Справа № 2-743/11

Р І Ш Е Н Н Я

      Іменем    України

"26" жовтня 2011 р.          

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої –судді Михайловської А.В.,

при секретарі Ковальовій З.С.,

сторони по справі: позивач –ОСОБА_1, представник –ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3, представник –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

11.04.2011 року ОСОБА_1 –позивачка по справі, звернулася до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області із вищезазначеним позовом та просила постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 –відповідачки по справі, на свою користь заподіяну їй матеріальну шкоду в сумі 2 885 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а також судові витрати.  

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка вказувала, що нею було успадковано жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 Відповідачка самоправно розібрала успадкований нею будинок та перевезла до свого домоволодіння, чим позбавила її права власності на будинок та заподіяла їй матеріальну шкоду в сумі 2885 грн., яка обчислена виходячи зі страхової вартості будинку, та моральну шкоду в сумі 10000 грн., виходячи із душевних страждань, пов’язаних із втратою будинку. Зазначає, що звернулася до суду з позовом лише після того, як правоохоронними органами їй неодноразово було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 та запропоновано звернутися до суду із позовом про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги в обсязі та з підстав, зазначених у позовній заяві. Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доповівши позовні вимоги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, оглянувши відмовні матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка успадкувала після смерті ОСОБА_5 житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину від 13.04.1984 року (а.с.9).

З копій постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.05.2007 року (а.с. 11), від 24.07.2007 року (а.с. 10), від 18.12.2010 року (а.с. 8) та досліджених в судовому засіданні відмовних матеріалів вбачається, що між сторонами у квітні 2007 року був укладений усний правочин, згідно умов якого позивачка ОСОБА_1 продає спірний житловий будинок своїй знайомій –відповідачці ОСОБА_3 за грошову винагороду в сумі 4 тис. грн., а остання буде віддавати їй гроші за нього поступово по мірі наявності грошових коштів. Після укладання даної угоди, отримавши згоду позивачки на розпорядження будинком,  в 2007 році відповідачка розібрала його, перевізши шифер з цього будинку та крокви в АДРЕСА_2

Крім того, з відмовних матеріалів вбачається, що після розібрання будинку відповідачка привозила позивачці гроші в сумі 2000 гривень, які остання відмовилась брати.

Разом з тим, суд критично оцінює пояснення позивачки в тій частині, що вона не давала згоду відповідачці на розібрання належного їй жилого будинку, а також заперечила сам факт наявності усної домовленості між нею та відповідачкою з приводу відчуження будинку, оскільки ці пояснення спростовуються наданими нею письмовими доказами: копіями постанов про відмову в порушенні кримінальної справи відносно відповідачки, а також дослідженими судом відмовними матеріалами та усними поясненнями відповідачки. Факт існування договірних відносин з відповідачкою непрямо підтвердила й сама позивачка, яка в позовній заяві зазначила, що «ОСОБА_6 самоправно розібрала будинок, за який не розрахувалась з нею».  

Таким чином, зважаючи на існування між сторонами усної домовленості щодо спірного будинку, тобто договірних відносин, суд знаходить безпідставними позовні вимоги позивачки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки підставою для стягнення цієї шкоди позивачкою зазначаються самоправні дії відповідачки по розібранню будинку, які, на думку позивачки, носять позадоговірний характер, що, як встановлено судом, не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, суд знаходить обгрунтованою заяву відповідачки про застосування по даній справі позовної давності (а.с. 42).

Частина 1 статті 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 4 статті 267 цього ж Кодексу встановлено правові норми, відповідно до яких позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивачкою подано  позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди із пропуском позовної давності, встановленої для даної категорії правовідносин, тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України). Твердження позивачки та її представника, що строк позовної давності не пропущений, оскільки про існування свого права на звернення до суду з вимогою про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди позивачка дізналася лише з відповіді Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури № 90 скр-11 від 09.02.2011 року (а.с.6) і саме з цього моменту починається обрахунок позовної давності, суд піддає критичній оцінці та не бере до уваги, оскільки вони спростовуються письмовими поясненнями позивачки від 24.07.2007 року, які містяться у матеріалах 2181 про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_1, з яких вбачається, що про порушення свого права вона знала ще у 2007 році, як і про можливість захисту свого порушеного права в судовому порядку.

          Керуючись ст. ст. 3, 10, 57 –60, 88, 212 –215, 294 ЦПК України, ст. ст. 22, 23,1166, 1167 ЦК України, суд, –          

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення може бути подана апеляційному суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.          

          Головуюча: