ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
|
№ |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 29.11.07 Львівського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№4/87-91 |
|
господарського суду |
Волинської області |
|
за позовом |
Локачинської районної державної адміністрації |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
про |
дострокове розірвання договору |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
у засідання не прибули |
|
від відповідача: |
у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Локачинська районна державна адміністрація звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про дострокове розірвання укладеного між сторонами договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.11.05.
Позов мотивовано посиланням на положення ч. 1 ст. 32 ЗК України та обставини невиконання відповідачем істотних умов договору: несвоєчасна сплата орендної плати; непроведення зарибнення водного об'єкту; порушення вимог природоохоронного та водного законодавства.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості з орендної плати, неможливість зарибнення спірного водного об'єкту через наявність в ньому хижих риб, а також дотримання ним вимог природоохоронного та водного законодавства.
Рішенням від 01.08.07 господарського суду Волинської області (суддя Слободян П.Р.), яке залишене без змін постановою від 29.11.07 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Юрченка Я.О. -головуючого, Процик Т.С, Галушко Н.А.), позов задоволено, спірний договір розірвано.
Судові рішення мотивовані встановленням обставини істотного порушення відповідачем умов спірного договору.
Ухвалою від 27.02.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що незарибнення відповідачем спірного у справі об'єкту не спричинило шкоди позивачу, а також готовністю відповідача зарибнити цей об'єкт після встановлення шлюзів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі 16.11.05 укладено договір оренди водного фонду та земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Озютичівської сільської ради строком на 25 років; того ж дня підписаний акт прийому-передачі об'єкта оренди.
У п. 19 договору сторони погодили обов'язок орендаря протягом першого року використання зарибнити водний об'єкт 1 т коропа та 500 кг білого амура і надати дозвіл безкоштовного вилову риби однією вудочкою жителям с. Озютичі.
Згідно з п. 31 договору обов'язками орендаря є: прийняти в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку водного фонду з гідротехнічними спорудами; у зазначений термін провести рекультивацію водойм і гідротехнічних споруд; використовувати надану йому водойму за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання своєчасно та якісно проводити ремонт гідротехнічних споруд; проводити рибоводно-меліоративні заходи; своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі, податки і збори до бюджетів; при користуванні водним об'єктом дотримуватись вимог чинного природоохоронного та водного законодавства та техніки безпеки на воді; роботи по відтворенню (зарибненню) на водному об'єкті проводити при наявності дозволу державного управління екології та природних ресурсів у Волинській області.
Звертаючись з позовом у справі, Локачинська районна державна адміністрація заявила вимоги про розірвання вказаного договору оренди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків.
В силу положень ст.ст. 4, 5 ЗК України одним із принципів та завдань земельного законодавства є забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією з істотних умов договору оренди землі ст. 15 цього Закону визначає умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Згідно з вимогами ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У п.п. 38, 39 договору сторони визначили, що дія договору може бути припинена шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін чи рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором; допускається розірвання договору в односторонньому порядку; умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання орендарем п. 31 договору.
Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
З аналізу викладених норм вбачається, що використання земельної ділянки відповідно до умов договору є обов'язком землекористувача, який підлягає виконанню у встановлені договором строки. Невиконання ж цього обов'язку, закріпленого у ст. 25 Закону України "Про оренду землі", є підставою для розірвання відповідного договору.
Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи встановили обставини невиконання відповідачем істотних умов договору, дослідивши протокол від 12.06.06 сходів громадян с. Озютичі, рішення Озютичівської сільської ради 18.06.06, протокол №1 від 19.01.07 засідання районної конкурсної комісії передачі в оренду водних об'єктів місцевого значення, що знаходяться за межами населених пунктів, щодо порушення клопотання перед позивачем про дострокове розірвання оренди водного об'єкту з відповідачем у зв'язку з невиконанням умов договору.
Також суди врахували, що за повідомленням Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Волинській області від відповідача заявок на здійснення робіт з відтворення водних живих ресурсів на орендованому ним озері "Бросило" Озютичівської сільської ради не надходило; за повідомленням Локачинської районної санепідстанції відповідач не звертався щодо взяття на облік та паспортизацію водного об'єкту; за повідомленням Управління ветеринарної медицини в Локачинському районі відповідачем не проводились заходи щодо очистки ложа озера, контрольних відловів та іхтіопатологічного дослідження риби, гідрохімічного дослідження води, паспортизації водного об'єкту тощо. Відповідач при розгляді справи судами вказані обставини жодним чином не спростував.
В силу ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на встановлення судами обставин невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо використання орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору, незабезпечення ним раціонального використання та охорони спірного об'єкту, судова колегія вважає висновок про наявність підстав для розірвання спірного у справі договору таким, що відповідає вимогам ст. 32 ЗК України.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо неможливості зарибнення спірного об'єкту через відсутність шлюзів не підлягають прийняттю до уваги, оскільки з рішення і постанови у справі не вбачається доведення відповідачем обставин щодо здійснення ним необхідних заходів для усунення обставин, які він вважає перешкодою для виконання умов договору, зокрема, вчинення ним на момент звернення з позовом у справі певних дій, спрямованих на спорудження необхідних, на його думку, шлюзів. Зазначення про ненадання судами першої та апеляційної інстанцій оцінки певним наданим відповідачем з цього приводу доказам у касаційній скарзі відсутні.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.07 у справі №4/87-91 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький