2-636/11

                                                                                                      31.10.2011

Справа № 2-636

2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року               Токмацький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіній Т.В.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

при секретарі –Панченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку вимушений прогул

                                                                        В С Т А Н О В И В:

        Позивач в позовній заяві просить поновити на роботі в Комунальній установі Токмацька центральна районна лікарня на посаді лікаря хірурга загально поліклінічного відділення поліклініки,   стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15779,84 грн., посилаючись на те, він був звільнений 01.07.2011 року з посади лікаря хірурга загально поліклінічного відділення в Комунальній установі «Токмацька центральна районна лікарня»незаконно.

          Під час судового розгляду позивачем було надано суду декілька заяву про уточнення позовних вимог, які в ході судового розгляду на підставі заяв просив залишити без розгляду.

             В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, суду пояснив, що він працював на посаді лікаря хірурга загально поліклінічного відділення поліклініки в Комунальній установі Токмацька центральна районна лікарня.

01.07.2011 року наказом головного лікаря Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» № 55-о  був звільнений з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України за появу 29.06.2011 року на роботі у нетверезому стані.

Вважає, що вказаний наказ є незаконним і має бути скасований, а він поновлений на роботі з наступних підстав.

29.06.2011 року знаходився на робочому місці, близько об 11-00 годині завідуючий поліклінікою ОСОБА_2 зайшов до його робочого кабінету та запропонував піти до нього  в кабінет. В кабінеті ОСОБА_2 також знаходились ОСОБА_3, та ОСОБА_4  завідуючий повідомив, що на нього надійшла скарга пацієнта ОСОБА_5, про його знаходження в нетверезому вигляді,   та запропонував зізнатись в даних обставинах,  після отримання його відмови зізнатись, що він перебуває в стані сп’яніння, ОСОБА_2 викликав лікаря нарколога ОСОБА_6,   який відмовився бути свідком, зазначивши що він експерт, а не свідок і  вийшов з кабінету. При цьому йому не пропонувалось пройти медичне обстеження, в його присутності будь-яких документів не складалось, ні акту, ні направлення на медичне обстеження, не пропонувалось з чимось ознайомлюватись та розписатись. Він також пішов на робоче місце продовжив огляд пацієнтів, з 12 до 13 години звернувся до медсестер приймального покою, щоб пройти освідчення, на що йому було роз’яснено, що особа освідчується лише за направленням.    Оскільки у нього не було направлення він не пройшов освідчення на наявність або відсутність стану сп’яніння саме 29.06.2011 року.  На робочому місці він був тверезий, прийняв близько 30 хворих, проводив амбулаторні операції.

01.07.2011 року близько 13 години його було запрошено  особисто головою профспілки ОСОБА_3 на засідання профспілкового комітету, членом якого він був на той час,  повідомив особисто голова ОСОБА_3, на якому було надано згоду на звільнення,   після чого він продовжив виконувати свої посадові обов’язки, відпрацював повний робочий день. Також ним 29.06.2011 року ним було подано заяву про вступ до іншої профспілкової організації.

В наказі 55-о від 01.07.2011 року вказано, що 29.06.2011 року він перебував у нетверезому стані у якості підстави, зазначено доповідна записка завідуючого поліклінікою ОСОБА_2, акт від 29.06.2011 року, згода ПК  на звільнення витяг з протоколу № 25 засідання профспілкового комітету від 01.07.2011 року, при цьому відсутній зміст акту на підставі якого відбулося його звільнення, наказ про звільнення не мотивований, не описані всі фактичні обставини, які стали підставою звільнення.

Частиною другою зазначеного наказу зобов’язано бухгалтерію провести виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку з 01.03.2010 року до 01.07.2011 року. При цьому згідно до наказу від 20.06.2011 року № 112 він перебував з 04.07.2011 року у черговій щорічній відпустці, отримавши 27.06.2011 року відпускні.

Даним наказом відповідач його звільняє з 01.07.2011 року однак відповідно до ч. 2 даного наказу підтверджується продовження його  роботи 01.07.2011 року, також за зазначений день з ним було проведено розрахунок 30.09.2011 року, за фактично відпрацьований час.

З наказом про звільнення 55-о,   ознайомлений 01.07.2011 року  він не  був, ознайомився  04.07.2011 року .

22.07.2011 року секретар головного лікаря ознайомила позивача з іншим наказом № 273 від 01.07.2011 року про його звільнення.

Зі змістом акту від 29.06.2011 року  ознайомлений 29.06.2011 року не був.

В акті зазначено що адресований він КУ Такмацької ЦРБ ОСОБА_7, з суті акта вбачається що, лікарю хірургу ОСОБА_8 запропоновано пройти огляд на предмет алкогольного сп’яніння. Дане рішення викликано тим, що хворий поскаржився на лікаря хірурга, про знаходження на робочому місці  в нетверезому стані, таож зазначено що ліка поводив себе не адекватно, агресивно, мова не внятна, обличчя одутне, кожні покрови гіпертерміровані, із роту запах алкоголю, шатка хода, багато міміки та жестикуляції. Від запропонованого освідчення та написання пояснювальної відмовився, обґрунтовуючи відмову, що це політичний заказ і йому як лікарю соромно проходити дану процедуру. На підтвердження зазначеного особи які його складали його підписали.  З цим актом  його ніхто не ознайомив, його підпис в акті  відсутній.

При цьому він 29.06.2011 року, 30.06.2011 року, 01.07.2011 року відсторонений від роботи не був, а продовжував виконувати посадові обов’язки.  Згідно зі ст. 46 КЗпП України  відсторонення працівників від роботи допускається власником або уповноваженим ним органом  лише у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони,  в інших випадках, передбачених законодавством.

             Факт перебування його на роботі в нетверезому стані не відповідає дійсності. Він приступив до роботи  весь час знаходився на роботі поруч зі своїми підлеглими, спиртних напоїв перед роботою і на роботі ніколи не вживав. Пройти медичний огляд йому не пропонували. Безпосередньо головний лікар 29.06.2011 року був відсутній.  Не погодившись  з звинуваченнями ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 , він вирішив самостійно звернутися з метою проведення огляду на наявнист або відсутність ознак сп’яніння, однак без направлення головного лікаря, або його заяви на імя головного лікаря на підставі якої головний лікар зобов’язаний був направити у нього не було, оскільки завідуючий поліклінікою направлення не виписував, а головного лікаря в цей день не було.

Вважає, що адміністрація лікарні не провела належним чином перевірку цього інциденту, а профспілковий комітет, даючи згоду на його звільнення, проявив безпринципність та поспішність, у зв'язку з чим був виданий незаконний наказ про звільнення .

В наказі про звільнення є посилання на акт від 29.06.2011 року, складений ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, який, на його думку, не може бути підставою для для звільнення. В  наказі про його звільнення,  взагалі не вказано про те , що лікарю хірургу ОСОБА_8 запропоновано пройти огляд на предмет алкогольного сп’яніння. Дане рішення викликано тим, що хворий поскаржився на лікаря хірурга, про знаходження на робочому місці  в нетверезому стані, також зазначено що лікар поводив себе не адекватно, агресивно, мова не внятна, обличчя одутне, кожні покрови гіпертерміровані, із роту запах алкоголю, шатка хода, багато міміки та жестикуляції. Від запропонованого освідчення та написання пояснювальної відмовився, обґрунтовуючи відмову, що це політичний заказ і йому як лікарю соромно проходити дану процедуру. На підтвердження зазначеного особи які його складали його підписали, про перебування на робочому місці в нетверезому стані жодних відомостей не мається. Крім того, оскільки йому інкримінувалося скоєння дисциплінарного проступку,  заходів щодо відсторонення його від роботи не вживалось, а він пропрацював три дні, не пропонувалось надати пояснення.  

             Виконуючи свої службові обов'язки  як і завжди, контролював роботу ніяких порушень посадових інструкцій не допускав, в тому числі не знаходився  на робочому місці в нетверезому стані.

Вважає, що відомості, які викладені в акті базуються лише на бажанні керівництва лікарні звільнити його, є необ'єктивними, та спростовуються позазами допитаного в свідка ОСОБА_9, лікаря нарколога який зазначив, що ознак стану алкогольного сп’яніння у нього знаходячись в кабінеті ОСОБА_2 він не бачив. Показами інший свідків.

Його середньоденна заробітна плата складає 171,52 грн., що підтверджується довідкою. З урахуванням зазначеного йому повинно бути виплачено  середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.07.2011 року до 01.10.2011 року.

          Представник позивача ОСОБА_10 підтримав позовні вимоги,  просив їх задовольнити, та пояснив що адміністрацією підприємства звільнення позивача відбулося незаконно, з порушенням його прав, він не направлявся адміністрацією лікарні для проходження медичного огляду на стан сп’яніння, з актом його не ознайомлювали. Також ним 29.06.201 року було подано заяву про вступ до іншої профспілкової організації у якої адміністрація лікарні не отримувала згоду на його звільнення. Діючим законодавством не передбачено звільнення двома наказами, обґрунтування що наказ № 55-о про звільнення по особовому складу, а наказ № 273 регулює основну діяльність підприємства, свідчить лише про те що наказ № 55-о не має обґрунтування причини звільнення, його складено з порушенням, він містить протиріччя між першою його першою та другою частиною, оскільки зазначаючи в перший частині звільнити з 01.07.2011 року, в другій частини зазначено провести за 01.07.2011 розрахунок, т.б. позивача допущено до роботи після його звільнення. В табелі обліку робочого часу зазначено що позивач працював 01.07.2011 року, а з 04.07.2011 перебував в щорічній відпустці, також наказ про надання щорічної відпустки позивачу не скасовано. Розрахунок за 01.07.2011 року проведено лише 30.09.2011 року, що також є порушенням.

