ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

за позовом:  СПД ОСОБА_1,  АДРЕСА_1, м.Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500

до відповідача:   ПП ОСОБА_2,  АДРЕСА_2, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область,77600

про стягнення заборгованості в сумі  1946грн.43коп.

 Cуддя  Кобецька Світлана Миколаївна  

При секретарі   Сивак Ірина Михайлівна

Представники:

Від позивача:  ОСОБА_3- представник, (довіреність б/н  від  21.06.07)

Від відповідача: представники не з"явились.

СУТЬ СПОРУ: подано позов про стягнення 1946грн.43коп. заборгованості.

            Представником позивача в судове засідання 20.03.08 було подано заяву про зменшення суми основного боргу на 560грн. 86коп., а тому просить суд стягнути з відповідача 1385грн.57коп. заборгованості.

     Враховуючи закріплені ст. 129 Конституції України  принципи судочинства та диспозитивний характер прав позивача, який визначено ч.3 ст. 22 ГПК щодо права позивача   до  прийняття  рішення  по  справі   змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно зменшеної суми позовної вимоги, а саме стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2. на користь приватного підприємця ОСОБА_1 1385грн. 57коп. заборгованості.

            Відповідач-ОСОБА_2. відзиву на позов не подала в судове засідання не з"явилась, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи  ухвалами суду від 28.01.08, 12.02.08 та 06.03.08 (повідомлення про вручення 31.01.08, 21.02.08, 11.03.08). Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за навними в ній матеріалами.

            Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про співпрацю  №307 від 01.08.06, згідно якого позивач зобов"язувався продавати товар відповідачу, а він в свою чергу зобов"язувався приймати та оплачувати товар згідно товарно-транспортних накладних. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач по справі повинен провести оплату на протязі п"яти банківських днів (п.4.1 договору) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а також за згодою сторін передбачені інші форми розрахунків (п.4.3). Однак, в порушення умов договору, відповідач по справі не розрахувався за частину проданого йому товару і допустив заборгованість перед позивачем в сумі 1831грн. 80коп. За несвоєчасне проведення розрахунків, відповідно до п.5.2 та п.5.3 договору №307 від 01.08.06, відповідачу-ОСОБА_2. було нараховано пеню в сумі 59грн.68коп. та штрафні санкції в розмірі 54грн. 95коп. У зв"язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача1946грн.43коп.заборгованості.

                07.03.08 відповідачем по справі платіжним дорученням №1 було перераховано 560грн. 86коп. на розрахунковий рахунок ОСОБА_1, докази чого були подані суду позивачем. Отже, на день слухання спору за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1385грн.57коп., яку позивач просить стягнути.

                  Як випливає з матеріалів справи, позивач на доказ заборгованості відповідача подав суду договір №307 від 01.08.06, довідку про стан розрахунків за реалізовані товари по договору №307 від 01.08.06, копії товарно-транспортних накладних, розрахунки сум штрафних санкцій та пені, акт звірки взаєморозрахунків від 06.03.08, який засвідчений підписами та печатками сторін, а отже - є достатніми доказами вини відповідача. Як вбачається з вказаного акту звірки  взаємних розрахунків, факт отримання, відповідачем по справі ОСОБА_2. товару, відповідно до товаро-транспортних накладних №463435 від 12.08.06, №466099 від 26.08.06, №468918 від 09.09.06, №473188 від 30.09.06, №ТШ-0002171 від 11.11.06 не заперечується нею. Проведення оплати через ОСОБА_4, про що є відмітка в акті, судом не визнається. Оскільки, така оплата не підтверджена допустими та належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України та не передбачена умовами договору, без згоди позивача.

             Стаття 509 ЦК України вказує на те, що зобов"язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Таким чином, суд проходить до висновку, що відповідач ухиляється від добровільного виконання своїх зобов”язань. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться та вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов”язання.

               Згідно ст.ст.526, 530 ЦК України зобов”язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, проте відповідач  свої зобов”язання не виконав,  а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

       З огляду на вищевикладене, а також факт неспростування відповідачем заявлених вимог позивача-1385грн.57коп. заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та правомірними. Отже, позов слід задоволити.

             Враховуючи приписи ст.49 ГПК України, суд вважає, що судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

      Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, смт.Рожнятів (ідент.код НОМЕР_1) на користь приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3 (ідент.код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ІФФ "Приватбанк", МФО 336677) 1385грн.57коп. заборгованості, 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.     

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Кобецька Світлана Миколаївна

Рішення виготовлене в повному обсязі та підписане 24.03.08.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"________________ Ходоровська-Бірчак Світлана Вікторівна