Справа № 2- 93/2011

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

23 серпня  2011 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:                                      

головуючого - судді Горощука О.В.

                                            при секретарі         - Писаренко Є.М.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов’янська  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Слов»янської міської ради, Виконавчого комітету Слов»янської міської ради про умисне порушення конституційних, громадських, соціальних прав і законних інтересів гарантованих Конституцією і законами України, бездіяльність органів місцевого самоврядування, умисне створення небезпеки здоров»ю і життю, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Слов»янської міської ради, Виконавчого комітету Слов»янської міської ради про умисне порушення конституційних, громадських, соціальних прав і законних інтересів гарантованих Конституцією і законами України, бездіяльність органів місцевого самоврядування, умисне створення небезпеки здоров»ю і життю, стягнення матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що посадовими особами міського виконавчого комітету та міської ради і особисто їх керівником, міським головою ОСОБА_5, систематично, умисно порушуються та повністю ігноруються їх законні конституційні, цивільні, соціальні права і інтереси, а саме враховуючи той факт, що вона є інвалідом першої групи і потребує постійної сторонньої допомоги, з 2002 року користується субсидією на житлово-комунальні послуги. При опалювальній площі 91.5 кв. м., субсидію їй дають лише на 52.5 кв. м., в зв»язку з чим плата за газ складає більше половини її пенсії, оскільки тарифікація здійснюється по нормах, передбачених Законом.

Вважає, що бездіяльністю УПСЗН Слов»янської міської ради з приводу нездійснення їй перерахунку субсидії в зв»язку з підвищенням ціни на газ з 01.01.2007 року порушено звичайний уклад її життя, а саме: позбавлено її необхідних коштів до існування, лікування та достойного життя. Вищенаведені дії призвели до погіршення стану здоров»я позивачки ОСОБА_1 та необхідності їй постійно проходити курси лікування  і оздоровлення.

Крім того вважає, що маючи статус інваліда з квітня 2003 року, маючи, передбачену законом 50% пільгу на забезпечення ліками, вона не отримувала у відповідній кількості життєво необхідні їй препарати, а надана міським головою та його замісниками у вищі  органи влади інформація про  той факт, що позивачка користується у повній мірі 50% пільгою на ліки не відповідає дійсності.

Також позивач вважає, що у відповідності до постанови КМУ № 558 від 29.04.2005 року їй, як інваліду першої групи повинна надаватися соціальна допомога по догляду за нею, яка виплачується особам, які здійснюють догляд за нею в сумі 15 % прожиткового мінімуму щомісячно. Однак за наявності даних норм позивач все одно з квітня 2006 року  не отримує соціальної допомоги за відсутністю коштів в бюджеті, напрочуд витрати на утримання міського голови збільшуються в декілька разів, а саме: здійснюються надбавки за «інтенсивність», преміювання, матеріальна допомога  для поліпшення здоров»я та на побутові потреби.

Вважає, що неправомірними діями та бездіяльністю міської ради та виконкому, їх посадовими особами, особисто ОСОБА_5, їй нанесено тяжку моральну шкоду, оскільки дана цинічна бездіяльність призвела до триваючого порушення її прав, відсутності коштів для існування. Крім того даний факт сприяв погіршенню її здоров»я та принижував її гідність  та честь всіма діями показуючи, що вона ніхто і над нею можливо беззаконно знущатися.

Просила виплатити їй за рахунок коштів міського бюджету двадцять тисяч гривень  в рахунок погашення нанесеної їй матеріальної шкоди діями та бездіяльністю Слов»янської міської ради, її виконавчим органом  та службовими особами, а також виплатити п»ятдесят тисяч гривень з міського бюджету за нанесену їй моральну шкоду незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю службових осіб міської ради та виконавчого комітету.

Крім того виплатити сто тисяч грн. за моральну шкоду, завдану їй незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю міського голови ОСОБА_5, що призвело до виникнення умов, які погрожують її здоров»ю та життю, за рахунок особистих коштів ОСОБА_5, а також зобов»язати міський виконавчий комітет виплатити заборгованість по компенсаційним виплатам по догляду за нею ОСОБА_4, який проживає за адресою: м. Слов»янськ, АДРЕСА_1, в розмірі 4243,75 грн., а також зобов»язати виконком виконувати Постанову Кабінету Міністрів № 558 від 29 квітня 2004 року та виплачувати постійно в майбутньому компенсацію особам, які здійснюють догляд за нею. Просила всі судові витрати покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в позові, пояснивши суду, що її вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди в заявлених в позові сумах  грунтуються якраз на тому, що в результаті бездіяльності органів місцевої влади, міського голови, люди такої категорії як вона, тобто інваліди, не мають можливості в повному обсязі отримувати ліки, не можуть забезпечити себе повноцінними  продуктами харчування, яке також життєво необхідне при таких захворюваннях. При цьому органами місцевої влади тратяться  не виправдано великі суми  із бюджету  міста на   святкування  ювілеїв і свят, на особисту охорону міського голови працівниками міліції. Саме із цих сум міська влада  має можливість і могла надати необхідну допомогу, яка встановлена Законами України для  інвалідів.