Представник позивача ОСОБА_11 підтримала позовні вимоги просила їх задовольнити, та пояснила, що звільнення позивача відбулося двома наказами , це Наказ № 55 - О від 01.07.2011 року ( наказ кадровий) та Наказом № 273 по основній діяльності КУ Токмацької ЦРЛ, що суперечить законодавчим положенням. Факти висвітлені у наказах є суперечливими. Поряд з цими наказами залишився не скасованим наказ про надання щорічної відпустки ОСОБА_1 за № 112-К від20.06.2011 року. Звільнюючи позивача за п. 7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані. Підставою для звільнення слугували : доповідна записка зав. полікл. від. ОСОБА_2 , скарга пацієнта ОСОБА_5, акт від 29.06.2011 року та Протокол № 25 засідання ПК від 01.07.2011 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 Під час розгляду справи по сутті та опитування свідків стало зрозуміло, що скаргу пацієнта ОСОБА_5 не можливо розглядати , як доказ того, що Позивач перебував на робочому місці в нетверезому стані. Пояснення свідка ОСОБА_5 в засіданні не  співпадають з фактами викладеними у його скарзі від 29.06.2011р.. До того ж  представник відповідача ОСОБА_12 доводив, що скарга надавалася ОСОБА_12 особисто секретарю головного лікаря в першій половині дня. А , як повідомив сам свідок, його скарга була надана зав. від. полікл. ОСОБА_2 десь о 16 годині дня. Свідчення свідка ОСОБА_13 взагалі дивують. При відповіді на питання представників позивача вона заявила, що свідчити на суді "її просив ОСОБА_12 ( попередній свідок), який, як з'ясувалося, є її односельцем. Відповіді на запитання у ОСОБА_13 були заплутаними та в результаті нею було заявлено, що вона вперше бачить позивача - лікаря ОСОБА_1 Із свідчень ОСОБА_14, який є начальником відділу кадрів у КУ ТЦРЛ на протязі 30 років, стало відомо, що він був відсторонений від роботи по підготовці наказу на звільнення ОСОБА_1. Напевно в цьому була чиясь зацікавленість. ОСОБА_14 вказав на те, що Наказ №55-0 та Наказ № 273 на підставі яких було звільнено ОСОБА_1 готував представник відповідача - юрист Голубєв Хоча перед цим, юрист Голубєв намагався довести, що наказ №55-0 готувала ОСОБА_15, а наказ №273 готував він. ОСОБА_15І не могла самостійно готувати наказ на звільнення тому, що вона є інспектором по роботі з військовозобов'язаними. І якщо вона , щось і виконує у відділі кадрів то тільки за дорученням начальника відділу кадрів. В цьому і полягає її взаємозамінність з старшим інспектором кадрів. До функціональних обов'язків ОСОБА_15 не входить робота з документацією відділу кадрів. Твердження головного лікаря ОСОБА_16, що ОСОБА_15 виконувала його вказівку і готувала наказ на звільнення лікаря ОСОБА_1 звучить якось дивно. У відповідності до Положення про кадрову службу КУ ТЦРЛ пі.2; п.1.3 відділ кадрів очолює начальник віділу кадрів, який підпорядкований безпосередньо головному лікарю. У відповідності до п.1.4 Положення начальнику від. кадр, підпорядковані ст.. інсп. ВК та інспектор ВОС. То напевно розпорядження від головного лікаря по звільненню працівника повинні були надійти до начальника ВК, а потім далі, як того вимагає службова субординація. Цей факт був проігнорований тому, що головний лікар добре знає, що начальник відділу кадрів володіє знанням законодавства і буде вимагати його дотримання при звільненні лікаря ОСОБА_1 Це б не дало можливості вчинити ОСОБА_16 те, що він бажає дуже давно, керуючись особистими почуттями, звільнити лікаря ОСОБА_1. До того ж ОСОБА_14 було відмічено, що працівника не можливо звільнити наказом, який відноситься до наказів по основній діяльності КУ ТЦРЛ. Наказ №273, як вказує Відповідач занесений до книги наказів по основній діяльності. Позивач ознайомлений з цим наказом 22 липня 2011 року. Що стосується Акту від 29.06.2011 р. , на який посилається відповідач він викликає недовіру. Як вказав ОСОБА_4, один із членів   комісії, Акт про те, що ОСОБА_1 перебував в нетверезому стані на робочому місці та те, що він відмовився пройти медичний огляд, Він (ОСОБА_4 ) підписав десь о 16 годині 29.06.2011р.. Також повідомив , що акт декілька разів переписувався. Інші члени, так званої комісії, після того, як їм надався час в зв'язку з перенесенням судового засідання, обговоривши допущені ляпи на попередньому судовому засіданні, стверджували , що Акт переписувався зразу після 11-00,  їхні свідчення були в вочевидь заученими. У відповідності до законодавчих положень працівника , який перебуває у стані алкогольного сп'яніння , керуючись ст..46 КЗпП України керівник повинен відсторонити від роботи. У нашому випадку це не було зроблено. Посилання Відповідачів на те, що це було в кінці робочого дня лікаря ОСОБА_1, суперечить їхнім твердженням, що Акт було складено зразу після 11-00. У складеному акті від 29.06.2011р. відсутня відмітка про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з Актом. Якщо працівник відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з Актом, то ті хто його склав повинні поставити відмітку, на цьому ж Акті , що працівник відмовився від підпису і засвідчити своїми підписами. Акт складається у присутності працівника. Знову вбачається не дотримання законодавчих положень - відсутність відмітки на Акті і складання Акту без присутності працівника. Свідчення представника відповідача, що направлення на медичну  експертизу виписувалось, але не було дописане в зв'язку з тим , що ОСОБА_1 відмовився не є не мотивованим. Тим більше, що на наступному засіданні відповідачі вже стверджували, що направлення було написане   але позивач відмовився від проходження медичного огляду, також відсутні обставини, які б завадили відповідачам надати написане направлення експерту, який був присутній та наполягти, щоб експерт, якщо ОСОБА_1 відмовився від огляду, зробив про це відмітку у направленні. Це є доказом того, що позивач не перебував у стані алкогольного сп'яніння , як намагається довести відповідач.

