Справа № 2-1190/11

У Х В А Л А

"02" серпня 2011 р.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Михайловської Мухайловської А.  В. ,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про забезпечення позову,  заявлений  до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк»- позивач по справі, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1- відповідача по справі,  про стягнення заборгованості за кредитним договором бн від 10.04.2007 року  у розмірі 4102 грн. 07 коп. Разом з даною позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення даного позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та не рухоме майно, яке належить відповідачу, а також обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов»язань перед позивачем, мотивуючи це тим, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд у відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 року № 9, урахувавши докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись у тому чи є між сторонами дійсно спір та існує реальна загроза  невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволення позову, з»ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить  забезпечити позивач, позовним вимогам, прийшов до наступного висновку, що подана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України з наступних підстав :

- в заяві відсутні причини, за наявності яких  неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, а також, відсутнє обґрунтування необхідності застосування таких видів забезпечення позову як арешт та обмеження у праві виїзду за межі території України. Крім того,  вимога про обмеження у праві виїзду за межі території України не може бути іншим видом забезпечення позову, що передбачено ст. 152 ЦПК України, оскільки мається спеціальна процедура таких дій;

- крім того, із заяви про забезпечення позову незрозуміло на яке саме нерухоме та рухоме  майно необхідно накласти арешт, місце його знаходження, на яких правових підставах, та кому саме належить дане майно чи відповідачу чи іншим особам;

- у заяві про забезпечення позову не зазначено, на які грошові кошти необхідно накласти арешт.

       Крім того, ч. 3 ст. 152 ЦПК України зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

 Ч. 8 ст. 153 ЦПК України передбачає, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вище викладене, суд рахує за необхідне заяву про забезпечення позову повернути заявнику, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.               

Керуючись ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України,-

у х в а л и в :

  Заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про забезпечення позову  до  ОСОБА_1    про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути заявнику.

  На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом п»яти днів з дня отриманні її копії

Суддя :                                                                                                              А.В.Михайловська