В подальшому за систематичне порушення порядку, ухвалою суду від 23 серпня 2011 року ОСОБА_1 видалено із зали судового засідання на весь час розгляду справи до проголошення рішення.

Представник відповідачів Слов»янської міської ради, Виконкому Слов»янської міської ради та міського голови ОСОБА_5 -  ОСОБА_6, яка діяла на підставі доручення,  в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що позов не містить чіткого визначення, в чому саме полягає оспорюване право позивачки, ким конкретно, яким чином і які саме права порушено чи не визнано. Всі викладені в позовній заяві обставини та дії належать до функціональних обов»язків та повноважень різних самостійних виконавчих органів міської ради, і міська рада та її виконавчий комітет не є тими особами, що мають відповідати за позовом. Слов»янська міська рада та виконавчий комітет Слов»янської міської ради діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України та підзаконними актами і виконавчим комітетом не вчинено протиправних дій, які б порушили законні права, свободи та інтереси позивача.

Представник відповідача ОСОБА_5, після складання ним повноважень міського голови - ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що ОСОБА_5, під час виконання ним обов»язків Слов»янського міського голови діяв в межах своїх повноважень, відповідно до прийнятого місцевого бюджету і жодного порушення, зазначеного позивачкою в позові не допустив.

Представник УПТСЗН Слов»янської міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що субсидія виплачується позивачу на всю житлову площу 52.4 кв. м. замість 21 кв. м. передбаченого постановою КМУ № 848 від 21.10.1995 року. На господарчу будівлю –літню кухню, в якій встановлено опалювальний котел,  субсидію не призначено, оскільки на опалення допоміжних господарських будівель субсидія на житлово-комунальні послуги не призначається. Стосовно ж виплати заборгованості по компенсаційним виплатам фізичним особам, які надають соціальні послуги не можна задовольнити, оскільки п. 2 постанови КМУ № 558 від 29.04.2004 року наведено вичерпний перелік місцевих бюджетів, в яких зобов»язані передбачити видатки на виконання постанови. Дія цієї постанови в частині виділення коштів на оплату соцпослуг, поширена виключно на формування обласного бюджету і не розповсюджується на формування місцевого бюджету Слов»янської міської ради.

Представник Відділу охорони здоров»я  ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що дійсно державним бюджетом на 50% забезпечення інваліда ліками  виділялось 0.57 грн. 0.8 грн. та в 2009 році 1.0 грн. на місяць, однак усі необхідні для лікування ОСОБА_1 ліки виділялись, при їх наявності і фінансуванні, крім того виписувались рецепти на тримання препаратів, дублікати яких є в картці хворої. Всі необхідні ліки, як хворій цукровим діабетом позивачці, на підставі державної програми, також  виділялись в повному обсязі. Тому її вимоги з приводу ненадання їй 50 % пільги для забезпечення ліками, як інваліду 1 групи  не обґрунтовані та безпідставні.

          Суд, вислухавши пояснення  сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає   задоволенню за слідуючих підстав.

          В судовому засіданні достовірно встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи, з 2002 року користується субсидією на житлово-комунальні послуги. При опалювальній площі 91.5 кв. м., субсидію їй дають лише на 52.5 кв. м., оскільки субсидія на опалення допоміжних господарських будівель не призначається,  з чим вона не згодна. Так згідно інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об»єктів нерухомого майна»затвердженої наказом Державного Комітету будівництва , архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року літні кухні відносяться до господарських будівель і вони не включаються до житлових приміщень. На опалення допоміжних господарських будівель субсидія на житлово-комунальні послуги не призначається.

          Згідно Положення про порядок призначення та надання населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та річного побутового палива, затвердженого постановою КМУ № 848 від 21.10.1995 року зі змінами, якщо особа, що перебуває у шлюбі, проживає окремо від чоловіка, є повноважним власником житла, на якого відкрито особовий рахунок, субсидія призначається лише на норму володіння житловою площею без врахування додаткових 10.5 кв. м. на сім»ю. Тобто позивач ОСОБА_1 має право на призначення субсидії на площу житла 21 кв. м. Враховуючи стан здоров»я позивача та наявність першої групи інвалідності, її звернення до Комісії по призначенню субсидії на житлово-комунальні послуги та інших державних виплат малозабезпеченим сім»ям у виключних випадках розглянуто, визнано інвалідність виключним випадком та надано дозвіл на призначення субсидії на всю площу - 52.4 кв. м. ( 91.5 кв.м. –39.1 кв.м. = 52.4 кв.м.).

Таким чином права позивача в даній частині не порушені і їй надано можливість одержувати житлову субсидію у збільшеному розмірі, ніж передбачено Порядком.