   Представник відповідача ОСОБА_17 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що звільнення позивча  базувалося на законних підставах з дотриманням встановленого   трудовим законодавством порядку. Просив в задовільненні позову відмовити.  Зазначивши що адміністрація лікарні отримала скаргу від ОСОБА_18 скарга надавалася особисто секретарю головного лікаря в першій половині дня. Головний лікар був у відрядженні до 12 години, отримав всі матеріали близько 14-00 години, коли робочий день закінчився. Скарга хворого ОСОБА_18 зареєстрована секретарем не була, вхідний номер на ній відсутній. Також представник відповідача повідомив що направлення на медичний огляд не виписувалось, оскільки ОСОБА_1 відмовився його проходити, відмітка про відмову в ознайомленні ОСОБА_1 в акті відсутня. Всі ознаки фіксувались в одному акті, інших актів не було. Накази № 55-о, № 273 є різні перший по особовому складу, другий регулює діяльність підприємства. Розрахувались з позивачем за 01.07.2011 року, 30.09.2011 року, оскільки невірно було складено табель обліку робочого часу.  Наказ про звільнення готувала інспектор відділу кадрів ОСОБА_19 за розпорядженням головного лікаря. Наказ № 273 виготовлений представником, при цьому він не зазначив, яким чином він регулює діяльність підприємства.

            Представник відповідача ОСОБА_20 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила 29.06.2011 року приблизно об 11-00 год. до головного лікаря Токмацької ЦРЛ ОСОБА_16 в телефонному режимі надійшла скарга на лікаря-хірурга загальнополіклінічного відділення ОСОБА_1 з приводу знаходження його на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, на дії якого скаржився депутат Токмацької районної ради ОСОБА_18 Реагуючи на телефонний дзвінок, головний лікар, який на той час перебував у відрядженні, зателефонував завідуючому поліклініки ОСОБА_2, повідомив про скаргу пацієнта та дав вказівки розібратися у даній ситуації, встановити, чи дійсно знаходився лікар у нетверезому стані на роботі. Діючи за розпорядженням головного лікаря, завідуючий поліклініки пішов до кабінету ОСОБА_1, де побачив останнього у стані алкогольного сп'яніння на робочому місці. Лікар ОСОБА_1 був запрошений до кабінету завідуючого поліклініки, де йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння в присутності голови ПК ОСОБА_3, голови ВКК ОСОБА_4 При цьому завідуючий поліклініки ОСОБА_2 склав письмове направлення на медичний огляд, від одержання якого ОСОБА_1 відмовився. Дане направлення складався в довільній формі, оскільки діючим законодавством не передбачено чітко встановленої форми направлень працівників закладів, установ та підприємств будь-якої форми власності на проходження медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння. ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти медичний огляд, від якого останній категорично відмовився, мотивуючи це знаходженням у тверезому стані, політичними передумовами його звільнення. ОСОБА_1 вів себе агресивно, в грубій формі відмовлявся надавати будь-які пояснення по факту виявлення його на роботі у нетверезому стані. Разом з цим, до кабінету завідуючого поліклініки був запрошений для засвідчення стану алкогольного сп'яніння лікаря ОСОБА_1 - лікар-нарколог ОСОБА_6 Проте від посвідчення даного факту він відмовився, заявивши, що є експертом, а не свідком, та одразу залишив приміщення кабінету.

У зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у нетверезому стані на роботі, завідуючий поліклініки ОСОБА_2, голова ПК ОСОБА_3, голова ВКК ОСОБА_4 склали акт від 29.06.2011 року, яким засвідчили знаходження лікаря у стані сп'яніння, відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та відмову від надання пояснень по даному факту. В акті було детально викладено ознаки алкогольного сп'яніння лікаря ОСОБА_1, а саме: поведінка неадекватно-агресивна, нерозбірлива мова, обличчя одуте, кожні покрови генериміровані, запах алкоголю, нестійка хода, багато міміки та жестикуляції, агресивна поведінка.

Про складання даного акту був завчасно повідомлений ОСОБА_1, якому було роз'яснено, що у разі відмови від проходження медичного огляду та відсутності беззаперечних доказів його тверезості, завідуючим поліклініки за участю інших лікарів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 буде складено акт про відмову від медичного огляду та про знаходження його у стані алкогольного сп'яніння. Після чого ОСОБА_1 сказав, що «складайте, що хочете», та пішов з кабінету.

З урахуванням поведінки лікаря-хірурга, який не визнавав стан сп'яніння та відмовлявся від проходження медичного огляду, завідуючим поліклініки ОСОБА_2 за участю інших лікарів було складено акт після того, як ОСОБА_1 залишив його кабінет.

В даному акті завідуючий поліклініки зазначив місце та час складення акту, обставини, за яких складався акт, відобразив поведінку лікаря-хірурга, вказав на симптоми, які свідчили про знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, зазначив прізвища та посади осіб, за участю яких складався акт. При виявленні ОСОБА_1 у стані сп'яніння лікарі діяли правомірно, не порушили жодних прав ОСОБА_1 Позивач не отримав трудову книжку, не був ознайомлений з наказами про звільнення та не одержав повний розрахунок по заробітній платі в день звільнення 01.07.2011 року з поважної причини, оскільки питання звільнення позивача за появу на роботі у нетверезому стані вирішувалося після обідньої перерви, а підготовка всіх документів (одержання згоди профспілки, оформлення наказів на звільнення, вчинення відповідного запису в трудовій книжці) зайняло тривалий час. Всі документи на звільнення позивача були підготовлені наприкінці робочого дня (до 17-00 год.) коли позивача вже не було на роботі (режим роботи до 14-15 год.), у зв'язку з чим не вдалося його ознайомити з наказами про звільнення, вручити їх копії, видати трудову книжку, провести повний розрахунок. Наступного робочого дня 04.07.2011 року позивачу інспектором відділу кадрів ОСОБА_21 було підготовлено листа ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки з доданою копією наказу про звільнення №55-0. Лист був направлений ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією вих. №1827/02 від 04.07.2011 року. Відповідно до поштового повідомлення ОСОБА_1 отримав лист 08.07.2011 року. Трудову книжку отримав 11.07.2011 року, про що свідчить його підпис в журналі ведення трудових книг.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що 29.06.2011 року знаходився в коридорі лікарні очікував на прийом до лікаря хірурга, поряд  з ним сиділа ОСОБА_13, лікар ОСОБА_1 перечепився через ногу ОСОБА_13, а  коли він підійшов, щоб вибачитися перед нею, то він почув він нього запах алкоголю. Зайшов до кабінету і запитав у медичних сестер «Чи п'яний лікар?», на що отримав стверджувальну відповідь, після чого забрав карточку та пішов в стаціонарне відділення. Потім свідок пояснив, що він заходив до кабінету лікаря, що лікар робив йому перевязку на нозі, при цьому від лікаря він відчув запах свіжого алкоголю. Від медичного огляду та перев'язки нетверезим лікарем він відмовився, забрав медичну карту та пішов до стаціонару, де його було прооперовано. На поведінку лікаря він поскаржився до голови Токмацької районної ради ОСОБА_22,  письмову скаргу на ім'я головного лікаря з приводу знаходження ОСОБА_1 у стані сп'яніння склав і надав завполіклініки ОСОБА_2 о 16-00 год. 29.06.2011 року, перебуваючи в стаціонарному відділенні. Секретарю головного лікаря скаргу не віддавав.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що 29.06.2011 року знаходилась в коридорі лікарні очікувал на прийом до лікаря травматолога, поряд  з нею знаходився ОСОБА_18 її знайомий, позивач ОСОБА_1 перечепився через її ногу, а  коли він підійшов, щоб вибачитися перед нею, то вона почула він нього запах алкоголю, крім того його шатало коли він йшов по коридору,  також зазначила що в коридорі було багато хворих, а потім зазначила, що бачить позивача вперше в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (свідок ОСОБА_24 змінила призвіще на Татаренко) в судовому засіданні пояснили, що працюють медичними сестрами в прийомному покої Токмацької ЦРЛ, 29.06.2011 року о 13 годині до них в приймальне відділення приходив позивач, з метою проходження медичного огляду на наявність або відсутність ознак сп’яніння, однак вони йому роз’яснили що огляд відбувається на підставі направлення. Направлення у нього було відсутне. Поводив він себе спокійно інтонацію не підвищував, колір обличчя був звичайний, виглядав акуратно, запаху перегару він нього не відчували знаходячися на відстані від одного до двух метрів, він лише був схвильований.

Відки ОСОБА_25, С.В. та ОСОБА_26 суду пояснили, що 29.06.2011 року були на прийомі у лікаря-хірурга ОСОБА_1 в першій половині дня. Свідка ОСОБА_25 було оглянуто, та призначено оперативне лікування, про що мається запис в медичній картці, свідку ОСОБА_26 проведено зняття швів, про що також мається відмітка в медичній картці. Дані свідки пояснили, що лікар поводив себе як звичайно, виглядав опрятно, був ввічливий, ніякого запаху  алкоголю або перегару від нього не чули.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив що працює в Токмацькій ЦРЛ на посаді начальника віддіу кадрів, від оформлення звільнення лікаря ОСОБА_1 його голвний лікар відсторонив, жодного з наказів він не складав, звільненням займався юрист за дорученням голвного лікаря,  інспектор ОВК ОСОБА_21, жодного з наказів також не готувала, оскільки відповідно до посадової інструкції це не входить до кола її обов’язків, відповідно до посадової інструкції. Наказом за основною діяльність не можливо звільнити особи, працівники звільняються наказами по особовому складу. Про обставини які відбувались 29.06.2011 року столо відомо після звільнення ОСОБА_1, однак відповідно до посадової інструкції під час порушення трудової дисципліни або іншої події пов’язаної з працівниками підприємства ставиться до відома начальник відділу кадрів. З наказом 55-0 ОСОБА_1 Ознайомили 04.07.2011 роуку а трудову книжку йому видала ОСОБА_21 11.07.2011 року. На засіданні профспілкового комітету він також не був присутнім. Наказу про скасування відпистки по підприємству не виносилось.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснив що 29.06.2011 року близько 15 години зустрічав позивача також з ними був Бебешко, спілкувався з позивачем на відстані 1-2 метрів, запаху алкоголю, або перегару від нього не чув.

              Свідок ОСОБА_4  суду пояснив, що 29.06.2011 року в кабінет було викликано позивача для огляду на стан сп’яніння, заходив лікар ОСОБА_6, який зазначив що він не свідок,  а експерт. Не паятає, чи надавались пропозиції ОСОБА_1 ознайомитись, також  пригадує що направлення на медичне обстеження ОСОБА_2 починав писати, однак не дописав, з яких причин йому не відомо. Зазначив що даний акт підписував о 16-00 годині, 29.06.2011 року.  Оскільки писали чорновик, а потім кінцевий варіант, без участі позивача. Щодо стану ОСОБА_1 повідомив, що запаху перегару або алкоголю він не чув, савлук йому не дихав, обличчя у нього було червоне, був збуджений, агресивний, у нього пула підвищена інтонація голосу, говорив, що вони роблять знього придурка, саме це він вражає ненормальною мовою,  яка у нього була хода він не бачив, оскільки ОСОБА_1 стояв, висловлювався членороздільно, трошки затороможувався, зазначив що ними були не правильно оформлені деякі документи. Оскільки не зняють законодавство хто писав чистовик акту не пам’ятає, оскільки пройшло 3 місяці.

Свідки  ОСОБА_2, ОСОБА_3 суду пояснили, що у ОСОБА_1  були зовнішні ознаки сп'яніння, що відобразилися у невиразній мові, одутому та почервонівшому обличчі (кожні покрови генериміровані), запаху алкоголю з ротової порожнини, нестійкій ході, багато міміки та жестикуляції, агресивній поведінці, збудженості (говорив на підвищеному тоні). Дані обставини, відбулися у кабінеті завполіклініки при складанні акту від 29.06.2011 року. Позивач відмовився від проходження медичного огляду, відмовився від огримання направлення на огляд, відмовився від надання пояснень за фактом виявлення його на роботі у стані сп'яніння, пішов з кабінету, потім було складено акт, який був нечитабельний, була запрошена медична сестра, яка його переписала, та він був підписаний.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача, представників відповідача, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

            Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом

            Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, зазначені позивачем обставини, якими він аргументує свої позовні вимоги, наданими суду доказами не доведені.   

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

            Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

            Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.   

У відповідності до п. 25 Вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст.27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

ОСОБА_1 працював на посаді лікаря хірурга загально поліклінічного відділення поліклініки в Комунальній установі Токмацька центральна районна лікарня.

01.07.2011 року наказом головного лікаря Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» № 55-о  був звільнений з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України за появу 29.06.2011 року на роботі у нетверезому стані. Частиною другою зазначеного наказу зобов’язано бухгалтерію провести виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку з 01.03.2010 року до 01.07.2011 року.

01.07.2011 року складено наказ № 273, який з пояснень представників відповідача регулює основну діяльність підприємства.

Згідно до наказу від 20.06.2011 року № 112 ОСОБА_1  перебував з 04.07.2011 року у черговій щорічній відпустці, отримавши 27.06.2011 року відпускні.

Акт від 29.06.2011 року, складений ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, в якому зазначено, що лікарю хірургу ОСОБА_8 запропоновано пройти огляд на предмет алкогольного сп’яніння. Дане рішення викликано тим, що хворий поскаржився на лікаря хірурга, про знаходження на робочому місці  в нетверезому стані, також зазначено що лікар поводив себе не адекватно, агресивно, мова не внятна, обличчя одуте, кожні покрови гіпертерміровані, із роту запах алкоголю, шатка хода, багато міміки та жестикуляції. Від запропонованого освідчення та написання пояснювальної відмовився, обґрунтовуючи відмову, що це політичний заказ і йому як лікарю соромно проходити дану процедуру. На підтвердження зазначеного особи які його складали його підписали. При цьому відмітка на акті про відмову ОСОБА_8 в ознайомленні, або відмову в проходженні медичного огляду відсутня.

Сторонами зазначено і визнано той факт що даний акт складався у відсутність позивача ОСОБА_1, оскільки він вийшов з кабінету ОСОБА_2

При проведенні медичних оглядів на стан сп'яніння в Токмацькій ЦРЛ керуються наказом № 65 від 07.02.1990 року, виданим на підставі тимчасової інструкції, відповідно до якого медичний огляд уповноважений здійснювати лікар-нарколог та черговий лікар на підставі письмового направлення правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, а також за особистою заявою громадянина, якого виявлено в стані сп'яніння. Дана заява подається на ім'я головного лікаря, за резолюцією якого особа вправі пройти медичний огляд без письмового направлення.

Також в судовому засіданні з показів свідка ОСОБА_28 головного лікаря встановлено що 29.06.2011 року до лікарні  після відрядження він повернувася о 18 годині. Що також знайшло своє підтвердження в показах свідка ОСОБА_2, який зазначив, що після отримання скарги в письмовому вигляді о 16-00 годині особисто від ОСОБА_18, очікував повернення коловного лікаря, та віддав скаргу, доповідну та акт.

           Ці факти відповідачем не заперечуються, тому на підставі ст. 61 ч. 1 ЦПК України суд вважає їх достовірно встановленими.

Згідно відповіді головного лікаря Токмацької ЦРБ № 1844/02 від 22.07.2011 року на заяву від 14.07.2011 року повідомляється по можливість ознайомитись з актом комісії від 29.09.2011 року та доповідною ОСОБА_2 у відділі кадрів ЦРЛ, у видачі зазначених копій документів вдмовлено у зв’язку з тим, що відповідно до чинного законодавства громадяни при реалізації свої право не повинні порушувати права інших (а.с. 87).   

