Дата документу Справа № 331/7254/24

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/348/25Головуючий у 1-й інстанції Пивоварова Ю.О.

Єдиний унікальний №331/7254/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       07 березня 2025 року                                                м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 грудня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 19.11.2024 року о 05 год. 16 хв. по просп.Соборному, 46 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» д.н.з.  НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова суду є незаконною.

Наявний в матеріалах справи відеозапис не є допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей щодо найменування та інших ідентифікуючих ознак технічного пристрою, яким здійснено відеофіксацію події.

ОСОБА_1 посилається на порушення його права на захист та правничу допомогу під час оформлення протоколу.

Вказані вище обставини, на переконання апелянта, є підставами для закриття даного провадження відповідно до п.1 ст.247 КУпАП.

Разом із тим, ОСОБА_1 зазначив, що станом на момент вчинення порушення Правил дорожнього руху він керував транспортним засобом, будучи військовослужбовцем ЗСУ. Посилаючись на ст.15 КУпАП, апелянт вважає, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього не підлягала розгляду суддею районного суду та мала бути направлена до військової частини для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber».

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

До початку апеляційного розгляду від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на адресу електронної пошти Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивовано необхідністю виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби із конкретизацією їх виду.

Проте, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до поданого клопотання не долучено.

У зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Більш того, згідно із ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшли 22.01.2025 року.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 протягом півтора місяця перебуває в провадженні апеляційного суду. Відтак, подальший тривалий нерозгляд справи буде грубим порушенням ч.4 ст.294 КУпАП.

Отже, звертаючи увагу на те, що ОСОБА_1 повідомлений завчасно та належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, з огляду на регламентовані законом строки розгляду апеляційної скарги після надходження справи до суду, та враховуючи обґрунтовану вище відсутність поважних причин для відкладення апеляційного розгляду, апеляційний суд зауважує, що неявка ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №177005 від 19.11.2024 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; від надання пояснень водій відмовився;

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», в якому перелічено виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, зазначено позитивний результат з показником 1,69 ‰ алкоголю; ОСОБА_1 від підпису відмовився, з результатом не згодний;

- роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6820» (тест №2596), з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 1,69 ‰, з яким водій не погодився;

- направленні водія на огляд до КНП «ОКЗНПД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 19.11.2024 року;

- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №9938 від 19.11.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння;

- долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх оформленні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.

В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть вчиненого адміністративного правопорушення.

Крім того, всупереч протилежним доводам апелянта, у п.10 «Технічний засіб відеозапису» вказаного процесуального документа зазначено відомості про найменування (ідентифікуючі ознаки) технічних засобів, якими здійснено відеозапис – БК 474975, 473473 (а.п.1).

Апеляційний суд зауважує, що застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено ст.40 Закону України «Про національну поліцію». Відеозапис події містить достовірні дані про вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та має істотне значення для правильного вирішення даної справи.

На зазначеному відеозаписові об`єктивно за допомогою технічного засобу відеозапису зафіксовано обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу і події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.

При цьому, ніким не спростовано та не заперечується того факту, що відображені на відеозаписові події відбувалися в дійсності.

Відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими наявними доказами.

У зв`язку з чим доводи апелянта щодо недопустимості зазначеного доказу, вказані ним в обґрунтування підстави для закриття провадження у справі за п.1 ст.247 КУпАП, відхиляються апеляційним судом.

Аргументи ОСОБА_1 про порушення права на захист під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, з-поміж іншого, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Натомість на стадії оформлення протоколу про адміністративне правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення права ОСОБА_1 на захист.

Що стосується доводів апеляційної скарги, що дана справа про адміністративне правопорушення із урахуванням ст.15 КУпАП не підлягала розгляду суддею районного суду, апеляційний суд виходить з наступного.

Справи про передбачені ст.130 КУпАП адміністративні правопорушення з огляду на положення ст.221 КУпАП розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

З матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_1 дійсно вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, будучи військовослужбовцем.

Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень регламентовано положеннями ст.15 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, крім іншого, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Вчинене ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах. Розгляд даної справи суддею районного у місті суду ґрунтується на вимогах закону.

Разом із тим, апеляційний суд критично ставиться до посилання апелянта на ч.4 ст.15 КУпАП в частині неможливості застосування штрафу як адміністративного стягнення при порушенні правил дорожнього руху, адже вказана частина статті КУпАП поширюється на вичерпне коло суб`єктів, які при цьому є військовослужбовцями строкової служби.

Натомість до зазначеного переліку вид військової служби, який проходить ОСОБА_1 , не віднесено.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 грудня 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

       Суддя                                                                 О.С. Гончар