Діджи Фінанс», не можливо ідентифікувати номер цього карткового рахунку з-за відсутності всієї кількості цифр (не вбачається, яка остання цифра надрукована).

На виконання ухвали суду від 21.10.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» подало до суду заяву від 30.10.2024, в якій зазначено, що було надано до суду копію платіжного доручення № 46873203 від 22.05.2021 у тому вигляді, в якому його було отримано від ТОВ «Мілоан» у межах виконання умов укладеного договору факторингу 07Т від 13.09.2021. Поряд з цим, на виконання вимог ухвали повідомляють суду, що в платіжному доручені № 46873203 від 22.05.2021 значиться кредитний рахунок 537541XXXXXX1816, інформацію про що отримано від ТОВ «Мілоан».

04.11.2024 ТОВ «Мілоан» подало заяву на виконання ухвали суду від 21.10.2024. Зокрема, надано належним чином завірену копію платіжного доручення № 46873203 від 22.05.2021, у якій зазначено наступні реквізити: платник: ТОВ «Мілоан»; код: 40484607; банк платника: ПАТ «Альфа-банк»; код банку: 23494714; дебет рах. №  НОМЕР_3 ; отримувач: ОСОБА_1 ; код: НОМЕР_4 ; банк отримувача: 537541; код банку: MASTERCARD; кредит рах. №  НОМЕР_6 ; призначення платежу: кошти згідно договору 4786263; сума: 10000 грн. 00 коп.

29.11.2024 AT «Універсал Банк» надано до суду інформацію на виконання ухвали суду від 21.10.2024. Як зазначено, банківська картка  НОМЕР_5 не випускалась ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_4 ). 22.05.2021 на рахунки клієнта не надходив платіж у розмірі 10000 грн. 00коп. щодо надання інформації стосовно відправлення платежу ТОВ «Мілоан» через ТОВ ФК «Елаєнс» на картку 537541хххххх181*, дану інформацію може надати банк відправник, AT «Універсал Банк» не володіє цією інформацією. Зазначений платіж не надходив на рахунки банку.

Враховуючи зазначені вище обставини, вбачається, що у наданій позивачем, разом з позовною заявою, платіжній інструкції № 46873203 від 22.05.2021 зазначено банк платника ТОВ ФК Елаєнс; код банку: 38905834, а у наданій ТОВ «Мілоан», на запит суду, платіжній інструкції № 46873203 від 22.05.2021 зазначено банк платника ПАТ «Альфа-банк»; код банку: 23494714, що ставить під сумнів належність та достовірність означеного доказу. При цьому, незважаючи на ухвали суду, щодо необхідності уточнення обставин про перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів, позивачем ці суперечності, які маються у платіжних документах, усунуті не були.

Крім того, ухвалою суду від 25.11.2024 задоволено клопотання сторони відповідача про витребування доказів, а саме, - зобов`язано AT «Сенс Банк» надати до суду інформацію про те, чи належав ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607), станом на 22.05.2021, рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ «Альфа Банк» (код 23494714) (АТ «Сенс Банк»). Якщо так, то слід було повідомити, чи платник ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) через банк платника ПАТ «Альфа-Банк» (код 23494714) перерахував отримувачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) банк отримувача (537541) грошові кошти у розмірі 10000 грн., враховуючи платіжне доручення № 46873203 від 22.05.2021.

16.12.2024 до суду надійшла інформація від AT «Сенс Банк» за вих. № 13737-БТ-32.2/2024 від 04.12.2024, з якої вбачається, що станом на 22.05.2021, рахунок №  НОМЕР_3 , відкритий в AT «Сенс Банк» (код 23494714) не належить ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607).

Таким чином, враховуючи принцип змагальності, який зокрема, забезпечує повноту дослідження обставин справи і передбачає покладення тягаря доказування на сторони, суд не може виснувати про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих і досліджених доказів, про те, що первісним кредитором ТОВ «Мілоан» виконано умови договору про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, щодо здійснення переказу/виплати кредитних коштів на банківський/картковий рахунок саме позичальника відповідача по справі ОСОБА_1 .

Договір факторингу № 07Т від 13.09.2021 та витяг з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, які є похідними від договору про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, і, відповідно, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості.

Надані позивачем договір факторингу та витяг з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договором про споживчий кредит № 4786263 від 22.05.2021, оскільки належних та допустимих доказів стосовно перерахування кредитних коштів у розмірі 10000грн. 00коп. на картку, чи на рахунок відповідача, або за реквізитами,  - позивачем не надано.

Суд наголошує на тому, що за правовими висновками Верховного Суду, які висвітлені у постанові від 01.11.2023 у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20).

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків, комісії, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи вище викладене.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож, враховуючи те, що позивачу ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, то судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надано (в копіях): договір № б/н від 20.05.2024 про надання правової допомоги, укладений між АО «Артема Кірюшина» та ОСОБА_1 ; акт від 30.12.2024 виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 20.05.2024; квитанцію до прибуткового касового ордера № 187 від 30.12.2024 на суму 45000 грн. 00 коп.; ордер серії АА № 1523919 від 20.11.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю на ім`я Кірюшина Артема Андрійовича від 04.11.2019.

Пунктом 2.1. договору визначено, що виконавець бере на себе правове та процесуальне представництво замовника в частині представлення його інтересів в судах незалежно від їх предметної, територіальної та інстанційної юрисдикції у будь-яких спорах, в яких замовник є стороною або учасником справи, в органах та у осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів шляхом надання юридичних консультацій, підготовки відповідних процесуальних документів, зокрема, відзивів на позови, заяв та клопотань, передбачених нормами Цивільного процесуального кодексу України, їх підписання, подання до судів, участі у судових засіданнях, підготовку та направлення адвокатських запитів тощо.

Одночасно, згідно з п. 3.2.3 договору, замовник своєчасно, у встановлені цим договором строки, зобов`язаний оплачувати вартість наданих послуг та додаткових витрат, понесених Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» у зв`язку з відрядженням виконавця, з компенсацією витрат на державне мито, нотаріальні послуги, реєстраційні збори, судовий збір та інші платежі, що не включаються в предмет договору

Відповідно до акту виконаних робіт по договору, у якому викладений детальний перелік дій, пов`язаних із виконанням доручення, саме правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, яка складалась з усних консультацій, аналізу діючого законодавства та судової практики, підготовку процесуальних документів у справі, участь у судових засіданнях і визначено їх загальну вартість у розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 5.2. договору оплата за договором здійснюється замовником у готівковій формі, на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, окремих кошторисів або рахунків, у відповідності до виконаних видів юридичних послуг або запланованих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору.

30.12.2024 ОСОБА_1 на користь АО «Артема Кірюшина» сплачено гонорар у сумі 45 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30.12.2024 № 187.

Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як на думку суду, наданими доказами підтверджено те, що адвокатом Кірюшиним А.А. надано відповідачу послуги з професійної правничої допомоги на підставі договору № б/н від 20.05.2024 про надання правової допомоги на суму 45000 грн. 00 коп. і розмір таких витрат, на думку суду, є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору.

Водночас, надаючи оцінку вимогам відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд висновує, що враховуючи ціну позову, категорію справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, заперечення сторони позивача, суд вважає, що 45000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката не є завищеним, а цілком обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

При цьому, визначаючи розмір, який підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача, суд враховує баланс інтересів учасників справи. На думку суду, стягнення на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 45000 грн. 00 коп., не призведе для позивача надмірного індивідуального тягаря у вигляді сплати саме такого розміру грошових коштів. На думку суду, відсутні підстави для зменшення розміру таких витрат. Крім того, слід зазначити, що заперечення позивача, які викладені у письмових поясненнях представника позивача Виссала В.В. від 02.01.2025, про те, що розмір витрат – 45000грн. 00коп., не є доведеним та не є обгрунтованим, спростовуються дослідженими доказами з цього питання.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280–282 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Сікорського, Ігоря, 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 45000грн. 00коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 17.02.2025.

Головуючий суддя С. М. Позарецька