 Відповідно до наказу  20 від 05.02.98 Затвердженого міністерством охорони здоровя «Про затвердження Інструкції з діловодства у Міністерстві охорони здоров'я України»п.п.  3.3.1. інструкції Реєстрація документа - це фіксування факту створення або надходження документа шляхом проставлення на ньому умовного позначення - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ.

Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації.

В порушення вимог відповідачем не зареєстровано скаргу ОСОБА_18, доповідну ОСОБА_2, акт від 29.06.2011 року.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про звернення громадян" Кабінетом Міністрів України затверджено Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації.

Відповідно до п. інструкції  1. Діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб чи на підрозділ службового апарату. Порядок ведення діловодства за зверненнями громадян, які містять відомості, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, визначається спеціальними нормативно-правовими актами. Особисту відповідальність за стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники організацій. Усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток N 1), або в журналах (додаток N 2). Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах (додаток N 3) або за допомогою електронно-обчислювальної техніки.

п.п. 5. У разі коли про результати розгляду письмової пропозиції, заяви, скарги необхідно повідомити іншу організацію, усі примірники реєстраційно-контрольних форм та перший аркуш контрольованого звернення позначаються словом "КОНТРОЛЬ" або літерою "К". Пропозиції, заяви і скарги, на які даються попередні відповіді, з контролю не знімаються. Контроль завершується тільки після прийняття рішення і вжиття заходів щодо вирішення пропозиції, заяви, скарги. Рішення про зняття з контролю пропозицій, заяв і скарг приймають посадові особи, які прийняли рішення про контроль. 6. У разі коли за результатами розгляду пропозицій, заяв і скарг даються письмові та усні відповіді робиться відповідний запис у реєстраційно-контрольних формах та у документах справи на вільному від тексту місці останнього аркуша (крім місця, призначеного для підшивки) або в окремій довідці.

              Скарга ОСОБА_18 не була зареєстрована взагалі на підприємстві, її оригінал надано суду, та долучено до матеріалів цивільної справи.

 Відповідно до інструкції з діловодства у Міністерстві охорони здоров'я України, п.п. 4.3.1. Всі службові документи підлягають датуванню. Датою документа є дата його підписання; для документа, що приймається колегіальним органом - дата його прийняття; для документа, що затверджується, - дата затвердження. 4.3.2. Дати підписання і затвердження документа, а також ті, що є в тексті, повинні оформлятися цифровим способом. Елементи дати наводяться трьома парами арабських цифр в один рядок у послідовності: число, місяць, рік. Наприклад: 24 лютого 1998 року слід писати: 24.02.98. 4.3.4. Обов'язковому датуванню і підписанню підлягають усі службові відмітки на документах, пов'язані з їх проходженням та виконанням (резолюції, погодження, візи, відмітки про виконання документа і направлення його до справи).

Відповідно до пункту  4.6.10. підлягають затвердженню акти (перевірок і ревізій, прийому закінчених будівництвом об'єктів, списання; експертизи; передачі справ; ліквідації установ).

Відповідно до пункту  4.6.15 визначені документи, на яких ставиться гербова печатка - це акти (прийому закінчених будівництвом об'єктів, обладнання, виконання робіт; списання; експертизи тощо).

Акт не затверджено головним лікарем, на ньому відсутня печатка установи.

При допити свідка ОСОБА_2 з карману було вийнято направлення на медичний огляд, при цьому представник відповідача ОСОБА_29 заявила клопотання про долучення даного направлення до матеріалів справи у якості доказу, але пояснюючи причину надання даного доказу своєчасно при попередньому судовому засіданні або до почастку судом розгляду справи по суті, чазначила що вважали що даний доказ є несуттєвим, тому і не долучили, при цьому на ньому відсутня підпись позивача про відмову в освідченні.     

Відповідно до графіку відпрацьованого робочого часу з липень 2011 року під порядковим номером 16 зазначено призвіще ОСОБА_1, зазначено його посаду, також зазначено що 01.07.2011 року ним відпрацьовано з 08-00 години до 14-20 години, з 04.07.2011 до 29.07.2011 року міститься літера В (відпустка) тобто відповідно до графіка ОСОБА_1 з 04.07.2011 року перебував у відписці,  також аналогічні літери  зазначені біля інших призвіщ працівників лікарні (а.с. 196).

Представник відповідача ОСОБА_18  в судовому засідання що дані відмітки в табелі за липень 2011 року свідчать про перебування ОСОБА_1 з 04.07.2011 року до 29.07.2011 року у щорічній відпустці.

Згідно  п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України  трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

        Позивач, оскаржуючи наказ щодо свого звільнення з підстав, передбачених п.7.ч.1 ст.40 КЗпП України, в обґрунтування незаконності звільнення посилається на те, що в наказі не зазначено, коли ним нібито скоєно порушення дисциплінарної дисципліни, а також не погоджується із самим фактом перебування на роботі в стані алкогольного сп’янінння, посилаючись на те, що 29 червня 2011 року виконував свої посадові обов’язки, про перебування його на роботі в нетверезому стані, було інсценовано особами, які бажали його звільнення. Зазначив в обґрунтування незаконності свого звільнення  з посиланням не те, що акт  сфальсифікований, оскільки декілька разів переписувався, що вбачається з пояснень свідків, ОСОБА_2, В.В., ОСОБА_3, ОСОБА_30, крім того свідком ОСОБА_30  було повідомлено що даний акт він підписував близько 16 годіні, також не зазначив жодної підстави, яка свідчить про перебування позивача в стані алкогольного спяніння. Не скасовано наказ про відпустку від 20.06.2011 року, несвоєчасно видано трудову, проведено розрахунок при звільненні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 59 ЦПК України суд не може брати до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

