Справа № 2-з-3/11

У Х В А Л А

"28" жовтня 2011 р.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуюча  суддя Михайловська Антоніна Віталіївна

розглянувши заяву ОСОБА_1, представник заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову,  -

В С Т А Н О В  И В :

26.10.2011 року  ОСОБА_1, представником якого є ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд  вжити заходи щодо забезпечення позову , а саме, накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3, АДРЕСА_1 і знаходяться у нього або в інших осіб та заборонити відповідачу відчужувати його, обрунтовуючи заяву тим, що у нього виникли побоювання щодо цілісності належного йому майна.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд у відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”від 22.12.2006 року № 9, урахувавши докази, надані заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись у тому чи є між сторонами дійсно спір та існує реальна загроза  невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволення позову,  дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить  забезпечити заявник, позовним вимогам, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За ст. 151 ч. 4 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб"єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття  заходів забезпечення позову.

Як слідує з заяви про забезпечення позову, поданої до подання позовної зяави та додатків до неї, метою її подання є запобігання порушенню права власності  заявника на майно, орендоване  в нього ОСОБА_3, що не є предметом інтелектуально власності та  суперечить вимогам ст. 151 ч. 4 ЦПК України.

          Крім того,  із заяви про забезпечення позову та доданих  до неї додатків, незрозуміло на яке саме  майно необхідно накласти арешт, місце його знаходження, на яких правових підставах, та кому саме належить дане майно чи відповідачу чи іншим особам; у заяві про забезпечення позову не конкретизоване, на які грошові кошти необхідно накласти арешт.

      Разом з тим, ч. 3 ст. 152 ЦПК України зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

         Ч. 8 ст. 153 ЦПК України передбачає, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

          Враховуючи вище викладене, суд рахує за необхідне заяву про забезпечення позову повернути заявнику, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.             

          Керуючись ст. 151 -153 ЦПК України,  суд,-

          У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1, представник заявника - ОСОБА_2 про забезпечення позову  повернути заявникові.

Роз"яснити, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області на протязі 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча :                                                                                                    А.В.Михайловська