          Стосовно не отримання позивачкою ОСОБА_1 передбаченої законом 50% пільги на забезпечення ліками, які вона вважає, що не отримувала не ґрунтуються на фактах, оскільки відповідно до листа заступника начальника управління охорони здоров»я обласної державної адміністрації № Л-704/2-2 від 21.06.2006 року позивач постійно знаходиться під наглядом лікарів міської лікарні № 3, за висновками яких 26.05.2006 року позивачу призначено лікування в умовах денного стаціонару, яке вона отримала з 26.05.2006 року по 06.06.2006 року. Крім того згідно наказу Міністерства охорони здоров»я України  від 14.04.2003 року № 169, для амбулаторного лікування лікарські засоби за рецептами лікарів ОСОБА_1 отримує з оплатою 50% їх вартості.

          Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про порушення її прав, в частині того, що їй як інваліду першої групи повинна надаватися соціальна допомога по догляду, яка виплачується особам, які здійснюють догляд за нею в сумі 15 % прожиткового мінімуму щомісячно, однак дана допомога з 2006 року не виплачується, не підлягають задоволенню, оскільки п. 9 статті 7 Закону України «Про соціальні послуги»встановлено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначається і виплачується компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

          Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України   від 29.04.2004 року № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги»встановлено, що обласні державні адміністрації під час формування проектів відповідних місцевих бюджетів повинні передбачати згідно із статтею 91 Бюджетного Кодексу України кошти для здійснення компенсаційних виплат фізичним особам, якім надають соціальні послуги, у складі видатків на фінансування місцевих програм соціального захисту та соціального забезпечення.

          Враховуючи те, що в п. 2  постанови Кабінету Міністрів України   від 29.04.2004 року № 558 наведений вичерпний перелік місцевих бюджетів, в яких зобов»язані передбачити видатки на виконання цієї постанови ( Раді міністрів Автономної республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям), дія цієї постанови в Донецькій області в частині виділення коштів поширюється виключно на формування обласного бюджету  і не поширюється на формування міського бюджету  м. Слов»янська.

          Відповідно до пункту 1 статті 85 Бюджетного кодексу України, держава може передавати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов»язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з державного бюджету. Тобто якщо відповідні заходи мають здійснюватись установами, що є розпорядниками коштів місцевих бюджетів, то кошти на проведення заходів мають бути заплановані як міжбюджетні трансферти. Впродовж 2006 -2010 років трансферти, для компенсаційних виплат фізичним особам, які надають соціальні послуги  до бюджету м. Слов»янська не надходило.

          Тому, оскільки з обласного бюджету відповідних трансфертів в бюджет м. Слов»янська в 2006-2010 роках не було, рішенням Слов»янської міської ради не затверджувались видатки для компенсаційних виплат фізичним особам, які надають соціальні послуги і УПСЗН Слов»янської міської ради не приймало зобов»язань по виплатам.

          З огляду на вищенаведене, суд вважає, що в даному аспекті органами місцевого самоврядування не було будь-яких правопорушень і вони діяли у відповідності до діючого законодавства.

          Посилання позивача на той факт, що з міського бюджету виділялись величезні суми на оплату особистої охорони міського голови ОСОБА_5 державною службою охорони, також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з договорів на здійснення пропускного режиму в приміщення адмінбудинку, на охорону громадського порядку в приміщенні адмінбудинку, всі вони укладені безпосередньо для підтримання громадського порядку на території адміністративного будинку Слов»янської міської ради і жодним чином не передбачають особисту охорону міського голови.

          Що ж стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то відповідно ст. 60 Цивільно- процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що позивачем спричинено моральну шкоду в розумінні ст. 23 Цивільного кодексу України. Страждання позивача не були пов»язані з протиправними діями відповідачів, а викликані прийняттям нормативно-правових актів. Так позивачка заявила позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. за рахунок місцевого бюджету та 100 000 грн. за рахунок особистих коштів ОСОБА_5, однак не надала належних доказів заподіяння моральної шкоди з вини саме міської ради, виконавчого комітету та міського голови, не надала суду мотивації визначення значної суми відшкодування.

          Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судових справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди «від 31.03.1995 року № 4 обов»язок по доказуванню заподіяної моральної шкоди покладено на позивача. В позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивачка не надала належних доказів, що з вини саме цих відповідачів їй заподіяно моральну та матеріальну шкоду і саме в такому розмірі, в зв»язку з чим позовні вимоги, щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними.

Врахувавши вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки не ґрунтуються на Законі.

Керуючись ст.ст. 15-16, 23, ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 60,  209, 212, 214-215, ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судових справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди «від 31.03.1995 року № 4, пунктом 1 статті 85 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», Законом України «Про соціальні послуги», Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та річного побутового палива, затвердженого постановою КМУ № 848 від 21.10.1995 року, суд -

В И Р І Ш И В  :

                  В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов»янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Слов’янського міськрайонного суду                                     О.В.Горощук