          Акт, скаргу, доповідну суд не приймає у якості належних доказів оскільки, вони не відповідають вимогам інструкції про реєстацію, та затвердження. Відомості які зазначені в скарзі ОСОБА_18 та його покази при допити у якості свідка маютья розбіжності. Показа свідка ОСОБА_18 не узгоджуються з плясненнями представника відповідача, дану скаргу ним було скалено близько 16 00 години, а не одразу після візиту до лікаря, крім того при допиті свідок ОСОБА_2 зазначив, що після бесіді в першій половині дня скарга ОСОБА_18, написав пізніше.

Поява лікаря-хірурга ОСОБА_1 на роботі у стані алкогольного сп'яніння належними та допустимими доказами відповідачем не доведена, покази свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідка ОСОБА_18, Котової судом не приймаються до уваги оскільки вони протирічать іншим документам досліджених в ході судового розгляду та показам інших свідків. Крім того покази даних свідків протирічать поясненням наданими представниками відповідача, а токож з пояснень даних свідків встановлено що акт на який міститься посилання в наказі ; 55-о  про звільнення, складався у відсутність позивача, направлення на медичний огляд позивачу не надавалось, зі змістом даного акту від ознайомився лише через деякий час, хоча про дані обставини було відомо свідкам, вони отримали згоду профспілкової організації, при відсутності достовірних відомостей про стан в якому знаходився ОСОБА_1 29.06.2011 року на робочому місці.

Звільнення відбулося двома наказами, наказ № 55 о, не має обґрунтування причини звільнення, його складено з порушенням, він містить протиріччя між першою його першою та другою частиною, оскільки зазначаючи в перший частині звільнити з 01.07.2011 року, в другій частини зазначено провести за 01.07.2011 розрахунок, т.б. позивача допущено до роботи після його звільнення.  Інший наказ № 273 відповідно до твердження, відповідачів є наказом з основної діяльності підприємства, однак суду не доведено яким чином наказ про звільнення ОСОБА_1 регулює діяльність підприємства.   

Таким чином, в порушення вимог ч.3 ст. 10, ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 60 відповідачі  не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, якими обґрунтовують заперечення у задоволенні позовних вимог, оскільки жоден з документів ( акт, скарга) з не відповідає вимогам встановленим в ст. 59 ЦПК.

Це позбавляє можливості суд встановити наявність обставин, якими обґрунтовуються заперечення та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до п.1 ч.1 ст. 214 ЦПК України.

            При судовому розгляді справи було встановлено, що  ОСОБА_1 приступив до роботи, знаходився на роботі поруч зі своїми підлеглими, спиртних напоїв перед роботою і на роботі  не вживав. 30.06.2011 року, 01.07.2011 року працював і виконував всі вимоги, передбачені посадовими інструкціями. Ці доводи позивача в судовому засіданні нічим не спростовані.

Не погодившись  з звинуваченнями що перебуває в стані сп’яніння намагався пройти огляд, онак від незалежних від нього обставин, а саме пояснення того, що пройти огляд можливо лише за письмовим направленням, або за особистою заявою, з резолюцією керівника підприємства, однак головний лікар 29.06.2011 року після відрядження повернувся о 18-00 годині.

Допитаний у якості свідка лікар нарколог  ОСОБА_6, пояснив що у позивача зовнішніх  ознак стану спяниння підчас перебування в кабінеті ОСОБА_2 він не бачив, тому і зазначив, щоб ОСОБА_1 було видано направлення для медичного огляду.

Свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_24, які працюють медичними сестрами в прийомному покої Токмацької ЦРЛ, пацієнти ОСОБА_26, ОСОБА_25 які були в цей день на прийомі у лікаря також, підтвердили що позивач не був в стані сп’яніння, про дані обставини також було зазначені свідком ОСОБА_27.

При таких обставинах суд приходить до переконання, що  вимоги позивача  про визнання незаконним  наказу про його звільнення та про поновлення його на роботі є обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України  працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 235 КЗпП України  у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до позову просить стягнути за період з 01.07.2011 року 01.10.2011 року.

З 01.07.2011 року 01.10.2011 року становить 66  робочих днів.  Середня заробітна плата за день становить  171,52 грн. Середня заробітна плата за весь час  вимушеного прогулу за вказаний період буде становить ( 171,52 грн. Х на 66  днів) = 11320,32 грн.

Суд приходить до висновку, що звільнення позивача здійснено незаконно, без достатніх доказів, та з суттєвим порушенням норм встановлених Кодексом законів про працю України, тому є  підстави для задоволення позову.

  Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218, п.2 ст.367 ЦПК України ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд

                                                                 В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовільнити.

           Поновити  ОСОБА_1 на роботі на посаді  лікаря хірурга загально поліклінічного відділення поліклініки Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня.

          Стягнути з Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з  01.07.2011 року по 01.10.2011 року в сумі 11320,32 грн.

Стягнути з Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня на користь держави держмито в сумі 113 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.                                                                 

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді  лікаря хірурга загально поліклінічного відділення поліклініки Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня та  стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3601 грн. 92 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене   в  апеляційний суд Запорізької області через Токмацький районний  суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя: